У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Максименко Примітки Максименко Олена СергіївнаНародилася9 травня 1985

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Максименко.

~~|Примітки=~~

Максименко Олена Сергіївна

Народилася	9 травня 1985(1985-05-09) (39 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	журналістка, фотограф, поетеса, прозаїк, мандрівниця
Alma mater	Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Премії	Літературний конкурс «Гранослов»(переможець Міжнародного конкурсу кращих творів молодих українських літераторів, 2005); Літературний конкурс видавництва «Смолоскип», друга премія, 2016



Максименко Олена Сергіївна у Вікісховищі

Максименко Олена Сергіївна (нар. 9 травня 1985, Київ) — українська журналістка, фотографка, письменниця, мандрівниця.

Біографічні дані

Народилася в місті Києві 9 травня 1985 року. 2006 року закінчила бакалаврат факультету журналістики в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка). 2008 року – магістерську програму "Давня історія та археологія" Національний університет «Києво-Могилянська академія», захистила магістерську роботу на тему "Перевертництво у світоглядних традиціях індоєвропейських народів".^[]

Журналістська діяльність

З 2015 року працює воєнним кореспондентом. Дописує до видань "Новинарня", Donbas Frontliner, "Локальна історія".

Більшість професійного життя працює фрілансеркою. Публікувалася у виданнях «Український тиждень», «День», «Українська правда», «ЛітАкцент», «Новинарня», «Donbas Frontiner», «Тексти» та інші.^[]

2007 року була головним редактором літературно-мистецького альманаху «Золота доба».^[]

Громадська діяльність

Під час Революції Гідності на Майдані Незалежності у Києві була в епіцентрі подій – як волонтер чи фотограф-журналіст.^[] 18 лютого 2014 року під час трагічних подій на Майдані Олена отримала поранення від гранати, що вибухнула біля її ніг.^[]

Під час російської окупації Криму побувала у полоні в російських бойовиків. 9 березня 2014 року як журналіст разом із колегами вирушила до Криму, де на російському блокпості їх затримали, обікрали, побили й утримували в полоні протягом кількох днів.

Під час війни на Сході України працювала парамедиком-добровольцем у складі медичного підрозділу Добровольчого українського корпусу (ДУК) «Госпітальєри».

10–20 листопада 2015 року організувала реабілітаційний табір-фестиваль для фронтовиків «Камуфляжна осінь» на мистецькому хуторі Обирок.

Творча діяльність

Поезії Олени Максименко друкували в періодиці – зокрема, в інтернет-виданнях "Буквоїд", "1576 (Бібліотека українського світу)" , в антологіях "Літпошта" (2009), "Бандерштатна антологія" (2015), "Рядки з передової" (2018, видавництво "Фенікс"), "Любов, що перемагає" (2024, видавництво "Книголав") та інших.

Поетична збірка "Бременські траси", 2006, видавництво "Свічадо", вийшла завдяки перемозі у літературному конкурсі "Гранослов".

Друга поетична збірка «Я тобі листопад» (2014)

Поетична збірка "Я тобі листопад", 2014, видавництво "Електрокнига". Книга стала наслідком перебування авторки у кримському полоні: після повернення Олени до Києва її друзі запустили в соціальних мережах ініціативу і зібрали кошти на видання.

Збірка прозових оповідань "Неприкаяні", 2016, видавництво "Смолоскип". Вийшла як результат перемоги в однойменному літературному конкурсі.

Оповідання для підлітків "Пси, які приручають людей", 2021, видавництво "Портал". Книга про життя підлітків у прифронтовій зоні на початку війни.

Збірка документальних історій захисників і захисниць "Пряма мова. Хроніки захисту", 2024, видавництво "Віват".

Нагороди, відзнаки

Творчість Олени Максименко відзначено літературними преміями:

«Гранослов» (2005)^[]
«Культреванш» ^[]
«Смолоскип» (2016 – друга премія за повість «Неприкаяні»)

Посилання

Профіль Олени Максименко у соціальній мережі Facebook .
Фотоблог Олени Максименко .
Сторінка Олени Максименко на ресурсі «Автура» .
Олена Максименко про кримський полон .
Іван Андрусяк про збірку Олени Максименко «Я тобі листопад» .
Марія Семенченко про збірку Олени Максименко «Я тобі листопад».
Статті Олени Максименко на сайті «Літакцент».

Примітки

. Урядовий портал. Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 2 березня 2006.
. Українське незалежне видавництво «Смолоскип». Архів оригіналу за 13 травня 2016.
Литвинюк, Таня-Марія. Олена Максименко: Мене душили моїми ж шнурками та відрізали частину волосся. mediasapiens.ua. Процитовано 23 березня 2014.
Максименко, Олена. . Газета «День». Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 13 травня 2015.
. Архів оригіналу за 6 листопада 2016. Процитовано 24 січня 2016.
Буквоїд. bukvoid.com.ua. Процитовано 11 серпня 2022.
. web.archive.org. 8 травня 2016. Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 11 серпня 2022.

Це незавершена стаття про українську письменницю.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . Урядовий портал. Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 2 березня 2006.

[2] . Українське незалежне видавництво «Смолоскип». Архів оригіналу за 13 травня 2016.

[3] Литвинюк, Таня-Марія. Олена Максименко: Мене душили моїми ж шнурками та відрізали частину волосся. mediasapiens.ua. Процитовано 23 березня 2014.

[4] Максименко, Олена. . Газета «День». Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 13 травня 2015.

[5] . Архів оригіналу за 6 листопада 2016. Процитовано 24 січня 2016.

[6] Буквоїд. bukvoid.com.ua. Процитовано 11 серпня 2022.

[7] . web.archive.org. 8 травня 2016. Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 11 серпня 2022.