МФК

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) англ. International Finance Corporation (IFC) — одна з п'яти інституцій Групи Світового банку, заснована в 1956. Штаб-квартира — Вашингтон. Нараховує 184 країни-члени, серед них Україна (з 1993).

Міжнародна фінансова корпорація
Тип	міжнародна фінансова організація
Засновано	1956
Засади	^d
Галузь	^d
Країна	США
Штаб-квартира	Вашингтон (38°54′07″ пн. ш. 77°02′52″ зх. д. / 38.90220000002777567° пн. ш. 77.04780000002777740° зх. д. / 38.90220000002777567; -77.04780000002777740)
Материнська організація	Група Світового банку^[1]^[2]
Вебсайт: ifc.org
Міжнародна фінансова корпорація у Вікісховищі

Мета діяльності

Головна мета МФК — сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються, через заохочення приватного підприємництва у виробничому секторі.

Організаційна структура

Організаційна структура:

• Рада керуючих;
• Директорат;
• Президент;
• Банківська консультативна комісія;
• Діловий консультативний комітет.

Рада керуючих — вищий орган МФК. Кожний керуючий МБРР автоматично стає й керуючим МФК, якщо його країна є членом МФК. Рада проводить щороку збори водночас зі зборами МБРР, на яких обговорюються найважливіші проблеми політики банку й МФК.

Директорат здійснює поточну роботу. Він складається з 24 директорів, які водночас є директорами МБРР.

Президент МФК за посадою є головою директорату МФК. Він називається також виконавчим президентом.

Банківська консультативна комісія складається з восьми представників провідних міжнародних інститутів. Разом з керівництвом МФК вони обговорюють ділові й політичні проблеми й стратегію корпорації.

Діловий консультативний комітет сполучає провідних промисловиків, банкірів, державних діячів, які обмінюються думками з керівництвом МФК з економічних та фінансових проблем.

Джерела фінансування

Джерелами фінансування є: внески країн-членів в уставний капітал; кредити від МБРР; відрахування від прибутків; кошти від повернення кредитів; залучені на зовнішніх ринках кошти.

Кредитна діяльність

Кредитна діяльність. МФК, як правило, кредитує тільки високорентабельні підприємства в нових індустріальних країнах. Менш розвиненим країнам важче одержати кредит через високу кредитну ставку, яка вище пересічних ставок на основних ринках позичкових капіталів. Привабливою ж стороною цих кредитів є те, що вони спрямовані на реалізацію таких проєктів, які не одержали б коштів з інших джерел. Звичайно МФК фінансує не більше як 25% загальної вартості проєкту, решта коштів відшукується коштом приватних компаній і комерційних банків.

На відміну від МБРР для інвестування коштів МФК не вимагає урядових гарантій. Це відгороджує приватні компанії від державного контролю. Іншою відміною є те, що МФК не тільки надає кредити, але й здійснює інвестиції в акціонерний капітал підприємств, що створюються, з наступним перепродажем акцій приватним інвесторам. З моменту утворення й до середини 1998 р. МФК здійснила інвестицій на суму 24 млрд доларів.

Попри своєї головної функції — заохочення приватних інвестицій — МФК надає країнам-членам також і технічну допомогу. В 1986 р. вона заснувала Консультативну службу з іноземних інвестицій для надання допомоги урядам країн, що розвиваються, щодо ефективного використання інвестицій. Сфера консультування — капітали, технологія, менеджмент. Видається регулярний довідник «База даних» по новим ринкам.

Співпраця України та МФК

Україна стала акціонером і членом IFC в 1993 р. До 4 травня 2007 р. IFC інвестувала близько 692 мільйонів доларів в 33 проєкти. Інвестиційна програма IFC в Україні в цей час розширюється високими темпами, при цьому основна увага зосереджена на інвестиційних можливостях у фінансовому секторі, агробізнесі, виробництві будівельних матеріалів, роздрібній торгівлі й послугах, енергетику, виробництві встаткування для транспорту, інфраструктури.

У 2006 фінансовому році (1 липня 2005-30 червня 2006), обсяг інвестицій IFC в Україну зріс другий рік поспіль до $295 мільйонів. Серед проєктів IFC цього року не можна не відзначити інвестиції в мережу автозаправних станцій, у розвиток складської інфраструктури й логістики, а також у виробництво керамічної плитки. Серед існуючих клієнтів, IFC надала додаткове фінансування «Сандорі» для розширення й модернізації виробництва соків і напоїв, «Нової Лінії» для будівництва нових торгових центрів, і субординирований кредит банку «Аваль» для капіталу другого рівня банку.

З 1992 р. IFC реалізує в Україні масштабну програму технічної допомоги. IFC сприяла приватизації малих підприємств і об'єктів незавершеного будівництва, а також приватизації земель і масової приватизації. У цей час у рамках фінансованих донорами програм розробляються рекомендації з корпоративного керування компаній і банків, розвитку агробізнесу, лізингу, ведеться робота з поліпшення умов господарювання й стимулюванню росту малих і середніх підприємств.

Зелені будинки в країнах що розвиваються

IFC створила для масового ринку систему сертифікації для застосування в ринках що з'являються або швидко ростуть, яка називається EDGE ("Excellence in Design for Greater Efficiencies"). IFC та World Green Building Council стали партнерами, щоб прискорити ріст будівництва зелених будинків у країнах які розвиваються. Метою є масштабувати зелене будівництво протягом семирічного періоду, поки ринок нерухомості не насититься. Будинок сертифікований по стандарту EDGE потребує на 20% менше енергії, води та будматеріалів ніж звичайні будинки.

Зноски

1. https://thedocs.worldbank.org/en/doc/240481541184294260-0330022018/original/IFCArticlesofAgreementRussian.pdf
2. Архів преси XX століття — 1908.
   d:Track:Q36948990
3. EDGE Buildings. ifc.org.
4. Mike. . worldgbc.org. Архів оригіналу за 12 червня 2016. Процитовано 30 червня 2017.
5. . Архів оригіналу за 20 листопада 2019. Процитовано 27 квітня 2022.

Література

• М. Л. Дудченко, М. Ю. Рубцова. Міжнародна фінансова корпорація // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с.

Посилання

• Міжнародна фінансова корпорація [ 30 березня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — .

Джерела