Лю Сян (історик)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лю.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Лю Сян.

Лю Сян (*79 рік до н. е. — †(6 рік до н. е.)) — визначний китайський історик, текстолог, знавець старовинних канонів часів династії Рання Хань.

Лю Сян
Ім'я при народженні	Жижень (子政)
Псевдо	刘向
Народився	79 до н. е.(-079) Сюйчжоу
Помер	6 до н. е.(-006) Чан'ань
Країна	^d
Національність	китаєць
Діяльність	історик, текстолог,
Знання мов	китайська^[1]
Військове звання	хранитель імператорської біліотеки
Термін	26—6 роки до н.е.
Конфесія	конфуцианство
Рід	Лю
Батько	^d
Брати, сестри	^d
Діти	Лю Сін
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походив у Сюйчжоу у родині, яка мала родинні та дружні стосунки з представниками династії Хань. Був нащадком Лю Цзяо, молодшого брата Лю Бана, засновника династії. Замолоду переїздить до Чан'аня, де навчався у тай сюе, імператорській академії. Здобув чудову освіту. Лю склав перший каталог імператорської бібліотеки (Вейлу), займався редагування канонів. за це отримав сановний титул дафу. У 56 році до н. е. з великими труднощами уникнув страти, внаслідок його невдалого алхімічної спроби зробити золото. У 26 році до н. е. імператором Чен-ді було призначено Лю Сяня хранителем імператорської бібліотеки. На цій посаді налагодив роботу бібліотеки. Розробив канонічний формат для класичних текстів, що став нормою протягом наступних століть. Залишався радником імператорів з династії Хань, намагався запобігти впливу імператриці (Ван). Сконав Лю Сян у столиці у 6 році до н. е. Його справу продовжив син (Лю Сін).

Творчість

Лю Сян був першим редактором Шань хай цзін, а також «Сюань-цзи», «Саду історії». Склав також історичні твори «Життєпис відомих жінок» (розташовані за групами «Зірцеві матері», «Милостиві та мудрі», «Цнотливі та смиренні», «Красномовні й розумні», «Грішні та розпутні») та «Життєпис видатних безсмертних».

Джерела

• Leeuw, Karel van der, Het Chinese denken. Geschiedenis van de Chinese filosofie in hoofdlijnen, Amsterdam (Boom) 1994, , pp. 149—150.

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563