Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Лінгвісти чна прагма тика від лат lingua мова та від лат pragmaticus прагматика галузь лінгвістики що досліджує використ

Лінгвістична прагматика

Лінгвістична прагматика

Лінгвісти́чна прагма́тика (від лат. lingua — мова та від лат. pragmaticus – прагматика) – галузь лінгвістики, що досліджує використання й функціювання мовних знаків у процесі комунікації у взаємозвʼязку з інтерактивністю його субʼєктів (мовця й адресата), їхніми особливостями й самою ситуацією спілкування.

Предмет та підходи

Прагмалінгвістика досліджує мову як інструмент взаємодії між співрозмовниками та вивчає соціокультурні, ситуативно-поведінкові, статусні, лінгвокогнітивні та інші чинники комунікації між субʼєктами.

У своєму науковому дослідженні В.В. Богданов повʼязує предмет прагмалінгвістики із умовами використання мовлення під час комунікації між субʼєктами. До цього він відносить комунікативні цілі співозмовників, час і місце мовленнєвого акта, рівень знань комунікантів, їхні соцальні статуси, психологійні та біологійні особливості, правила і конвенції мовленнєвої поведінки.

Більш детально це питання окреслив у своїх працях науковець І.П. Сусов. Згідно з його твердженнями предмет лінгвістичної прагматики полягає у «дослідженні тих дій субʼєктів мовленнєвого спілкування, у процесі яких, в межах конкретних умов комунікації, згідно з матеріалом конкретної мовної системи знаків, вони продукують висловлювання, що реалізують не тільки певний пропозиційний зміст, а й комунікативні інтенції. Учасники комунікації здійснюють інтерпретацію цих висловлювань, спрямовану на розуміння як буквальних, так і не буквальних смислів».

Джерела та класифікація

До джерел лінгвістичної прагматики, яка походить із семіотичного підходу великих філософів і лінгвістів, таких як Ч. Пірс, Ч. Морріс, К. Бюлер, У. Джеймс, Дж. Дьюї, Р. Карнап,

Г. Клаус, та інших. В період від другої половини ХІХ століття до першої половини ХХ століття було вперше сформульовано загальні принципи функціювання знаків і знакових систем, а також визначено ключові поняття семіотики.

Варто нагадати, що Ч. Пірс і Ч. Морріс відзначали важливість врахування суб'єкта практичної та комунікативної діяльності в загальній теорії знаку. Один із ключових термінів, який відзначився в їхніх працях, - інтерпретант, який не має єдиної визначеності в трикутнику Ч. Пірса, і трактується як знак іншого знака, вплив знака на інтерпретатора, його здатність реагувати на знак, або значення, що розглядають з позицій наслідків і практичних результатів, а також вибору дій, які сприяють успішній комунікації.

Ч. Морріс ввів термін "прагматика" (від гр. "pragma" - справа, дія), і надав йому лінгвістичний зміст, запропонувавши три аспекти мовної діяльності: семантику (відношення знака до поняття), синтактику (відношення знаків один до одного) та прагматику (відношення знаків до інтерпретатора).

Незважаючи на вплив концепції Дж. Остіна, зокрема на його обґрунтування ілокутивної сили як базового поняття теорії мовленнєвих актів, у лінгвопрагматичних студіях і досі триває дискусія стосовно визначення перлокутивного акту і випадків, коли фактичні результати мовлення не збігаються з намірами мовця.

У свій час П. Стросон приєднався до розробки поняття перлокуції, уточнюючи його через розрізнення поняття інтенції на два складні аспекти: намір, спрямований на сприйняття реципієнтом, і намір адресанта викликати певну реакцію у адресата. Важливо зазначити, що в дослідженнях П. Стросона вираз "реакція" був вибраний перед "перлокутивним ефектом" визначеного Дж. Остіном.

Таким чином, внесок П. Стросона допоміг у визначенні перлокутивного ефекту у двох аспектах: як очікуваного результату здійснення наміру мовця і як досягнення певного результату за допомогою мовленнєвого акту. Це сприяло кращому розумінню мовленнєвого акту як інструменту управління діяльністю співрозмовника. Важливо зауважити, що Дж. Серль визначає ефект як наслідок, який він відрізняє від перлокуції. Згідно з його думкою, перлокуція входить до інтенції адресанта як перлокутивна мета, тоді як перлокутивний наслідок не залежить від інтенції.

Американський логік Дж. Сьорль, наслідуючи Дж. Остіна, має особливе значення в рамках цієї мовної парадигми, оскільки він вніс значні зміни в теорію мовленнєвих актів, визначивши їх структуру, типологію, умови та правила для успішного спілкування. Він також деталізував компоненти мовленнєвого акту "локуція — ілокуція — перлокуція", додаючи до них пропозиційний акт, що включає акт референції та акт предикації. Також він створив класифікацію мовленнєвих актів на основі ілокутивних намірів, спрямованих на пристосування реальності до мови та мови до реальності, а також з урахуванням чесності та психологічного стану мовця.

Класифікація включає в себе:

  • репрезентативи або асертиви (інформація про факти та їхню оцінку);
  • директиви (заохочення адресата до певних дій у формі наказу, прохання, поради);
  • комісиви (повідомлення про взяті зобов'язання виконати обіцянку);
  • експресиви (вираження психологічного та емоційного ставлення - співчуття, привітання, вибачення тощо);
  • декларативи (повідомлення про створення нових справ, встановлення правил і позицій - призначення на посаду, надання звань, винесення вироку тощо)

Примітки

  1. Селіванова, О.О. (2008). Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми. Полтава: Довкілля-К. с. 712.
  2. Сусов, І.П. (2009). Лінгвістична прагматика. Вінниця: Нова Книга. с. 272с.
  3. Моріс, Ч.У. (1983). Підстави теорії знаків. с. 37—89.
  4. Моріс, Ч.У. (1983). Підстави теорії знаків. с. 37—89.
  5. Селіванова, О.О. (2008). Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми. Полтава: Довкілля-К. с. 712.
  6. Стросон, П.Ф. (1986). Намір та конвенція у мовних актах. с. 130—150.
  7. Серль, Дж. (1986). Класифікація іллокутивних актів. с. 170—194.

Література

  • Богданов В. В. Лингвистическая прагматика и ее прикладные аспекты / В. В. Богданов / / Прикладное языкознание. - СПб., 1996. - C. 268-275.
  • Морріс Ч.У. Підстави теорії знаків/Моріс Ч.У. // Семіотика. - М., 1983. - С. 37-89.
  • Пірс Ч.С. Елементи логіки. Grammatica speculative/Пірс Ч.С. // Семіотика. - М.: Веселка,1983. - С. 151-210.
  • Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми: підруч. / Селіванова О.О. - Полтава: Довкілля-К, 2008. - 712 с.
  • Сусов І.П. Лінгвістична прагматика/Сусов І.П. - Вінниця: Нова Книга, 2009. - 272 с.
  • Стросон П.Ф. Намір та конвенція у мовних актах / Стросон П.Ф. // Нове у зарубіжній лінгвістиці. - Вип. 17. - М., 1986. - С. 130-150.
  • Серль Дж. Класифікація іллокутивних актів / Серль Дж. // Нове у зарубіжній лінгвістиці. Теорія мовних актів. - Вип. 17. - М., 1986. - С. 170-194.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Lingvisti chna pragma tika vid lat lingua mova ta vid lat pragmaticus pragmatika galuz lingvistiki sho doslidzhuye vikoristannya j funkciyuvannya movnih znakiv u procesi komunikaciyi u vzayemozvʼyazku z interaktivnistyu jogo subʼyektiv movcya j adresata yihnimi osoblivostyami j samoyu situaciyeyu spilkuvannya Predmet ta pidhodiPragmalingvistika doslidzhuye movu yak instrument vzayemodiyi mizh spivrozmovnikami ta vivchaye sociokulturni situativno povedinkovi statusni lingvokognitivni ta inshi chinniki komunikaciyi mizh subʼyektami U svoyemu naukovomu doslidzhenni V V Bogdanov povʼyazuye predmet pragmalingvistiki iz umovami vikoristannya movlennya pid chas komunikaciyi mizh subʼyektami Do cogo vin vidnosit komunikativni cili spivozmovnikiv chas i misce movlennyevogo akta riven znan komunikantiv yihni socalni statusi psihologijni ta biologijni osoblivosti pravila i konvenciyi movlennyevoyi povedinki Bilsh detalno ce pitannya okresliv u svoyih pracyah naukovec I P Susov Zgidno z jogo tverdzhennyami predmet lingvistichnoyi pragmatiki polyagaye u doslidzhenni tih dij subʼyektiv movlennyevogo spilkuvannya u procesi yakih v mezhah konkretnih umov komunikaciyi zgidno z materialom konkretnoyi movnoyi sistemi znakiv voni produkuyut vislovlyuvannya sho realizuyut ne tilki pevnij propozicijnij zmist a j komunikativni intenciyi Uchasniki komunikaciyi zdijsnyuyut interpretaciyu cih vislovlyuvan spryamovanu na rozuminnya yak bukvalnih tak i ne bukvalnih smisliv Dzherela ta klasifikaciyaDo dzherel lingvistichnoyi pragmatiki yaka pohodit iz semiotichnogo pidhodu velikih filosofiv i lingvistiv takih yak Ch Pirs Ch Morris K Byuler U Dzhejms Dzh Dyuyi R Karnap G Klaus ta inshih V period vid drugoyi polovini HIH stolittya do pershoyi polovini HH stolittya bulo vpershe sformulovano zagalni principi funkciyuvannya znakiv i znakovih sistem a takozh viznacheno klyuchovi ponyattya semiotiki Varto nagadati sho Ch Pirs i Ch Morris vidznachali vazhlivist vrahuvannya sub yekta praktichnoyi ta komunikativnoyi diyalnosti v zagalnij teoriyi znaku Odin iz klyuchovih terminiv yakij vidznachivsya v yihnih pracyah interpretant yakij ne maye yedinoyi viznachenosti v trikutniku Ch Pirsa i traktuyetsya yak znak inshogo znaka vpliv znaka na interpretatora jogo zdatnist reaguvati na znak abo znachennya sho rozglyadayut z pozicij naslidkiv i praktichnih rezultativ a takozh viboru dij yaki spriyayut uspishnij komunikaciyi Ch Morris vviv termin pragmatika vid gr pragma sprava diya i nadav jomu lingvistichnij zmist zaproponuvavshi tri aspekti movnoyi diyalnosti semantiku vidnoshennya znaka do ponyattya sintaktiku vidnoshennya znakiv odin do odnogo ta pragmatiku vidnoshennya znakiv do interpretatora Nezvazhayuchi na vpliv koncepciyi Dzh Ostina zokrema na jogo obgruntuvannya ilokutivnoyi sili yak bazovogo ponyattya teoriyi movlennyevih aktiv u lingvopragmatichnih studiyah i dosi trivaye diskusiya stosovno viznachennya perlokutivnogo aktu i vipadkiv koli faktichni rezultati movlennya ne zbigayutsya z namirami movcya U svij chas P Stroson priyednavsya do rozrobki ponyattya perlokuciyi utochnyuyuchi jogo cherez rozriznennya ponyattya intenciyi na dva skladni aspekti namir spryamovanij na sprijnyattya recipiyentom i namir adresanta viklikati pevnu reakciyu u adresata Vazhlivo zaznachiti sho v doslidzhennyah P Strosona viraz reakciya buv vibranij pered perlokutivnim efektom viznachenogo Dzh Ostinom Takim chinom vnesok P Strosona dopomig u viznachenni perlokutivnogo efektu u dvoh aspektah yak ochikuvanogo rezultatu zdijsnennya namiru movcya i yak dosyagnennya pevnogo rezultatu za dopomogoyu movlennyevogo aktu Ce spriyalo krashomu rozuminnyu movlennyevogo aktu yak instrumentu upravlinnya diyalnistyu spivrozmovnika Vazhlivo zauvazhiti sho Dzh Serl viznachaye efekt yak naslidok yakij vin vidriznyaye vid perlokuciyi Zgidno z jogo dumkoyu perlokuciya vhodit do intenciyi adresanta yak perlokutivna meta todi yak perlokutivnij naslidok ne zalezhit vid intenciyi Amerikanskij logik Dzh Sorl nasliduyuchi Dzh Ostina maye osoblive znachennya v ramkah ciyeyi movnoyi paradigmi oskilki vin vnis znachni zmini v teoriyu movlennyevih aktiv viznachivshi yih strukturu tipologiyu umovi ta pravila dlya uspishnogo spilkuvannya Vin takozh detalizuvav komponenti movlennyevogo aktu lokuciya ilokuciya perlokuciya dodayuchi do nih propozicijnij akt sho vklyuchaye akt referenciyi ta akt predikaciyi Takozh vin stvoriv klasifikaciyu movlennyevih aktiv na osnovi ilokutivnih namiriv spryamovanih na pristosuvannya realnosti do movi ta movi do realnosti a takozh z urahuvannyam chesnosti ta psihologichnogo stanu movcya Klasifikaciya vklyuchaye v sebe reprezentativi abo asertivi informaciya pro fakti ta yihnyu ocinku direktivi zaohochennya adresata do pevnih dij u formi nakazu prohannya poradi komisivi povidomlennya pro vzyati zobov yazannya vikonati obicyanku ekspresivi virazhennya psihologichnogo ta emocijnogo stavlennya spivchuttya privitannya vibachennya tosho deklarativi povidomlennya pro stvorennya novih sprav vstanovlennya pravil i pozicij priznachennya na posadu nadannya zvan vinesennya viroku tosho PrimitkiSelivanova O O 2008 Suchasna lingvistika napryami ta problemi Poltava Dovkillya K s 712 Susov I P 2009 Lingvistichna pragmatika Vinnicya Nova Kniga s 272s Moris Ch U 1983 Pidstavi teoriyi znakiv s 37 89 Moris Ch U 1983 Pidstavi teoriyi znakiv s 37 89 Selivanova O O 2008 Suchasna lingvistika napryami ta problemi Poltava Dovkillya K s 712 Stroson P F 1986 Namir ta konvenciya u movnih aktah s 130 150 Serl Dzh 1986 Klasifikaciya illokutivnih aktiv s 170 194 LiteraturaBogdanov V V Lingvisticheskaya pragmatika i ee prikladnye aspekty V V Bogdanov Prikladnoe yazykoznanie SPb 1996 C 268 275 Morris Ch U Pidstavi teoriyi znakiv Moris Ch U Semiotika M 1983 S 37 89 Pirs Ch S Elementi logiki Grammatica speculative Pirs Ch S Semiotika M Veselka 1983 S 151 210 Selivanova O O Suchasna lingvistika napryami ta problemi pidruch Selivanova O O Poltava Dovkillya K 2008 712 s Susov I P Lingvistichna pragmatika Susov I P Vinnicya Nova Kniga 2009 272 s Stroson P F Namir ta konvenciya u movnih aktah Stroson P F Nove u zarubizhnij lingvistici Vip 17 M 1986 S 130 150 Serl Dzh Klasifikaciya illokutivnih aktiv Serl Dzh Nove u zarubizhnij lingvistici Teoriya movnih aktiv Vip 17 M 1986 S 170 194

Дата публікації:
Топ