Луїджі Дюран де ла Пенне італ Luigi Durand de la Penne 11 лютого 1914 Генуя 17 січня 1992 Генуя італійський військовик т

Луїджі Дюран де ла Пенне (італ. Luigi Durand de la Penne, 11 лютого 1914, Генуя — 17 січня 1992, Генуя) — італійський військовик та політик, учасник Другої світової війни, нагороджений Золотою медаллю «За військову доблесть».

Луїджі Дюран де ла Пенне
Luigi Durand de la Penne

Народження	11 лютого 1914(1914-02-11) Генуя, Італія^[1]
Смерть	17 січня 1992(1992-01-17) (77 років) Генуя, Італія^[1]
Країна	Італія Королівство Італія
Приналежність	Королівські ВМС Італії ВМС Італії
Вид збройних сил	Військово-морські сили
Партія	Християнсько-демократична партія
Звання	адмірал
Війни / битви	Друга світова війна
Нагороди
Луїджі Дюран де ла Пенне у Вікісховищі

Біографія

Луїджі Дюран де ла Пенне народився 11 лютого 1914 року в Генуї, в сім'ї морського офіцера. Отримав диплом капітана після закінчення Технічного інституту морського транспорту та логістики «Сан Джорджо» (італ. Istituto tecnico dei trasporti e logistica Nautico San Giorgio). У 1934 році вступив до Військово-морської академії в Ліворно, яку закінчив у званні гардемарина та був призначений на есмінець «Фульміне».

У 1935 році перейшов до 10-ї флотилії МАС у Ла-Спеції. Брав участь в другій італо-ефіопській війні. У 1938 році отримав звання молодшого лейтенанта.

У серпні 1940 року Луїджі Дюран де ла Пенне брав участь у першій спробі атаки Александрії. Під час цієї спроби підводний човен , який мав доставити бойових плавців до британського порту, був пошкоджений британським літаком-торпедоносцем біля узбережжя Лівії.

У жовтні 1940 року отримав звання лейтенанта. Того ж місяця взяв участь в атаці Гібралтару.

У грудні 1941 року брав участь в рейді на Александрію. Разом з Еміліо Б'янкі заклав міну піл лінійний корабель «Валіант», але був схоплений британськими моряками і поміщений в трюм. Незадовго до вибуху він повідомив капітана корабля Чарльза Моргана про мінування. Коли пролунав вибух, Дюран де ла Пенне зазнав незначних ушкоджень. Внаслідок вибуху лінкор «Валіант» був виведений з ладу майже на 6 місяців.

Утримувався в таборі для військовополонених в Індії. Після капітуляції Італії повернувся на батьківщину і взяв участь у війні з нацистами.

Після закінчення війни продовжив військову службу. У 1950 році отримав звання капітана II рангу, у 1954 - капітана I рангу. У 1956 році був призначений військовим аташе в Бразилії. Того ж року був обраний до парламенту Італії від Християнсько-демократичної партії. Дослужився до звання адмірала. Ще тричі обирався до парламенту, вже від Італійської ліберальної партії. З червня 1972 року до липня 1973 року був заступником міністра військово-морських сил у 2-му уряді Джуліо Андреотті.

Помер 17 січня 1992 року в Генуї.