Майзеліс Ілля Львович

Ілля́ Льво́вич Майзе́ліс (28 грудня 1894(18941228), Умань — 23 грудня 1978, Москва) — радянський шахіст, теоретик шахів, історик і літератор; перекладач. Член колегії журналу «64. Шашки и шахматы в рабочем клубе» (1925—1930), відповідальний секретар видання «Радянська шахова хроніка» (1943—1946), що виходив англійською мовою в Москві під керівництвом Всесоюзного товариства культурних зв'язків з організацією.

Ілля Львович Майзеліс
Народження	28 грудня 1894(1894-12-28) Умань
Смерть	23 грудня 1978(1978-12-23) (83 роки) Москва

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Майзеліс.

Найліпші результати в змаганнях: турнір міст «Б» (1924) — 1-ше — 2-ге місце; першість Москви (1932) — 4-те місце. Також брав участь у першостях Москви 1924/25, 1927 і 1928 років.

Ілля Львович Майзеліс є автором підручника шахової гри для юнацтва, низки праць у галузі теорії (ендшпіль) й історії шахів. Перекладач «Підручника шахової гри» (1926) і повісті «Як Віктор став шаховим майстром» (1973) Емануїла Ласкера, книжок «Теорія і практика ендшпіля» (1928) Й. Н. Берґера, «Моя система» А. Німцовича (1926—1928).

Книги

• Начинающий шахматист, М. — Л., 1937 (російська);
• Шахматный ежегодник, [том 1—2], М., 1937—1938 (російська) (співавтор);
• Основы дебютной стратегии. Для шахматистов 4-й и 3-й категории, М., 1940 (російська) (співавтор);
• Избранные партии советских и международных турниров 1946 года, М. — Л., 1949 (російська) (співавтор);
• Учебник шахматной игры, 3-тє видання, М., 1950 (російська) (співавтор);
• Ладья против пешек. К теории ладейного эндшпиля, М., 1956 (російська);
• Шахматные окончания. Пешечные, слоновые, коневые. Під редакцією , М., 1956 (російська) (соавтор);
• Шахматы. Основы теории, 2-ге видання, М., 1960 (російська).

Джерела

• Шахматный словарь (російська) . Москва: Физкультура и спорт. 1964. с. 279.
• Карпов, Анатолий; Авербах, Юрий (1990). . Москва: «Советская энциклопедия». ISBN . OCLC 23533106. Архів оригіналу за 1 серпня 2020. Процитовано 28 липня 2018. (російська)