Лієлвардський пояс латис Lielvārdes josta або пояс лієлвардського типу латис Lielvārdes tipa josta елемент національного

Лієлвардський пояс (латис. Lielvārdes josta) або пояс лієлвардського типу (латис. Lielvārdes tipa josta) — елемент національного латиського вбрання, який є поясом, витканим з червоної вовняної та білої лляної нитки.

Традиційно пояс близько 5-10 см завширшки та до 270 см завдовжки, він прикрашений складним геометричним орнаментом (до 22 різноманітних комбінацій). Лієлвардський пояс вважається одним з символів латиської культури поряд з такими символами, як Аусекліс, і включений до Культурного канону Латвії.

Походження та розповсюдження

Як орнаментальний взірець ліелвардскій пояс зародився приблизно в середині XIX століття. Історично пояси такого типу були поширені в Лієлвардскому, Огрському, Кегумському краях та решті регіонів, що омиваються Даугавою .

Схожі орнаменти та візерунки (на поясах, рушниках, рукавах сорочок, рукавичках) зустрічаються у фіно-угорських народів Росії, зокрема у комі .

Латвійський кінорежисер в 1980 році зняв фільм «Лієлвардський пояс», в якому він стверджував, що в візерунковому орнаменті закодовані принципи побудови Всесвіту.

Примітки

. Архів оригіналу за 16 травня 2018. Процитовано 21 лютого 2021.
Lielvārdes josta [ 17 грудня 2020 у Wayback Machine.](латис.)
. Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 21 лютого 2021.
. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 21 лютого 2021.
Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 21 лютого 2021.
. Архів оригіналу за 26 лютого 2012. Процитовано 22 травня 2016.
Климова Г. Н. Текстильный орнамент коми — Коми-Пермяцкое кн. изд-во, 1994, 130 c.^{[недоступне посилання з Июль 2018]}
Александр Носович, «История упадка. Почему у Прибалтики не получилось», Litres, 2017, ISBN 9785040054572

[1] . Архів оригіналу за 16 травня 2018. Процитовано 21 лютого 2021.

[2] Lielvārdes josta [ 17 грудня 2020 у Wayback Machine.](латис.)

[3] . Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 21 лютого 2021.

[4] . Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 21 лютого 2021.

[5] Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.

[6] . Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 21 лютого 2021.

[7] . Архів оригіналу за 26 лютого 2012. Процитовано 22 травня 2016.

[8] Климова Г. Н. Текстильный орнамент коми — Коми-Пермяцкое кн. изд-во, 1994, 130 c.^{[недоступне посилання з Июль 2018]}

[9] Александр Носович, «История упадка. Почему у Прибалтики не получилось», Litres, 2017, ISBN 9785040054572