Ліна Прохорова

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Прохорова.

Леоніла (Ліна) Володимирівна Прохорова (нар. 20 жовтня 1946, Київ, УРСР, СРСР) — українська співачка, викладачка кафедри «Естрадного вокального мистецтва», професорка кафедри естрадного співу Київського національного університету культури і мистецтв. Заслужена артистка України (1998). Кавалер «Ордена княгині Ольги» (2006). Майстер спорту з художньої гімнастики.

Ліна Прохорова
Зображення
Основна інформація
Дата народження	20 жовтня 1946(1946-10-20) (77 років)
Місце народження	Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР і Україна
Професії	співачка
Інструменти	вокал^[d]
Нагороди

Життєпис

1964 року закінчила естрадно-циркову студію, того ж року почала працювати в Театрі ім. Лесі Українки

Зовнішні відеофайли
	Моя пісенна сповідь. Ліна Прохорова. Ч. 1
	Моя пісенна сповідь. Ліна Прохорова. Ч. 2
	Ліна Прохорова — «Три поради»
	Ліна Прохорова — «Коханий»
	Ліна Прохорова — «Кохай мене»
	Ліна Прохорова — «Верба»
	Ліна Прохорова — «Три пісні» (1974)
	Ліна Прохорова — «Світ без тебе»
	Ліна Прохорова — «Кленовий вогонь»
	Ліна Прохорова — «Ти даруй»
	Ліна Прохорова — «Весна восени»

1965 року стала провідною солісткою в ансамблі «Мрія». Була першою виконавицею пісень керівника ансамблю і свого першого чоловіка Ігоря Поклада: «Рыжая», «Глаза на песке», «Забудь», «Коханий». Після розлучення з Покладом і «Мрією», Прохорова опинилася в ВІА «Омичі» (м. Омськ в Сибіру). Згодом кістяк ансамблю перебрався до Московського Мюзик-холу.

З оркестром В. Людвіковського Прохорова записала тоді свій перший міньйон.

В 1973 році вона стала лауреаткою третьої премії на конкурсі артистів естради Росії (музиканти, з якими вона співала, в тому ж році стали знаменитим ансамблем ).

Прохорова разом зі своїм другим чоловіком, композитором , повернулася до Києва і записала цикл його пісень: «Віконниці кленові», «Клич мене», «10-й класс», «Апрельская песенка» та інші. Ненадовго вона стала солісткою ВІА «Кобза».

Після передчасної смерті Б. Монастирського знову подалася до Москви — в оркестр Олега Лундстрема.

Остаточно до Києва Прохорова повернулася у 1977 році — вона стала солісткою вар'єте.

З 1988 року Ліна Прохорова викладає естрадний вокал в музичному училищі імені Рейнгольда Глієра, серед її учнів — Ірина Білик, Оксана Кулакова, Женя Власова, Андрій Остапенко.

Восени 1996 року МО «Гарба» випустило на компакт-касетці ретроспективний збірник найкращих пісень Ліни Прохорової «Світ без тебе».

Доробок

• Леоніла Прохорова Українська естрадна вокальна школа: навч. посіб.: для студентів ВНЗ культури і мистецтв III—IV рівнів акредитації: у 2 ч. Ч. 1 : Українська естрадна вокальна школа; Держ. метод. центр навч. закладів культури і мистецтв України. — Вінниця: Нова книга, 2005. — 103 с.: ноти.

Фільмографія

• «Пісні для вас» (Співають ВІА «Мрія», Ліна Прохорова, А. Мокренко) (1969, фільм-концерт студії «Укртелефільм»; реж. Аделіна Савченко)
• «Співає Ліна Прохорова» (1974, т/ф, фільм-концерт студії «Укртелефільм»; реж. Ю. Суярко)

Примітки

1. Прохорова Ліна [ 18 жовтня 2018 у Wayback Machine.] «Золотий Фонд української естради»
2. . Архів оригіналу за 22 квітня 2021.
3. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 квітня 2022. Процитовано 7 липня 2022.

Посилання

• Прохорова Леоніла Володимирівна // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП».  — С. 482
• Ліна Прохорова: «Я є місток між поколіннями» [ 3 листопада 2017 у Wayback Machine.]