Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Літо́вище — село в Україні, у Шумській міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на півночі району. Населення становить 361 особа (2016).
| село Літовище | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Кременецький район |
| Громада | Шумська міська громада |
| Облікова картка | Літовище |
| Основні дані | |
| Засноване | 1490 |
| Населення | 361 |
| Територія | 2.773 км² |
| Поштовий індекс | 47112 |
| Телефонний код | +380 3558 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°11′18″ пн. ш. 26°02′01″ сх. д. / 50.18833° пн. ш. 26.03361° сх. д.Координати: 50°11′18″ пн. ш. 26°02′01″ сх. д. / 50.18833° пн. ш. 26.03361° сх. д. |
| Відстань до районного центру | 14 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47100, Тернопільська обл., Кременецький р-н., м. Шумськ, вул Українська, 59 |
| Карта | |
  Літовище | |
 Літовище | |
| Мапа | |
Назва
Існує декілька версій походження назви села Літовище. За однією з них, у цій місцевості мешкав пан Літовиський. Поселення, яке згодом виникло навколо його маєтку, назвали Літовищем, а за іншою — під час заснування поселення, дана територія була під владою Литви та знаходилась на межі Литви та Польщі. Місцеві називали це поселення «Литва вище», але згодом ця назва трансформувалася у Літовище.
Історія
Територія села була заселена в добу пізнього палеоліту (40-10 тис. років тому). Про це свідчать знайдені крем’яні знаряддя праці, кістки мамонта (кар’єр Мости), уламки посуду, заготовки кам’яних знарядь. На території так званої «кацапщини» виявлено залишки давньоруського городища (слов’янське поселення VI-IX ст.). Основна галузь господарства — рільництво, бортництво.
Монголо-татарська навала, постійні міжфеодальні чвари призвели до поступового занепаду економічного життя краю. Південна частина Тернопільщини відійшла до Польщі, а північна, у тому числі й село Літовище — до Литви. Після Люблінської унії 1569 року село Літовище у складі Волині потрапило під владу шляхетської Польщі і перебувало там до 1793 року. Тоді неподалік від Літовища було засновано польські села: Мости, Пікульське, Дригани, Мошкове.
У 1793 році внаслідок другого поділу Речі Посполитої село відійшло до Російської імперії. Таким чином, село Літовище увійшло до Волинського намісництва, яке 23 грудня 1796 року перетворене на Волинську губернію.
Документальні дані свідчать про те, що 1861 року, коли скасували кріпацтво в Росії, село Літовище належало родині графа Сементковського. Селяни вважались його кріпаками. Цікаво, що чутки про скасування кріпацтва дійшли й до селян та граф мовчав. Знайшовся чоловік (Миколаєвський Петро), що добровільно вирушив у Москву, аби дізнатися правду. При тодішніх засобах сполучення на цю подорож пішло 11 місяців. По поверненню до села, він зібрав всіх селян, прикликали пана і лише тоді зачитали указ про скасування кріпацтва. Більшість господарств становили бідняцькі, земельні наділи яких не перевищували 2-4 десятини. З'явилося більше людей, що займались ремеслами: випалювали вапно, глиняний посуд, варили дьоготь, робили дерев’яні діжки, відра, ткали полотно, рядна. Водночас Сементковські були великими землевласниками. Їм належали села Літовище, Сошище, Кути, Пікульське, Мошкове, Залужжя…
У розкішному місці між Літовищами та Кутами був збудований чудовий маєток з багатьма будівлями, гарно висадженими алеями різних декоративних кущів та квітів, безліччю різних плодових дерев (особливо багато було шовковиць) і названа на честь Марії із родини Сементковських. Навколо оселилося чимало бідняцьких родин, що працювали в маєтку. Так чином виросло ще одне поселення.
У 1904 році граф Сементковський продав маєток, а точніше, села Літовище і Залужжя вишневецькому власнику пивоварного і винокурного заводів німцю Аутергофу. Правда, старожили розповідали, що землі Сементковських «пішли з молотка», тобто були виставлені на аукціон, щоб отримати гроші на оплату програшу у карти молодим Сементковським. На околиці села, поблизу маєтку Сементковських, оселився Аутергоф. У маєтку панів була криниця із металевими східцями вниз і підземним ходом у будинок (під час другої світової війни закидана людськими трупами, а потому — засипана землею).
В Аутергофа було п’ятеро синів: Женн, Жорж, Коля, Вілік та Павлик. Згодом батько розділив землі між синами, а вони обравши мальовничі місця, побудували розкішні маєтки, посадили біля них великі сади, ягідники, різні декоративні кущі і квіти, особливо вражали красою алеї жовтої акації та різнобарвних кущів троянд. Три таких маєтки знаходились в урочищі «кацапщина» (Вілік, Жорж, Коля). До речі, назва «кацапщина» пішла від того, що у маєтку Жоржа, який був розташований у центрі, був керуючий справами маєтку — канап, росіянин. Він розмовляв своєю рідною мовою та користувався авторитетом у селян, що йшли у найми до пана тим, що чесно виплачував людям зароблене. В маєтках крім зернових культур у великій кількості вирощували хміль, який потребував багато робочих рук, але й давав добрі прибутки панам.
У Віліка керуючим був Кукушинський. Нині на місці маєтку пана Віліка виріс ліс, що має назву — Кукушинський ліс. Павлик мешкав у Залужжі, а Женн — в селі на батьковому обійсті. Цікаво, що Жорж Аутергоф до 1939 року був війтом Шумської гміни. Вуйтова дружина — красуня Зюта була сестрою шумського ксьондза. Щоб одружитися із нею — нащадок німецького роду Аутергофів — прийняв католицизм. Ось так, маючи поблизу стільки панських маєтків, селяни своєю працею створювали матеріальні блага для Аутегофів. Частина безземельних селян виїхали в Америку на заробітки. Та лише одному поталанило повернутися з грішми, за які було побудовано добротні будівлі, викопана криниця біля них, куплено землю.
Під час першої світової війни для потреб російського війська у селян не раз реквізовували тягло, продовольство, фураж. У селі була проведена мобілізація резервістів (Побережний Яків, Миколаєвський Омелян, Остап’юк Мартин, Яцюк Терентій) та гужового транспорту.
Коли на території встановлювалась радянська влада, Аутергофи із села виїхали. Після втечі власника села, його маєток був розграбований. Один безземельний бідняк (Федчук Антон) не маючи коней, чомусь взяв собі фаетон (невеликий, гарно оздоблений візок), за що пізніше дістав 25 ударів шомполом. Радянська влада в нашому краї і селі проіснувала недовго. У вересні 1920 року село було включено до складу Польщі і було у її складі до 1939 року. Пани повернулись у село, почались жорстокі розправи над селянами. Заставили людей повернути все забране. Був складений список прихильників Радянської влади, тих, хто «скомпрометував себе під час приходу більшовиків».
У селі школи не було, початкову освіту можна було здобути в селі Сошище, де навчання велося польською мовою. Раз на тиждень приходив священник із Залісець для вивчення Закону Божого. Вчилися лише хлопці, батьки яких цього хотіли, а дівчат матері вчили прясти, ткати, вишивати, в’язати, куховарити.
У листопаді 1939 року обрано виконком Літовищенської сільської ради депутатів трудящих. Головою виконкому було обрано Бондарука Зота, заступником Федчука Антона, секретарем — Яцюка Іллю. В селі появилась комсомольська організація, секретарем якої був один із перших комсомольців — Бондарук Зот. У 1940 році з дрібних одноосібних господарств почали створювати колективне господарство (колгосп). Першим головою колгоспу став Побережний Василь. Упродовж 1940-1941 років проводився розподіл панської землі, а також інвентару та майна, конфіскованого у багатіїв. Була спроба відкрити в селі школу.
22 червня 1941 року Німеччина напала на Радянський Союз. Внаслідок переважаючих сил ворога, наякого вже працювала вся Західна Європа, Червона Армія змушена була відступати на схід. 3 липня — вдерлись у Шумськ, до Літовищ німці прийшли дубенським шляхом з Мостів. Знайшлись такі люди, що вийшли зустрічати «визволителів» з хлібом-сіллю. Жарковського Ананія було призначено сільським старостою. Селяни повинні були сплачувати колишні земельні податки, так званий «контингент». Кожен, хто мав корову, повинен протягом року здати 700-800 літрів молока. Страшним лихом для людей села були облави, під час яких забирали корів, свиней, коней, овець, кіз, домашню птицю. І на завершення всього, окупанти забирали людей, переважно молодь, на примусові роботи до Німеччини. У квітні 1942 року із села вивезли 13 осіб.
Жителі села не хотіли не хотіли миритися з ненависним ворогом. Вони активно допомагали підпільно-партизанським групам, що створювалися в районі. Восени 1942 року в районі утворилися перші загони УПА (Українська Повстанська Армія) під керівництвом «Крука» (Климишин Іван), «Хрона» (Медвецький Микола), організувалися сотні «Шуляка», «Хмари», «Морозенка» і інші. Причиною такого швидкого створення бойових загонів став нещадний терор німецьких окупантів проти місцевого українського населення.
Влітку та восени 1943 року через територію району, у тому числі села Літовище двічі пройшло партизанське з’єднання під проводом С. А. Ковпака, яке здійснювало свій бойовий Карпатський рейд. Шумськ і село Літовище визволили від німецької окупації 5 березня 1944 року. В селі провели мобілізацію, щоб поповнити лави Червоної Армії, заможних селян вивезли у Сибір.
У січні 1949 року в селі було створено колективне господарство імені 8 березня. На загальних зборах було обрано головою колгоспу Побережного Феодосія Кириловича. 1952 року пройшло укрупнення колгоспів, а саме колгоспи імені 8 Березня (Літовище) та імені Кірова (Сошище) об’єднали в один колгосп. Перші тваринницькі ферми збудовані були нашвидкуруч, часто із старих матеріалів, тому були недовговічними.
1960-1980-х роки для села були періодом його розквіту, швидкими темпами побудовані три ферми, силосні ями, кормоцех, кузня, тік, комплекс з очистки-сушки зерна (КЗС), магазин, школа, пробурили свердловини, які забезпечили водою все село, побудували два двоповерхових житлових будинки та п’ять окремих господарств.
У серпні 1975 року відбулося відкриття сільської школи. З проголошенням Незалежності України в селі перестали діяти первинна партійна, комсомольська та піонерська організації. Початок 1990-х років був часом переходу до нових ринкових умов господарювання, що привело до поглиблення кризи та занепаду колгоспної і радгоспної систем господарювання.
У 1993 року споруджений православний храм, а 8 вересня 1996 року відбулося відкриття храму під час якого його було освячено на честь апостола і євангеліста Іоанна Богослова. Радгосп «Волинь» проіснував до 1994 року.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Шумської міської громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Шумського району, село увійшло до складу Кременецького району.
Пам'ятки
1970 року споруджено пам'ятник уродженцю села З. Бондаруку — керівнику підпільно-партизанської групи, яка 1942—1944 діяла в Шумському районі.
Соціальна сфера
В селі діють Літовищенський НВК, клуб, бібліотека, ФАП.
Примітки
- . www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 9 жовтня 2021.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Джерела
- Хаварівський Б., Ханас В. Літовище // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 380. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Litovishe Lito vishe selo v Ukrayini u Shumskij miskij gromadi Kremeneckogo rajonu Ternopilskoyi oblasti Roztashovane na pivnochi rajonu Naselennya stanovit 361 osoba 2016 selo Litovishe Krayina Ukrayina Oblast Ternopilska oblast Rajon Kremeneckij rajon Gromada Shumska miska gromada Oblikova kartka Litovishe Osnovni dani Zasnovane 1490 Naselennya 361 Teritoriya 2 773 km Poshtovij indeks 47112 Telefonnij kod 380 3558 Geografichni dani Geografichni koordinati 50 11 18 pn sh 26 02 01 sh d 50 18833 pn sh 26 03361 sh d 50 18833 26 03361 Koordinati 50 11 18 pn sh 26 02 01 sh d 50 18833 pn sh 26 03361 sh d 50 18833 26 03361 Vidstan do rajonnogo centru 14 km Misceva vlada Adresa radi 47100 Ternopilska obl Kremeneckij r n m Shumsk vul Ukrayinska 59 Karta Litovishe Litovishe MapaNazvaIsnuye dekilka versij pohodzhennya nazvi sela Litovishe Za odniyeyu z nih u cij miscevosti meshkav pan Litoviskij Poselennya yake zgodom viniklo navkolo jogo mayetku nazvali Litovishem a za inshoyu pid chas zasnuvannya poselennya dana teritoriya bula pid vladoyu Litvi ta znahodilas na mezhi Litvi ta Polshi Miscevi nazivali ce poselennya Litva vishe ale zgodom cya nazva transformuvalasya u Litovishe IstoriyaTeritoriya sela bula zaselena v dobu piznogo paleolitu 40 10 tis rokiv tomu Pro ce svidchat znajdeni krem yani znaryaddya praci kistki mamonta kar yer Mosti ulamki posudu zagotovki kam yanih znaryad Na teritoriyi tak zvanoyi kacapshini viyavleno zalishki davnoruskogo gorodisha slov yanske poselennya VI IX st Osnovna galuz gospodarstva rilnictvo bortnictvo Mongolo tatarska navala postijni mizhfeodalni chvari prizveli do postupovogo zanepadu ekonomichnogo zhittya krayu Pivdenna chastina Ternopilshini vidijshla do Polshi a pivnichna u tomu chisli j selo Litovishe do Litvi Pislya Lyublinskoyi uniyi 1569 roku selo Litovishe u skladi Volini potrapilo pid vladu shlyahetskoyi Polshi i perebuvalo tam do 1793 roku Todi nepodalik vid Litovisha bulo zasnovano polski sela Mosti Pikulske Drigani Moshkove U 1793 roci vnaslidok drugogo podilu Rechi Pospolitoyi selo vidijshlo do Rosijskoyi imperiyi Takim chinom selo Litovishe uvijshlo do Volinskogo namisnictva yake 23 grudnya 1796 roku peretvorene na Volinsku guberniyu Dokumentalni dani svidchat pro te sho 1861 roku koli skasuvali kripactvo v Rosiyi selo Litovishe nalezhalo rodini grafa Sementkovskogo Selyani vvazhalis jogo kripakami Cikavo sho chutki pro skasuvannya kripactva dijshli j do selyan ta graf movchav Znajshovsya cholovik Mikolayevskij Petro sho dobrovilno virushiv u Moskvu abi diznatisya pravdu Pri todishnih zasobah spoluchennya na cyu podorozh pishlo 11 misyaciv Po povernennyu do sela vin zibrav vsih selyan priklikali pana i lishe todi zachitali ukaz pro skasuvannya kripactva Bilshist gospodarstv stanovili bidnyacki zemelni nadili yakih ne perevishuvali 2 4 desyatini Z yavilosya bilshe lyudej sho zajmalis remeslami vipalyuvali vapno glinyanij posud varili dogot robili derev yani dizhki vidra tkali polotno ryadna Vodnochas Sementkovski buli velikimi zemlevlasnikami Yim nalezhali sela Litovishe Soshishe Kuti Pikulske Moshkove Zaluzhzhya U rozkishnomu misci mizh Litovishami ta Kutami buv zbudovanij chudovij mayetok z bagatma budivlyami garno visadzhenimi aleyami riznih dekorativnih kushiv ta kvitiv bezlichchyu riznih plodovih derev osoblivo bagato bulo shovkovic i nazvana na chest Mariyi iz rodini Sementkovskih Navkolo oselilosya chimalo bidnyackih rodin sho pracyuvali v mayetku Tak chinom viroslo she odne poselennya U 1904 roci graf Sementkovskij prodav mayetok a tochnishe sela Litovishe i Zaluzhzhya vishneveckomu vlasniku pivovarnogo i vinokurnogo zavodiv nimcyu Autergofu Pravda starozhili rozpovidali sho zemli Sementkovskih pishli z molotka tobto buli vistavleni na aukcion shob otrimati groshi na oplatu prograshu u karti molodim Sementkovskim Na okolici sela poblizu mayetku Sementkovskih oselivsya Autergof U mayetku paniv bula krinicya iz metalevimi shidcyami vniz i pidzemnim hodom u budinok pid chas drugoyi svitovoyi vijni zakidana lyudskimi trupami a potomu zasipana zemleyu V Autergofa bulo p yatero siniv Zhenn Zhorzh Kolya Vilik ta Pavlik Zgodom batko rozdiliv zemli mizh sinami a voni obravshi malovnichi miscya pobuduvali rozkishni mayetki posadili bilya nih veliki sadi yagidniki rizni dekorativni kushi i kviti osoblivo vrazhali krasoyu aleyi zhovtoyi akaciyi ta riznobarvnih kushiv troyand Tri takih mayetki znahodilis v urochishi kacapshina Vilik Zhorzh Kolya Do rechi nazva kacapshina pishla vid togo sho u mayetku Zhorzha yakij buv roztashovanij u centri buv keruyuchij spravami mayetku kanap rosiyanin Vin rozmovlyav svoyeyu ridnoyu movoyu ta koristuvavsya avtoritetom u selyan sho jshli u najmi do pana tim sho chesno viplachuvav lyudyam zaroblene V mayetkah krim zernovih kultur u velikij kilkosti viroshuvali hmil yakij potrebuvav bagato robochih ruk ale j davav dobri pributki panam U Vilika keruyuchim buv Kukushinskij Nini na misci mayetku pana Vilika viris lis sho maye nazvu Kukushinskij lis Pavlik meshkav u Zaluzhzhi a Zhenn v seli na batkovomu obijsti Cikavo sho Zhorzh Autergof do 1939 roku buv vijtom Shumskoyi gmini Vujtova druzhina krasunya Zyuta bula sestroyu shumskogo ksondza Shob odruzhitisya iz neyu nashadok nimeckogo rodu Autergofiv prijnyav katolicizm Os tak mayuchi poblizu stilki panskih mayetkiv selyani svoyeyu praceyu stvoryuvali materialni blaga dlya Autegofiv Chastina bezzemelnih selyan viyihali v Ameriku na zarobitki Ta lishe odnomu potalanilo povernutisya z grishmi za yaki bulo pobudovano dobrotni budivli vikopana krinicya bilya nih kupleno zemlyu Pid chas pershoyi svitovoyi vijni dlya potreb rosijskogo vijska u selyan ne raz rekvizovuvali tyaglo prodovolstvo furazh U seli bula provedena mobilizaciya rezervistiv Poberezhnij Yakiv Mikolayevskij Omelyan Ostap yuk Martin Yacyuk Terentij ta guzhovogo transportu Koli na teritoriyi vstanovlyuvalas radyanska vlada Autergofi iz sela viyihali Pislya vtechi vlasnika sela jogo mayetok buv rozgrabovanij Odin bezzemelnij bidnyak Fedchuk Anton ne mayuchi konej chomus vzyav sobi faeton nevelikij garno ozdoblenij vizok za sho piznishe distav 25 udariv shompolom Radyanska vlada v nashomu krayi i seli proisnuvala nedovgo U veresni 1920 roku selo bulo vklyucheno do skladu Polshi i bulo u yiyi skladi do 1939 roku Pani povernulis u selo pochalis zhorstoki rozpravi nad selyanami Zastavili lyudej povernuti vse zabrane Buv skladenij spisok prihilnikiv Radyanskoyi vladi tih hto skomprometuvav sebe pid chas prihodu bilshovikiv U seli shkoli ne bulo pochatkovu osvitu mozhna bulo zdobuti v seli Soshishe de navchannya velosya polskoyu movoyu Raz na tizhden prihodiv svyashennik iz Zalisec dlya vivchennya Zakonu Bozhogo Vchilisya lishe hlopci batki yakih cogo hotili a divchat materi vchili pryasti tkati vishivati v yazati kuhovariti U listopadi 1939 roku obrano vikonkom Litovishenskoyi silskoyi radi deputativ trudyashih Golovoyu vikonkomu bulo obrano Bondaruka Zota zastupnikom Fedchuka Antona sekretarem Yacyuka Illyu V seli poyavilas komsomolska organizaciya sekretarem yakoyi buv odin iz pershih komsomolciv Bondaruk Zot U 1940 roci z dribnih odnoosibnih gospodarstv pochali stvoryuvati kolektivne gospodarstvo kolgosp Pershim golovoyu kolgospu stav Poberezhnij Vasil Uprodovzh 1940 1941 rokiv provodivsya rozpodil panskoyi zemli a takozh inventaru ta majna konfiskovanogo u bagatiyiv Bula sproba vidkriti v seli shkolu 22 chervnya 1941 roku Nimechchina napala na Radyanskij Soyuz Vnaslidok perevazhayuchih sil voroga nayakogo vzhe pracyuvala vsya Zahidna Yevropa Chervona Armiya zmushena bula vidstupati na shid 3 lipnya vderlis u Shumsk do Litovish nimci prijshli dubenskim shlyahom z Mostiv Znajshlis taki lyudi sho vijshli zustrichati vizvoliteliv z hlibom sillyu Zharkovskogo Ananiya bulo priznacheno silskim starostoyu Selyani povinni buli splachuvati kolishni zemelni podatki tak zvanij kontingent Kozhen hto mav korovu povinen protyagom roku zdati 700 800 litriv moloka Strashnim lihom dlya lyudej sela buli oblavi pid chas yakih zabirali koriv svinej konej ovec kiz domashnyu pticyu I na zavershennya vsogo okupanti zabirali lyudej perevazhno molod na primusovi roboti do Nimechchini U kvitni 1942 roku iz sela vivezli 13 osib Zhiteli sela ne hotili ne hotili miritisya z nenavisnim vorogom Voni aktivno dopomagali pidpilno partizanskim grupam sho stvoryuvalisya v rajoni Voseni 1942 roku v rajoni utvorilisya pershi zagoni UPA Ukrayinska Povstanska Armiya pid kerivnictvom Kruka Klimishin Ivan Hrona Medveckij Mikola organizuvalisya sotni Shulyaka Hmari Morozenka i inshi Prichinoyu takogo shvidkogo stvorennya bojovih zagoniv stav neshadnij teror nimeckih okupantiv proti miscevogo ukrayinskogo naselennya Vlitku ta voseni 1943 roku cherez teritoriyu rajonu u tomu chisli sela Litovishe dvichi projshlo partizanske z yednannya pid provodom S A Kovpaka yake zdijsnyuvalo svij bojovij Karpatskij rejd Shumsk i selo Litovishe vizvolili vid nimeckoyi okupaciyi 5 bereznya 1944 roku V seli proveli mobilizaciyu shob popovniti lavi Chervonoyi Armiyi zamozhnih selyan vivezli u Sibir U sichni 1949 roku v seli bulo stvoreno kolektivne gospodarstvo imeni 8 bereznya Na zagalnih zborah bulo obrano golovoyu kolgospu Poberezhnogo Feodosiya Kirilovicha 1952 roku projshlo ukrupnennya kolgospiv a same kolgospi imeni 8 Bereznya Litovishe ta imeni Kirova Soshishe ob yednali v odin kolgosp Pershi tvarinnicki fermi zbudovani buli nashvidkuruch chasto iz starih materialiv tomu buli nedovgovichnimi 1960 1980 h roki dlya sela buli periodom jogo rozkvitu shvidkimi tempami pobudovani tri fermi silosni yami kormoceh kuznya tik kompleks z ochistki sushki zerna KZS magazin shkola proburili sverdlovini yaki zabezpechili vodoyu vse selo pobuduvali dva dvopoverhovih zhitlovih budinki ta p yat okremih gospodarstv U serpni 1975 roku vidbulosya vidkrittya silskoyi shkoli Z progoloshennyam Nezalezhnosti Ukrayini v seli perestali diyati pervinna partijna komsomolska ta pionerska organizaciyi Pochatok 1990 h rokiv buv chasom perehodu do novih rinkovih umov gospodaryuvannya sho privelo do pogliblennya krizi ta zanepadu kolgospnoyi i radgospnoyi sistem gospodaryuvannya U 1993 roku sporudzhenij pravoslavnij hram a 8 veresnya 1996 roku vidbulosya vidkrittya hramu pid chas yakogo jogo bulo osvyacheno na chest apostola i yevangelista Ioanna Bogoslova Radgosp Volin proisnuvav do 1994 roku 12 chervnya 2020 roku vidpovidno do rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayini 724 r Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Ternopilskoyi oblasti uvijshlo do skladu Shumskoyi miskoyi gromadi 19 lipnya 2020 roku v rezultati administrativno teritorialnoyi reformi ta likvidaciyi Shumskogo rajonu selo uvijshlo do skladu Kremeneckogo rajonu Pam yatki1970 roku sporudzheno pam yatnik urodzhencyu sela Z Bondaruku kerivniku pidpilno partizanskoyi grupi yaka 1942 1944 diyala v Shumskomu rajoni Socialna sferaV seli diyut Litovishenskij NVK klub biblioteka FAP Primitki www kmu gov ua ua Arhiv originalu za 23 sichnya 2022 Procitovano 9 zhovtnya 2021 Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 17 lipnya 2020 roku 807 IX Pro utvorennya ta likvidaciyu rajoniv DzherelaPortal Ternopilshina Havarivskij B Hanas V Litovishe Ternopilskij enciklopedichnij slovnik u 4 t redkol G Yavorskij ta in Ternopil Vidavnicho poligrafichnij kombinat Zbruch 2005 T 2 K O S 380 ISBN 966 528 199 2