Манковіч Степан Степанович

Степан Степанович Манкович (30 квітня (13 травня) 1905, ^d, Мінська губернія — 18 квітня 1978(1978-04-18), Вітебськ) — Герой Радянського Союзу.

Манковіч Степан Степанович
біл. Сцяпан Сцяпанавіч Манковіч
Народження	30 квітня (13 травня) 1905 ^d, ^d, Мінська губернія, Російська імперія
Смерть	18 квітня 1978(1978-04-18) (72 роки) Вітебськ, Білоруська РСР, СРСР
Поховання	^d
Країна	Білоруська РСР  СРСР
Приналежність	СРСР
Рід військ	партизани
Освіта	Вища партійна школа при ЦК КПРС^[d]
Війни / битви	Велика Вітчизняна війна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Манковіч.

Біографія

Манкович, білорус за національністю, народився в селі Березине (нині Докшицький район, Вітебська область) у селянській родині. Після закінчення 7 класів пройшов навчання в совпартшколі. У лавах Радянської Армії служив у 1927—1929 роках. З 1929 року на радянській та партійній роботі. У 1930 році вступив до КПРС. У 1939 був призначений секретарем Бегомльського райкому партії Мінської області.

З початком Німецько-радянської війни залишений у тилу ворога для організаційної роботи у сфері підпілля та партизанської діяльності. У лавах партизанів опинився з березня 1942 року. З вересня того ж року комісар загону, з грудня 1943 — комісар партизанської бригади «Залізняк» в Мінській області. Одночасно із серпня 1942 року обіймав посаду секретаря Бєгомльського підпільного райкому партії. Проявив себе як значний діяч у галузі створення підпільних партизанських та комсомольських організацій, у розвитку партизанського руху в Мінській області.

Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про присвоєння звання Героя Радянського Союзу білоруським партизанам» від 1 січня 1944 року за «зразкове виконання урядових завдань у боротьбі проти німецько-фашистських загарбників у тилу противника і виявлені при цьому відвагу і геройство і заособу руху в Білорусії» удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка».

Після війни перейшов на радянську та партійну роботу до Вітебської області. У 1946 році він закінчив Вищу партшколу при ЦК КПРС. Проживав у Вітебську. Був похований на Мазуринському цвинтарі у Вітебську.

Нагороди

• Герой Радянського Союзу
• Орден Леніна
• Орден Червоного Прапора
• орден Вітчизняної війни 1-го ступеня
• Трудового Червоного Прапора
• медалі

Пам'ять

• У 1979 на могилі Манковича була встановлена стела.
• Одна з вулиць м. п. Бегомль названа ім'ям С. С. Манковича.
• На батьківщині в с. Березине ім'я Манковича присвоєно школі, в якій створено присвячений йому музей, перед школою споруджено погруддя.

Примітки

1. Шкадов, 1988, с. 35.
2. БелЭн, 2000, с. 84.
3. Збор помнікаў, 1985, с. 66.
4. Их именами названы, 1987, с. 398.
5. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза белорусским партизанам» от 1 января 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — № 1 (261). — Число 6 (1). — С. 1.

Література

• Бригада «Залізняк», Тітков І. Ф.
• Герои Советского Союза / Пред. ред. коллегии . — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2: Любов — Яршук. — 863 с.
• Манкович Степан Степанович // Их именами названы…: Энцикл. справочник / Редкол.: (гл. ред.) и др.. — Мн. : БелСЭ, 1987. — С. 398. — 711 с.
• Магіла Манковіча Сцяпана Сцяпанавіча // Збор помнікаў гісторыі і культуры Беларусі. Віцебская вобласць. — Мн. : БелСЭ, 1985. — С. 66. — 496 с. — 8000 екз.
• Манко́віч Сцяпан Сцяпанавіч // Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 10: Малайзія — Мугаджары / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн. : БелЭн, 2000. — Т. 10. — С. 84. — 544 с. — 10 000 екз. — . — (т. 10).

Посилання

• Манковіч Степан Степанович. // Сайт «Герои страны» (рос.). Процитовано 5 квітня 2016.