Луїджі Ріццо італ Luigi Rizzo 8 жовтня 1887 Мілаццо 27 червня 1951 Рим італійський адмірал та політик Луїджі Ріццоітал L

Луїджі Ріццо (італ. Luigi Rizzo, 8 жовтня 1887, Мілаццо - 27 червня 1951, Рим) - італійський адмірал та політик.

Луїджі Ріццо

італ. Luigi Rizzo

Народження

8 жовтня 1887
Мілаццо, Провінція Мессіна, Сицилія, Королівство Італія

Смерть

27 червня 1951 (63 роки)
Рим, Італія

Країна

Італія

Королівство Італія

Партія

Національна фашистська партія

Звання

адмірал

Війни / битви

Перша світова війна
Друга італо-ефіопська війна
Друга світова війна

Титул

граф^[d]

Нагороди

Офіцер ордена Святих Маврикія й Лазаря	Кавалер золотої медалі «За військову доблесть» (Італія)	Кавалер золотої медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)	Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)	Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)
Пам'ятна медаль Італо-австрійської війни 1915—1918

Офіцер ордена Почесного легіону	Лицарський хрест Ордену Спасителя	Орден «За видатні заслуги» (Велика Британія)
Воєнний хрест 1914—1918	Медаль «За видатні заслуги» ВМС США	Орден Заслуг (Угорщина)
	Воєнний хрест (Бельгія)

Луїджі Ріццо у Вікісховищі

Біографія

Луїджі Ріццо народився 8 жовтня 1887 року в Мілаццо у сім'ї моряків торгового флоту. У 1911 році отримав диплом капітана дальнього плавання і працював в торговому флоті. Того ж року взяв участь у конкурсі з підготовки офіцерів резерву військово-морських сил Італії. У 1912 році отримав звання молодшого лейтенанта. Також пройшов навчання на пілота. У 1914 році призваний на військову службу і призначений у 1915 році на військово-морську базу у Венеції.

Перша світова війна

Після вступу Італії у Першу світову війну 24 травня 1915 року у званні лейтенанта був призначений на службу у Градо. Ніс там службу до кінця 1916 року під командуванням капітана I рангу і за участь у бойових діях, зокрема розвідувальних польотах, був нагороджений срібною медаллю «За військову доблесть».

У січні 1917 року був переведений до складу дивізіону MAS. У травні 1917 року захопив у полон двох австро-угорських пілотів гідролітака, що зазнав аварії, за що був нагороджений другою срібною медаль «За військову доблесть».

У грудні 1917 року брав участь у потопленні ворожого лінкора в бухті Трієста, за що був нагороджений золотою медаллю «За військову доблесть».

У лютому 1918 року разом з Габріеле д'Аннунціо та взяв участь в атаці катерами MAS ворожих кораблів у бухті Букарі, за що був нагороджений бронзовою медаллю «За військову доблесть», яка після закінчення війни була замінена на срібну.

10 червня 1918 року брав участь в потопленні лінкора «Сент Іштван», за що був нагороджений Савойським військовим орденом, який після війни був замінений другою золотою медаллю «За військову доблесть».

У 1919 році взяв участь в окупації Фіуме.

Міжвоєнний період

Після закінчення війни Луїджі Ріццо вийшов у запас. У цей час у нього народилось троє дітей: Джакомо (1919), Джорджо (1921) і Марія Гульєльміна (1924). У 1925 році Луїджі Ріццо зайнявся комерційною діяльністю. Він був обраний президентом товариства «Società di Navigazione Eolia». Наступного року він заснував у Генуї комерційне товариство «Calatimbar», в яке входили судновласники, експортери та перевізники. Воно мало за мету перевозити морем всі товари, що проходили через порт Генуї.

Проте, перебуваючи у запасі, Луїджі Ріццо не поривав зв'язків із флотом. У 1925 році він отримав звання капітана I рангу, у 1932 році - контрадмірала. Королівським декретом від 25 жовтня 1932 року і патентною грамотою від 20 червня 193 5року Луїджі Ріццо отримав титул граф Градо (італ. Conte di Grado). У 1936 році він добровольцем брав участь у Другій італо-ефіопській війні і того ж року отримав звання дивізійного адмірала за особливі заслуги.

У 1939 році Луїджі Ріццо був призначений членом правління нижньої палати парламенту, що на той час мала назву Палата фасцій і корпорацій (італ. Camera dei Fasci e delle Corporazioni).

Друга світова війна

Зі вступом Італії у Другу світову війну 10 червня 1940 року Луїджі Ріццо повернувся на військову службу. Він займався питаннями організації протичовнової боротьби в Туніській протоці. Проте через політичні суперечки та інший погляд на ведення війни вже у січні 1941 року він подав у відставку.

Надалі Луїджі Ріццо був президентом компанії «Lloyd Triestino». 20 лютого 1942 року призначений президентом компанії «Cantieri Riuniti dell'Adriatico».

Після капітуляції Італії 8 серпня 1943 року Луїджі Ріццо організував саботаж на транспортних кораблях, що потрапили у руки німців. За цю діяльність гестапо арештувало його і помістило в концтабір у Австрії. Звільнений у 1945 році французьким військами, повернувся на батьківщину після закінчення війни.

Післявоєнний період

Після повернення на батьківщину Луїджі Ріццо пройшов Комісію з очищення від фашизму, яка визнала його таким, що не скомпрометував себе. Надалі працював в Інституті індустріальної реконструкції (італ. Istututo della Ricostruzione Industriale). Також був консультантом компанії «Fiat».

Помер 27 червня 1951 року у Римі за два місяці після операції з видалення пухлини в легенях.