Манне Сігбан

|Відомий як= |Науковий керівник= |Знамениті учні=

Карл Манні Георг Сігбан
швед. Karl Manne Georg Siegbahn
Шведський фізик, лауреат Нобелівської премії Шведський фізик, лауреат Нобелівської премії
Ім'я при народженні	англ. Karl Manne Georg Siegbahn
Народився	3 грудня 1886(1886-12-03) Еребру, Швеція
Помер	26 вересня 1978(1978-09-26) (91 рік) Стокгольм, Швеція
Поховання	^d^[1]
Країна	Швеція
Діяльність	фізик, викладач університету
Alma mater	Лундський університет
Галузь	фізика
Заклад	Лундський університет^[2] Університет Уппсала^[2]
Аспіранти, докторанти	Ганнес Альвен
Членство	Лондонське королівське товариство Шведська королівська академія наук Французька академія наук ^d Шведська королівська академія інженерних наук Американська академія мистецтв і наук ^d Російська академія наук
У шлюбі з	^d^[2]
Діти	Кай Сігбан ^d
Нагороди	медаль Г'юза (1934) ^d (1923) Медаль Румфорда (1940) лекція Гатрі^[d] (1933) іноземний член Лондонського королівського товариства^[d] (29 квітня 1954) ^d (1948) ^d (29 листопада 1952)
Манне Сігбан у Вікісховищі

Карл Ма́нні Гео́рг Сі́гбан (швед. Karl Manne Georg Siegbahn; 3 грудня 1886(18861203), Еребру, Швеція — 26 вересня 1978, Стокгольм, Швеція) — шведський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики за 1924 рік «за відкриття і дослідження в області рентгенівської спектроскопії».

Біографія

Манні Сігбан народився в сім'ї станційного наглядача шведської залізниці Нільса Рейнхольда Георга Сігбана та його дружини Емми Софії Матільди (при народженні Цеттенберг). У 1906 році вступив до університету Лунда, який він закінчив у 1911, захистивши докторську дисертацію за темою «Вимірювання магнітного поля». З 1907 по 1911 рік працював асистентом професора Йоганна Рідберга. Після захисту дисертації Сігбан став доцентом, а в 1915 році — професором. Після смерті Рідберга в 1919 році Сігбан обійняв посаду завідувача кафедри.

У 1923 році перейшов в Упсальський університет і в 1937 році став професором-дослідником Королівської Шведської Академії Наук. З 1938 по 1947 роки. Сігбан — президент міжнародного союзу чистої та прикладної фізики ().

У 1914 році Сігбан одружився з Катрін Хьогб. Він є батьком двох синів: Бу (1915), який зробив кар'єру дипломата і Кая (1918), що став фізиком і отримав у 1981 році Нобелівську премію.

Досягнення

З 1908 по 1912 рік Сігбан працював над проблемами в галузі електрики і магнетизму. Потім його інтерес перемістився в область рентгенівської спектроскопії. Він запропонував покращення в схемі й методиці експерименту, які призвели до помітного збільшення точності вимірювань і дозволили (спільно з квантовою механікою, що стрімко тоді розвивалася) отримати повне розуміння оболонкової структури електронної оболонки атома. У 1923 році Сігбан випустив монографію «Спектроскопія рентгенівського випромінювання», в якій були зібрані всі результати його роботи і яка стала класичним прикладом наукової літератури.

У 1924 році Сігбан був удостоєний Нобелівської премії з фізики.

Після переходу до академії наук Сігбан зайнявся ядерною фізикою й ініціював побудову циклотрона для прискорення дейтронів, генератора високої напруги, багатьох бета-спектрометрів і одного електронного мікроскопа. За допомогою цього устаткування його інститут посів одне з провідних місць у дослідженні атомного ядра і процесів радіоактивного випромінювання.

Нагороди

• Нобелівська премія з фізики, 1924
• Медаль Г'юза, Лондонське королівське товариство, 1934
• Медаль Румфорда, Лондонське королівське товариство, 1940
• Медаль Дуделя, Фізичне товариство Лондона, 1948

Примітки

1. Manne Siegbahn
2. K Manne G Siegbahn — 1917.
   d:Track:Q379406d:Track:Q1724971

Посилання

• Інформація з сайту Нобелівського комітету [Архівовано 22 червня 2012 у WebCite](англ.)