Любовський Леонід Зіновійович

Любовський Леонід Зіновійович (24 лютого 1937, Кам'янка Київської області УРСР, нині Черкаської області — 10 вересня 2021, Казань) — композитор, професор Казанської державної консерваторії імені Назіба Жиганова, Заслужений діяч мистецтв Росії і Татарстану, лауреат Державної премії Російської Федерації (2005 рік).

Любовський Леонід Зіновійович
Народився	24 лютого 1937(1937-02-24) Ка́м'янка, Черкаська область, СРСР
Помер	10 вересня 2021(2021-09-10) (84 роки) Казань, Росія
Країна	СРСР  Росія
Місце проживання	^d, Казань^[1]
Діяльність	композитор, музичний педагог
Галузь	музика^[2]
Alma mater	Казанська консерваторія
Знання мов	російська^[2]
Жанр	опера
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Автор опер, симфоній, численних інструментальних і вокальних творів.

Біографія

Народився 24 лютого 1937 року в місті Кам'янка Черкаської області.

Після закінчення Львівського музичного училища отримав освіту в Казанськоій державній консерваторії в 1967 році. Композицію вивчав в Казанській державній консерваторії у професорів А. Лемана (спеціальність), Г. Літинського (контрапункт), Н. Жиганова (інструментування).

У 1967—1985 роках — викладач, з 1985 року — доцент, потім з 2000 року — професор Казанської консерваторії.

Одружений, має двох синів (Володимир і Любомир — від першого шлюбу) і дочка Ольга.

Помер 10 вересня 2021 року у Казані в віці 84-х років від ускладнень, викликаних коронавірусним захворюванням COVID-19.

Творчість

Л. З. Любовський — композитор, автор опер, симфоній, численних інструментальних і вокальних творів.

Його твори виконувалися в Москві, Санкт-Петербурзі, Казані, Саратові, Нижньому Новгороді, Томську, Хабаровську, Владивостоку, Чебоксарах. . ., а також в Україні, США, Японії, Німеччині, Словаччині, Болгарії, Польщі, Італії, Іспанії, Новій Зеландії, Ізраїлі, Литві, Естонії, Молдові.

Основні роботи

Опера

• Опера «Свято святого Іоргена» (за повістю (Г. Бергстеда, 1967)
• Опера «Камінний господар» (за драмою Лесі Українки, 1973)
• Опера «Незнайко в Сонячному місті» (дет., 1973)

Балет

• Балет «Сказання про Йусуфа» (за поемою Кул Галі «Кисса-і Йусуф», 2002)
• Балет «Стійкий олов'яний солдатик» (2012)
• Балет «Жовтий лелека» (Жіганов-Любовський, 2011)

Для симфонічного оркестру

• 6 симфоній (1964, 1970, 1975, 1980, 1990, 2003)
• 5 інструментальних концертів із симфонічним оркестром (для скрипки, для віолончелі, для альта, для фортепіано, для фортепіано в 4 руки, для труби) (1968, 1972, 1985)
• Музика до трагедії Шекспіра «Антоній і Клеопатра» — симфонічна сюїта для оркестру з солістом.
• Симфонічна сюїта «З Моабитських зошитів» для оркестру і соліста. Вірші М. Джаліля
• Симфонієта для струнного оркестру
• «Салонна музика» для струнного оркестру з фортепіано (1997)
• Здравиця для великого симфонічного оркестру
• Кантата «Земну біль в слова наділити» за поемою Твардовського «По праву пам'яті» — для змішаного хору, симфонічного оркестру та читця

• Симфонічна легенда «Suyumbike»
• Lacrimosa (1990)

Для хорового та симфонічного оркестру

• Симфонія — Ораторія до поеми І. Франка (1970)
• Кантата «Перетворення безглуздих слів на слова» за поемою О. Твардовського «Про спогади» (Право на пам'ять, 1987)
• Вокально-симфонічні сюїти з віршів Джаліла «З блокнотів Моабіта» (1969).
• Кантата «Передчуття весни» для дитячого хору з фортепіано (оркестром)
• «Світ природи» (слова Ф. Тютчева) — цикл для мішаного хору без супроводу
• «Думки» (слова Р. Харіса) — цикл для чоловічого хору без супроводу

Для хору

• Ф. Тютчев поема «Світ природи» (1971 р.)
• Р. Харіс поема «Думки» (1980 р.)
• «Ранкові зірки згасають»

Інструментальна камерна

• Тріо (пам'яті артиста) для скрипки, віолончелі та фортепіано
• Passionsmusik — для труби, тромбона, органу та ударних інструментів
• Триптих Босха — для чотирьох тромбонів, приготованого фортепіано і ударних
• Divertisment (Меленький концерт для кларнета, фагота, фортепіано і ударних)
• Brass Quintet -для двох труб, валторни, тромбона і туби
• 2 струнних квартети (№ 1, № 2)
• Litania — для струнного оркестру
• Інструментальні сонати з фортепіано: для труби, для скрипки, для тромбона, для флейти, для гобоя, а також для баяна, для вібрафона і литавр
• Гра стилів (Play on Styles) — 12 прелюдій і фуг для фортепіано від 12 тонів.
• Цикли для фортепіано: «Багателі», «Романтичні п'єси в 4 руки для фортепіано», «7 швидкоплинностей»,

Інше

• Вокальні цикли для голосу і фортепіано: «Нове століття», «Військові вітри», «Країна журавлина», на слова Сергія Острового, «З корейської народної поезії Січжі в перекладі Анни Ахматової», «Радість», «Марина» — три пісні на слова Марини Цвєтаєвої
• музика для дітей, музика для драматичного театру і інші твори.

Авторські концертні програми

• Концерти-концерти (1995)
• 7 інструментальна соната (1998)
• Концерт пам'яті А. Сахарова (1989)
• Поліфонічний музичний вечір (2000)
• Симфонічний концерт (2002)

Нагороди

• Заслужений діяч мистецтв Татарстану (1983)
• Заслужений діяч мистецтв Росії (1996)
• Лауреат Державної премії Російської Федерації (2005) за балет «Сказання про Йусуфа».

Примітки

1. https://jytely.info/kazan
2. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
3. . Архів оригіналу за 13 березня 2017. Процитовано 19 квітня 2020.
4. Большая биографическая энциклопедия. 2009.
5. . Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

Література

Діалоги про татарську музику. К., 1984.

Музиковеди Казані (Біобібліографічний словник). Казань, 2000.

Композитори Татарстану. М., 2009.

Посилання

• Любовський Леонід Зіновійович // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 234-235.
• Л. З. Любовський на вебсайті Спілки театральних працівників Татарстану [ 27 березня 2017 у Wayback Machine.]
• Л. З. Любовский на вебсайті Татарської національної бібліотеки [ 3 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• Л. З. Любовский на татарськомовному інформаційно-ресурсному ресурсі Татарської соціальної мережі «Татар иле»
• Татарська енциклопедія. Т.3. Казань, 2012.