Лі Гун-лін

Лі Гун-лін (*1049 — †1106) — один з найвизначніших китайських художників часів династії Північна Сун, представник «стилю художників-літераторів» (веньжень-хуа 文人画).

Лі Гун-лін (李公麟)
«Конюх, що веде коня з Хотану». Автор: Лі Гун-лін
Ім'я при народженні	Лі Бо-ші (李伯時)
Псевдо	Лі Лун-мянь (李龍眠), Лунмянь-шаньжень (龍眠山人), Лунмянь-цзюйші (龍眠居士)
Народився	1049(1049)
Помер	1106(1106)
Країна	Династія Сун^[1]
Національність	китаєць
Діяльність	художник
Конфесія	конфуціанство
Рід	династія Лі^[d]
Батько	^d^[1]
Діти	^d^[1]
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походив з впливової чиновницької родини. Його батько очолював Палату у кримінальних справах (Даліс 大理寺), прославившись чесністю й прямотою, крім того, був пристрасним колекціонером живопису та каліграфії. Лі Гун-лін здобув блискучу домашню освіту і у 1070 році успішно пройшовши провінційні випробування, витримав столичний іспит на вищий вчений ступінь цзінь-ши. Надалі швидко просувався по службі, досяг поста інспектора провінцій (шеншань-дінгуань 省 删 定 官), що дозволяв йому отримувати аудієнцію в імператора. Але через хворобу у 1100 році подав у відставку. Повернувшись у рідні місця, оселився в родовому маєтку у гори Лунмяньшань (гора Сплячого дракона), назва якої використовував у своїх прізвиськах. Тут він й помер у 1106 році.

Творчість

Усього у доробку майстра було близько 100 картин. Він ще з дитинства, під впливом батька, він захопився вивченням живопису і каліграфії, приділяючи особливу увагу творам Гу Кайчжи, У Дао-цзі та інших художників минулого, які працювали в жанрі жень-у (人物, «живопис й зображення фігур»), тобто у жанрі анімалістичного і побутового живопису. Особливо полюбляв малювати коней, поки йому сказали, що малюючи лише коней, він сам ризикує перетворитися на них.

Ставши визнаним майстром жень-у, Лі Гун-лин пробував свої сили і в жанрі шань-шуй (山水, «живопис й зображення гір та води».

З часом з однаковою майстерністю працював у самих різних жанрах, використовуючи досвід їх основоположників: при зображенні коней дотримувався манери Хань Ганя, при створенні портретів і картин на релігійні теми — стилю У Дао-цзі, у пейзажних композицій звертався до досягнень Лі Чжао-дао. Він міг імітувати будь-яку мальовничу манеру і, якщо в тому виникала потреба, вдаватися до будь-яких технік. Подібна творча багатогранність викликала неоднозначні оцінки у сучасників Лі Гун-ліна. Одні вбачали в ньому самого видатного художника епохи Північна Сун, рівного за майстерністю корифеям попередніх епох Гу Кайчжи та У Дао-цзи. Тоді як інші дорікали в еклектизмі, вважаючи, що його творам бракує піднесеного натхнення.

Спадщина Лі Гун-лина збереглося в окремих зразках, найвідомішими з яких є:

• «Гірська садиба»
• «Скала Гуаньінь»
• «Печера, що поширює цвітіння»
• «Аскет Веймоцзе»
• «Табун на випасі»
• «П'ять коней»
• «Сяйво Ночі»
• «Конюх, що веде коня з Хотану»

Джерела

• Lidderose L. Orchiden und Felsen. Chinesische Bilder im Museum fur Ostasiatische Kunst Berlin. B., 1998

1. China Biographical Database
   d:Track:Q13407958