Луїс Корвалан

Луїс Альберто Корвалан Лепе (ісп. Luis Alberto Corvalán Lepe; 14 вересня 1916, Пуерто-Монт — 21 липня 2010, Сантьяго) — чилійський політик, Генеральний секретар Комуністичної партії Чилі у 1958—1989.

Луїс Корвалан
ісп. Luis Corvalán
Народився	14 вересня 1916(1916-09-14)^[2]^[3]^[…] Пуерто-Монтт, Чилі^[5]
Помер	21 липня 2010(2010-07-21)^[1]^[2]^[…] (93 роки) Сантьяго, Чилі^[2]
Країна	Чилі
Діяльність	політик, журналіст, педагог
Знання мов	іспанська^[3]
Посада	^d
Партія	Комуністична партія Чилі
Нагороди
IMDb	ID 4474238
Медіафайли у Вікісховищі

Початок політичної діяльності

Батько Корвалана був учителем, мати — селянкою. У 1931 Корвалан вступив до педагогічного училища міста Чильян. У 1932 вступив у Комуністичну партію. Після закінчення училища пропрацював за фахом трохи більше року і був звільнений за політичними мотивами.

У другій половині 1930-х років працював у Спілці комуністичної молоді, потім став партійним журналістом. З 1940 працював у центральному друкованому органі компартії — газеті «Сігла». У 1946 призначений головним редактором газети.

З 1948 по 1958 компартія перебувала поза законом, в підпіллі. У 1948 році Корвалан очолив відділ пропаганди ЦК КПЧ, керував випуском нелегальних партійних видань. У 1950 був заарештований і відправлений на кілька місяців у заслання. З 1952 член ЦК КПЧ. У 1956 знову заарештований і ув'язнений у концтаборі Пісагуа. У 1958—1989 роках — Генеральний секретар ЦК КПЧ.

Ув'язнення

Після військового перевороту генерала Аугусто Піночета 11 вересня 1973 Корвалан був заарештований разом з багатьма іншими супротивниками режиму. Утримувався спочатку в одиночному ув'язненні, потім у різних концтаборах, у тому числі на острові (Досон). Після вбивства Віктора Хари він став найвідомішим чилійським політв'язнем. Під час ув'язнення в 1975 був удостоєний Міжнародної Ленінської премії Миру.

Обмін політв'язнів

СРСР очолив міжнародну кампанію за його звільнення, а в 1976 Андрій Сахаров запропонував обміняти Корвалана на відомого радянського політв'язня, дисидента (Володимира Буковського). Обмін відбувся, після чого Корвалан одержав у колишньому СРСР політичний притулок.

Нелегально повернувся в Чилі в серпні 1983, змінивши за допомогою пластичної операції зовнішність. Після закінчення періоду диктатури, 10 жовтня 1989, «повернувся» в країну офіційно. У травні 1989 року залишив пост Генерального секретаря компартії.

Останні роки життя Корвалан разом з родиною провів у Сантьяго. Написав кілька книг, зокрема, мемуари, працю про правління Сальвадора Альєнде і роботу «Крах радянської влади» (El derrumbe del poder sovietico). Незважаючи на крах соціалістичної системи в СРСР, Корвалан продовжував дотримуватися комуністичних поглядів і боротися за соціалізм у Чилі.

Виноски

2. Deutsche Nationalbibliothek Record #118522302 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
4. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
5. Корвалан Луис // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
6. Большой энциклопедический словарь. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: «Большая Российская энциклопедия», 1997. С. 571 1456 с. .
7. . Архів оригіналу за 24 липня 2010. Процитовано 21 липня 2010.
8. . Архів оригіналу за 24 липня 2010. Процитовано 21 липня 2010.

Посилання

• Секретні в минулому документи, що стосуються операції з обміну Корвалана і ( Буковського): , [2] [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.], [3] [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.], [4] [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] з зібраних Буковським.
• «Товариш Лучо знову з нами»! [ 21 червня 2021 у Wayback Machine.] Фото Володимира Мусаельян // «Радянське Фото» № 01, 1978.
• Інтерв'ю [ 6 травня 2021 у Wayback Machine.] , 06,2007.
• Луїс Корвалан і Сергій Ковальов відповідають на питання Олега Ясинського, 09.07.2007. [ 24 липня 2010 у Wayback Machine.]
• Інтерв'ю представнику РІА «Новости» 13.09.2006. [ 24 липня 2010 у Wayback Machine.]
• Луїс Корвалан «Соціалізм не винен, що немає ковбаси!» // Аргументи і факти, № 44 (1305), 02.11.2005.
• Роберт Івон. Пам'яті «Лучо дона» [ 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // «Спецназ Росії» від 01.09.2010
• . «Промінь світла товариша Лучо в темному царстві» (до 95-річчя Луїса Корвалана) [ 14 жовтня 2011 у Wayback Machine.] //, 10.09.2011.
• Обміняли хулігана, Олена С'яново. 2011-07-14, , № 27 (268). Рік тому помер Луїс Корвалан [Архівовано 13 червня 2013 у WebCite]