Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Малі Кліщі — колишнє село в Україні. Знаходилося в Народицькому районі Житомирської області.
| село Малі Кліщі | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Житомирська |
| Район/міськрада | Народицький |
| Рада | Малокліщівська |
| Основні дані | |
| Засноване | 1790-ті |
| Населення | 0 |
| Зняте з обліку | 1991 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | H G O |
| Карта | |
  Малі Кліщі | |
 Малі Кліщі | |
| Мапа | |
Історія
Серед мальовничих урочищ з назвами Вершниця та Шаблище, на берегах невеликої поліської річечки Ослів, притоки річки Уж, розташовувалось звичайне українське село Малі Кліщі. Територію, що займало село, з давніх давен заселяли люди. Про це свідчать археологічні пам'ятки. Село в давнину називалось Буда Кліщівська. Не викликає сумніву те, що села Кліщі (пізніше Великі Кліщі) і Буда Кліщівська пов'язані між собою. Назва Буда вказує на певний вид виробництва в минулому, бо починаючи з XIII ст. у лісах України для добування з деревини поташу, деревного вугілля, смоли, дьогтю будували спеціальні споруди, які називалися будами. Про те, що так і було, вказує назва урочищ Поташ, Смоліно, які знаходились між Великими і Малими Кліщами.
Про те, що територія навколо Малих Кліщів була заселена в часи Київської Русі свідчать пам'ятки археологічних розкопок. Між Малими Кліщами і Лозницею, під час експедиції поліським краєм Володимира Антоновича, виявлено давньоруське городище та курганний могильник (Х-ХІІІ ст..). На мапі (ст. 11) видно, що між цими селами є 2 урочища з назвою Городище. Як називалося городище в часи Київської Русі — невідомо. Старі люди називали цю місцину Шаблища. Археолог Іван Левицький у 1925 році обстежував Шаблища і засвідчив залишки древлянського городища на рівнині. Понад Шаблищами проходив копаний шлях з Києва через Народичі (Нарадичі) на Коростень. Копаний шлях може бути залишком оборонного валу від городища в Шаблищах до самого м. Базар. Первісна назва Базару втрачена. Назва Базар — татарського походження, що означає місце торгу. Житель смт. Народичів — Галушко Василь Григорович, 1924 р. н., говорив: «Цей шлях — найкоротша путь із Народич у Базар — проходив через Вересницю (Вершницю), через Шаблища. Висота шляху — півтора метра, ширина — 4 метри. Понад шляхом — сипані могили — кургани.» Шлях не зберігся, як і старовинні кургани понад шляхом.
За переказами, у 946 році через Шаблища проходило військо княгині Ольги з метою покарати древлян за смерть свого чоловіка Ігоря. Шаблі або щаблі, згаслою воїнською мовою означало насипані вали міст — кріпостей на рівнині. На території городища виявлені два вали в перерізі 70 метрів. Під час екскурсії до валів у 1986 році учнів Малокліщівської восьмирічної школи з вчителем Мельниченком Адамом Григоровичем, висота валів досягала колін дорослої людини. Звичайно, за 1000 років вали зрівнялися із землею, бо місцина рівнинна, лугова.
Щаблі –вали були надійним прикриттям. Старі люди розповідають про третій вал з дубовим частоколом, але від нього не зосталося сліду на поверхні. В Шаблищах росли величезні старі дуби. «…Таких завстарей і завбольшки дубов я больш неде не бачила…» — часто згадувала Лук'яненко Марія Юхимівна, яка народились у Шаблищах. Дубина (так називали дубовий ліс) була знищена новою владою в 1950-х роках, вже після війни. Серед поля залишилося кілька старезних дубів. В с. Малі Кліщі близько 10 дубів залишилося на кладовищі. Скільки років цим дубам — ніхто не знає.
Старі люди з уст в уста переповідають по сьогоднішні часи наступне: «Ювга тут стояла. Копцє сипала в Шаблищах. Три круги — копцє були насипаниє. Там камень остався коло валов, камень — валун із ступаком Ювжиним і слєд од нагайки. Коней своїх пасла в Ювжиной долині, а на водопой ганяли на Глушицю (глухе річище Ужа). Ювжина долина тягне лєсом од Буди, Лозниці — до Народич. Крепость у Шаблищах була. Ювга там стояла, держала оборону од людей з мєсних сьол. Обоз стояв коло першого валу». Про похід Ольги на Коростень свідчить багато фактів — розкопки, назви місць, де перебувала княгиня — Ольжині купальні у Коростені. Біля Малих Кліщів, Народичів — це Ольжина (Ювжина) долина. «Вь 1,5 верстахь оть деревни Лозница есть городище, оть которого кь р. Уши тянется долина, называемая Іовчина Долина»
Що сталося з укріпленим городищем після походу Ольги на Іскоростень — невідомо. Літописець Нестор пише про те, що всі міста і городища древлян були зруйновані, крім Вручія. Володимир Антонович у «Археологіческой карте Волынской губерніи» пише: « Вь 4 верстахь от деревни Малые Клещи, у лесу, есть круглое городище, 30 сажень в діаметре, окружень двумя валами, отстоящими друг оть друга на 10 сажень; наружній в. 200 сажень в окружности, внутренний в 100 сажень. Близь городища в 2 группахь расположено 59 кургановь». Шаблище було обороною перед Народичами, Овручем, Коростенем. В ті часи діяла ціла оборонна система в древлянській землі — центральне укріплення в Народичах, а навколо нього система укріплень, таких як у Шаблищах. У Шаблищах місцеві воїни прикривали шлях на Коростень понад правим берегом Уші (Ужа).
Село засноване десь у 17 столітті. До 1923 р. входило до складу Базарської волості Овруцького повіту.
Було центром Малокліщівської сільської ради. 05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Любарську, Малокліщівську та Маломіньківську сільради Малинського району до складу Овруцького району..
1972 року у Малих Кліщах було 163 двори, мешкало 530 осіб. Сільській раді підпорядковувалися села Перемога та Хрипля. Діяв колгосп ім. Котовського. Працювала восьмирічна школа, де навчалося 104 учні.
До 1917 року в селі Буда Кліщівська діяла двохкласна церковно — приходська школа, у якій один вчитель, який не мав навіть середньої освіти, навчав 28 учнів. Пізніше в селі почала діяти трьох-, а потім чотирьохкласна школа, після закінчення якої бажаючі здобувати освіту далі, ходили у школу у Великі Кліщі (село знаходилось за 5 кілометрів). Вона діяла і після війни. Її директором був Тимошенко Григорій Іванович.
Малокліщівська восьмирічна школа була відкрита у 1957 році. Першим її директором був Суходольський Петро Федорович (їздив з с. Великі Кліщі), а потім — Степанчук Олександр Опанасович (з 1960 до 1989 року).
В різний час в школі працювало багато різних вчителів - серед них i приїзжі, і односельці. Та серед постійних, які школі віддали всю свою молодість і здоров'я, були: Степанчук Олександр Опанасович, Вакулка Іван Семенович, Мельниченко Адам Григорович, Куца Ольга Власівна, Романчук Надія Олександрівна, Шумейко Тамара Андріївна, Зайченко Анастасія Михайлівна, Дмитренко Василь Якович, Козиревська Олена Юхимівна, Савлук Микола Сергійович, Євдоченко Микола Олексійович, Остроух Ніна Миколаївна, Гнатенко Валерій Анатолійович.
Матеріальна база школи вважалася однією з кращих у районі. В наявності були: кіноапарати, діапроектори, карти, атласи, глобуси, хімічні реактиви, різноманітні таблиці по всіх предметах, наочність по біології i тд.. Учні школи брали активну участь у художній самодіяльності, влаштовували різні вечори, ходили на суботники, допомагали місцевому колгоспу імені Котовського на сільськогосподарських роботах, ходили з вчителями у походи до річки Уж за село Хутір — Розсохівський. В школі активно діяли піонерська та комсомольська організації. Піонерська організація носила ім'я Зоі Космодем'янської. Про вчителів школи часто друкувалися замітки і статті у районній газеті " Жовтневі зорі ".
Мельниченко Адам Григорович — вчитель української мови і літератури Малокліщівської восьмирічної школи в 1961—1986 рр.. Адам Григорович народився 14 березня 1921 року в сім'ї колгоспників — Мельниченків Григорія Романовича і Анастасії Кирилівни. Ходив у Малокліщівську чотирьохкласну школу, потім 4 роки у Великокліщівську школу. Середню освіту здобув у Наро дицькій середній школі № 2. Після закінчення школи працював секретарем сільської ради у рідному селі. З початком війни не був мобілізований до армії за станом здоров'я. Був евакуйований за Дніпро, але попав в оточення, тому змушений був повертатися додому. Осінню 1943 року Адама Григоровича разом з дев'ятьма односельцями окупаційна влада відправила до Коростеня, звідки їх мали відвезти на примусові роботи до Німеччини. Це було в той час, коли ра -дянська армія форсувала Дніпро і почала звільняти Правобережну Україну. Адам Григорович так в Німеччину i не попав, бо з Коростеня їх відпустив додому Вензель Свобода — чех за національністю, який займав одну з високих посад Коростенської окупаційної влади. « Запам'ятайте моє ім'я на все життя. Я –Вензель Свобода!» — сказав він на прощання. Так Адам Григорович знову опинився вдома. Після визволення знову працював секретарем сільської ради аж до 1961 року. Закінчив заочно Житомирський педагогічний інститут i почав працювати вчителем у школі.
Був одружений з Лук'яненко Ольгою Йосипівною (1922—1996 р.н.). Мав трьох дітей — Марію, Тамару та Анатолія. Багато горя випало на долю Адама Григоровича: спочатку було переселення у с. Краснобірку разом з односельцями і родичами, потім смерть усіх дітей, дружини. Кілька років чоловік проживав сам по вулиці Кримській, тішився внуками i правнуками, які приїзжали до нього з Києва. Був найстаршим за віком серед переселенців Краснобірки, мав добру пам'ять. Помер 13 квітня 2009 року. Похований на кладовищі у Краснобірці.
Степанчук Олександр Опанасович — директор Малокліщівської восьмирічної школи з 1960 до 1989 року. Народився 28 серпня 1938 року в селі Малі Кліщі Базарського району в сім'ї Степанчуків - ОпанасаТимофійовича i Надії Андріївни. Початкову освіту здобув у Малокліщівській початковій школі, а далі були: Великокліщівська школа i Бабиницьке ПТУ. Вищу освіту отримав в Уманському педагогічному інституті. Коли повернувся до рідного села, відразу пішов вчителювати до нововідкритої Малокліщівської восьмирічної школи, незабаром був призначений директором. За фахом Олександр Опанасович — вчитель хімії i біології. Він був стриманим, ввічливим, толерантним, ніколи не підвищував голосу нi на вчителів, нi на учнів. Його любили i поважали. Будь — які проблеми він вирішував спокійно і швидко. Під його керівництвом школа стала однією з кращих у районі — працювала за кабінетною системою, створені прекрасні умови для роботи вчителів і навчання учнів. Олександра Опанасовича нагородили медаллю «Відмінник освіти». Активним був Олександр Опанасович і в громадському житті села: довгий час він очолював партійну організацію колгоспу імені Котовського, був заступником голови виконкому Малокліщівської сільської ради, головою первинної організації товариства «Знання». В 1957 році одружився з Панусенко Марією Василівною, яка народила йому трьох дітей — Миколу, Надію та Віктора. Надія Олександрівна продовжує справу батька — почала працювати вчителем біології і хімії ще в Малокліщівській восьмирічній школі, після переселення у с. Краснобірку — працює за фахом у місцевій школі. Серце директора Малокліщівської восьмирічної школи перестало битися 22 червня 1989 року. Похований на кладовищі у Малих Кліщах.
В селі діяли клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку та магазин. Виселено через радіоактивне забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС. Населення в 1981 році — 430 осіб. Зняте з обліку 21 червня 1991 року Житомирською обласною радою.
2013 року в Малих Кліщах проживало 3 самосели.
В 1925—1991 роках орган місцевого самоврядування — Малокліщівська сільська рада.
Див. також
Примітки
- . Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 3 листопада 2016.
Посилання
- Малі Кліщі-нежил [Архівовано 25 серпня 2011 у WebCite]
- Західний слід [ 1 грудня 2010 у Wayback Machine.]
- У відселеному селі Малі Кліщі досі живе три людини: вирощують кавуни і дині [ 25 травня 2017 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття про Житомирську область. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mali Klishi kolishnye selo v Ukrayini Znahodilosya v Narodickomu rajoni Zhitomirskoyi oblasti selo Mali Klishi Krayina Ukrayina Oblast Zhitomirska Rajon miskrada Narodickij Rada Maloklishivska Osnovni dani Zasnovane 1790 ti Naselennya 0 Znyate z obliku 1991 Geografichni dani Geografichni koordinati 51 07 20 pn sh 29 10 04 sh d H G O Karta Mali Klishi Mali Klishi MapaIstoriyaSered malovnichih urochish z nazvami Vershnicya ta Shablishe na beregah nevelikoyi poliskoyi richechki Osliv pritoki richki Uzh roztashovuvalos zvichajne ukrayinske selo Mali Klishi Teritoriyu sho zajmalo selo z davnih daven zaselyali lyudi Pro ce svidchat arheologichni pam yatki Selo v davninu nazivalos Buda Klishivska Ne viklikaye sumnivu te sho sela Klishi piznishe Veliki Klishi i Buda Klishivska pov yazani mizh soboyu Nazva Buda vkazuye na pevnij vid virobnictva v minulomu bo pochinayuchi z XIII st u lisah Ukrayini dlya dobuvannya z derevini potashu derevnogo vugillya smoli dogtyu buduvali specialni sporudi yaki nazivalisya budami Pro te sho tak i bulo vkazuye nazva urochish Potash Smolino yaki znahodilis mizh Velikimi i Malimi Klishami Pro te sho teritoriya navkolo Malih Klishiv bula zaselena v chasi Kiyivskoyi Rusi svidchat pam yatki arheologichnih rozkopok Mizh Malimi Klishami i Lozniceyu pid chas ekspediciyi poliskim krayem Volodimira Antonovicha viyavleno davnoruske gorodishe ta kurgannij mogilnik H HIII st Na mapi st 11 vidno sho mizh cimi selami ye 2 urochisha z nazvoyu Gorodishe Yak nazivalosya gorodishe v chasi Kiyivskoyi Rusi nevidomo Stari lyudi nazivali cyu miscinu Shablisha Arheolog Ivan Levickij u 1925 roci obstezhuvav Shablisha i zasvidchiv zalishki drevlyanskogo gorodisha na rivnini Ponad Shablishami prohodiv kopanij shlyah z Kiyeva cherez Narodichi Naradichi na Korosten Kopanij shlyah mozhe buti zalishkom oboronnogo valu vid gorodisha v Shablishah do samogo m Bazar Pervisna nazva Bazaru vtrachena Nazva Bazar tatarskogo pohodzhennya sho oznachaye misce torgu Zhitel smt Narodichiv Galushko Vasil Grigorovich 1924 r n govoriv Cej shlyah najkorotsha put iz Narodich u Bazar prohodiv cherez Veresnicyu Vershnicyu cherez Shablisha Visota shlyahu pivtora metra shirina 4 metri Ponad shlyahom sipani mogili kurgani Shlyah ne zberigsya yak i starovinni kurgani ponad shlyahom Za perekazami u 946 roci cherez Shablisha prohodilo vijsko knyagini Olgi z metoyu pokarati drevlyan za smert svogo cholovika Igorya Shabli abo shabli zgasloyu voyinskoyu movoyu oznachalo nasipani vali mist kripostej na rivnini Na teritoriyi gorodisha viyavleni dva vali v pererizi 70 metriv Pid chas ekskursiyi do valiv u 1986 roci uchniv Maloklishivskoyi vosmirichnoyi shkoli z vchitelem Melnichenkom Adamom Grigorovichem visota valiv dosyagala kolin dorosloyi lyudini Zvichajno za 1000 rokiv vali zrivnyalisya iz zemleyu bo miscina rivninna lugova Shabli vali buli nadijnim prikrittyam Stari lyudi rozpovidayut pro tretij val z dubovim chastokolom ale vid nogo ne zostalosya slidu na poverhni V Shablishah rosli velichezni stari dubi Takih zavstarej i zavbolshki dubov ya bolsh nede ne bachila chasto zgaduvala Luk yanenko Mariya Yuhimivna yaka narodilis u Shablishah Dubina tak nazivali dubovij lis bula znishena novoyu vladoyu v 1950 h rokah vzhe pislya vijni Sered polya zalishilosya kilka stareznih dubiv V s Mali Klishi blizko 10 dubiv zalishilosya na kladovishi Skilki rokiv cim dubam nihto ne znaye Stari lyudi z ust v usta perepovidayut po sogodnishni chasi nastupne Yuvga tut stoyala Kopcye sipala v Shablishah Tri krugi kopcye buli nasipaniye Tam kamen ostavsya kolo valov kamen valun iz stupakom Yuvzhinim i slyed od nagajki Konej svoyih pasla v Yuvzhinoj dolini a na vodopoj ganyali na Glushicyu gluhe richishe Uzha Yuvzhina dolina tyagne lyesom od Budi Loznici do Narodich Krepost u Shablishah bula Yuvga tam stoyala derzhala oboronu od lyudej z myesnih sol Oboz stoyav kolo pershogo valu Pro pohid Olgi na Korosten svidchit bagato faktiv rozkopki nazvi misc de perebuvala knyaginya Olzhini kupalni u Korosteni Bilya Malih Klishiv Narodichiv ce Olzhina Yuvzhina dolina V 1 5 verstah ot derevni Loznica est gorodishe ot kotorogo k r Ushi tyanetsya dolina nazyvaemaya Iovchina Dolina Sho stalosya z ukriplenim gorodishem pislya pohodu Olgi na Iskorosten nevidomo Litopisec Nestor pishe pro te sho vsi mista i gorodisha drevlyan buli zrujnovani krim Vruchiya Volodimir Antonovich u Arheologicheskoj karte Volynskoj gubernii pishe V 4 verstah ot derevni Malye Kleshi u lesu est krugloe gorodishe 30 sazhen v diametre okruzhen dvumya valami otstoyashimi drug ot druga na 10 sazhen naruzhnij v 200 sazhen v okruzhnosti vnutrennij v 100 sazhen Bliz gorodisha v 2 gruppah raspolozheno 59 kurganov Shablishe bulo oboronoyu pered Narodichami Ovruchem Korostenem V ti chasi diyala cila oboronna sistema v drevlyanskij zemli centralne ukriplennya v Narodichah a navkolo nogo sistema ukriplen takih yak u Shablishah U Shablishah miscevi voyini prikrivali shlyah na Korosten ponad pravim beregom Ushi Uzha Selo zasnovane des u 17 stolitti Do 1923 r vhodilo do skladu Bazarskoyi volosti Ovruckogo povitu Bulo centrom Maloklishivskoyi silskoyi radi 05 02 1965 Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi Ukrayinskoyi RSR peredano Lyubarsku Maloklishivsku ta Malominkivsku silradi Malinskogo rajonu do skladu Ovruckogo rajonu 1972 roku u Malih Klishah bulo 163 dvori meshkalo 530 osib Silskij radi pidporyadkovuvalisya sela Peremoga ta Hriplya Diyav kolgosp im Kotovskogo Pracyuvala vosmirichna shkola de navchalosya 104 uchni Do 1917 roku v seli Buda Klishivska diyala dvohklasna cerkovno prihodska shkola u yakij odin vchitel yakij ne mav navit serednoyi osviti navchav 28 uchniv Piznishe v seli pochala diyati troh a potim chotirohklasna shkola pislya zakinchennya yakoyi bazhayuchi zdobuvati osvitu dali hodili u shkolu u Veliki Klishi selo znahodilos za 5 kilometriv Vona diyala i pislya vijni Yiyi direktorom buv Timoshenko Grigorij Ivanovich Maloklishivska vosmirichna shkola bula vidkrita u 1957 roci Pershim yiyi direktorom buv Suhodolskij Petro Fedorovich yizdiv z s Veliki Klishi a potim Stepanchuk Oleksandr Opanasovich z 1960 do 1989 roku V riznij chas v shkoli pracyuvalo bagato riznih vchiteliv sered nih i priyizzhi i odnoselci Ta sered postijnih yaki shkoli viddali vsyu svoyu molodist i zdorov ya buli Stepanchuk Oleksandr Opanasovich Vakulka Ivan Semenovich Melnichenko Adam Grigorovich Kuca Olga Vlasivna Romanchuk Nadiya Oleksandrivna Shumejko Tamara Andriyivna Zajchenko Anastasiya Mihajlivna Dmitrenko Vasil Yakovich Kozirevska Olena Yuhimivna Savluk Mikola Sergijovich Yevdochenko Mikola Oleksijovich Ostrouh Nina Mikolayivna Gnatenko Valerij Anatolijovich Materialna baza shkoli vvazhalasya odniyeyu z krashih u rajoni V nayavnosti buli kinoaparati diaproektori karti atlasi globusi himichni reaktivi riznomanitni tablici po vsih predmetah naochnist po biologiyi i td Uchni shkoli brali aktivnu uchast u hudozhnij samodiyalnosti vlashtovuvali rizni vechori hodili na subotniki dopomagali miscevomu kolgospu imeni Kotovskogo na silskogospodarskih robotah hodili z vchitelyami u pohodi do richki Uzh za selo Hutir Rozsohivskij V shkoli aktivno diyali pionerska ta komsomolska organizaciyi Pionerska organizaciya nosila im ya Zoi Kosmodem yanskoyi Pro vchiteliv shkoli chasto drukuvalisya zamitki i statti u rajonnij gazeti Zhovtnevi zori Melnichenko Adam Grigorovich vchitel ukrayinskoyi movi i literaturi Maloklishivskoyi vosmirichnoyi shkoli v 1961 1986 rr Adam Grigorovich narodivsya 14 bereznya 1921 roku v sim yi kolgospnikiv Melnichenkiv Grigoriya Romanovicha i Anastasiyi Kirilivni Hodiv u Maloklishivsku chotirohklasnu shkolu potim 4 roki u Velikoklishivsku shkolu Serednyu osvitu zdobuv u Naro dickij serednij shkoli 2 Pislya zakinchennya shkoli pracyuvav sekretarem silskoyi radi u ridnomu seli Z pochatkom vijni ne buv mobilizovanij do armiyi za stanom zdorov ya Buv evakujovanij za Dnipro ale popav v otochennya tomu zmushenij buv povertatisya dodomu Osinnyu 1943 roku Adama Grigorovicha razom z dev yatma odnoselcyami okupacijna vlada vidpravila do Korostenya zvidki yih mali vidvezti na primusovi roboti do Nimechchini Ce bulo v toj chas koli ra dyanska armiya forsuvala Dnipro i pochala zvilnyati Pravoberezhnu Ukrayinu Adam Grigorovich tak v Nimechchinu i ne popav bo z Korostenya yih vidpustiv dodomu Venzel Svoboda cheh za nacionalnistyu yakij zajmav odnu z visokih posad Korostenskoyi okupacijnoyi vladi Zapam yatajte moye im ya na vse zhittya Ya Venzel Svoboda skazav vin na proshannya Tak Adam Grigorovich znovu opinivsya vdoma Pislya vizvolennya znovu pracyuvav sekretarem silskoyi radi azh do 1961 roku Zakinchiv zaochno Zhitomirskij pedagogichnij institut i pochav pracyuvati vchitelem u shkoli Buv odruzhenij z Luk yanenko Olgoyu Josipivnoyu 1922 1996 r n Mav troh ditej Mariyu Tamaru ta Anatoliya Bagato gorya vipalo na dolyu Adama Grigorovicha spochatku bulo pereselennya u s Krasnobirku razom z odnoselcyami i rodichami potim smert usih ditej druzhini Kilka rokiv cholovik prozhivav sam po vulici Krimskij tishivsya vnukami i pravnukami yaki priyizzhali do nogo z Kiyeva Buv najstarshim za vikom sered pereselenciv Krasnobirki mav dobru pam yat Pomer 13 kvitnya 2009 roku Pohovanij na kladovishi u Krasnobirci Stepanchuk Oleksandr Opanasovich direktor Maloklishivskoyi vosmirichnoyi shkoli z 1960 do 1989 roku Narodivsya 28 serpnya 1938 roku v seli Mali Klishi Bazarskogo rajonu v sim yi Stepanchukiv OpanasaTimofijovicha i Nadiyi Andriyivni Pochatkovu osvitu zdobuv u Maloklishivskij pochatkovij shkoli a dali buli Velikoklishivska shkola i Babinicke PTU Vishu osvitu otrimav v Umanskomu pedagogichnomu instituti Koli povernuvsya do ridnogo sela vidrazu pishov vchitelyuvati do novovidkritoyi Maloklishivskoyi vosmirichnoyi shkoli nezabarom buv priznachenij direktorom Za fahom Oleksandr Opanasovich vchitel himiyi i biologiyi Vin buv strimanim vvichlivim tolerantnim nikoli ne pidvishuvav golosu ni na vchiteliv ni na uchniv Jogo lyubili i povazhali Bud yaki problemi vin virishuvav spokijno i shvidko Pid jogo kerivnictvom shkola stala odniyeyu z krashih u rajoni pracyuvala za kabinetnoyu sistemoyu stvoreni prekrasni umovi dlya roboti vchiteliv i navchannya uchniv Oleksandra Opanasovicha nagorodili medallyu Vidminnik osviti Aktivnim buv Oleksandr Opanasovich i v gromadskomu zhitti sela dovgij chas vin ocholyuvav partijnu organizaciyu kolgospu imeni Kotovskogo buv zastupnikom golovi vikonkomu Maloklishivskoyi silskoyi radi golovoyu pervinnoyi organizaciyi tovaristva Znannya V 1957 roci odruzhivsya z Panusenko Mariyeyu Vasilivnoyu yaka narodila jomu troh ditej Mikolu Nadiyu ta Viktora Nadiya Oleksandrivna prodovzhuye spravu batka pochala pracyuvati vchitelem biologiyi i himiyi she v Maloklishivskij vosmirichnij shkoli pislya pereselennya u s Krasnobirku pracyuye za fahom u miscevij shkoli Serce direktora Maloklishivskoyi vosmirichnoyi shkoli perestalo bitisya 22 chervnya 1989 roku Pohovanij na kladovishi u Malih Klishah V seli diyali klub biblioteka feldshersko akusherskij punkt viddilennya zv yazku ta magazin Viseleno cherez radioaktivne zabrudnennya vnaslidok avariyi na ChAES Naselennya v 1981 roci 430 osib Znyate z obliku 21 chervnya 1991 roku Zhitomirskoyu oblasnoyu radoyu 2013 roku v Malih Klishah prozhivalo 3 samoseli V 1925 1991 rokah organ miscevogo samovryaduvannya Maloklishivska silska rada Div takozhPerelik naselenih punktiv sho postrazhdali vid Golodomoru 1932 1933 Zhitomirska oblast Primitki Arhiv originalu za 1 lipnya 2018 Procitovano 3 listopada 2016 PosilannyaMali Klishi nezhil Arhivovano 25 serpnya 2011 u WebCite Zahidnij slid 1 grudnya 2010 u Wayback Machine U vidselenomu seli Mali Klishi dosi zhive tri lyudini viroshuyut kavuni i dini 25 travnya 2017 u Wayback Machine Ce nezavershena stattya pro Zhitomirsku oblast Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi