Луговський Юрій Анатолійович

Ю́рій Анато́лійович Луговський (5 червня 1994(19940605), м. Червоноград, Львівська область, Україна — 9 березня 2018, с. Водяне, Волноваський район, Донецька область, Україна) — сержант Національної гвардії України, снайпер-розвідник полку «Азов», позивний «Баррет».

Луговський Юрій Анатолійович
Сержант
Загальна інформація
Народження	5 червня 1994(1994-06-05) Червоноград, Львівська область, Україна
Смерть	9 березня 2018(2018-03-09) (23 роки) Водяне, Донецька область, Україна
Поховання	Червоноград
Псевдо	Баррет
Військова служба
Роки служби	«Донбас» 2014—2015  «Азов» 2015—2018
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС
Рід військ	Національна гвардія
Формування	«Азов»
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Іловайськ Оборона Маріуполя Бої за Широкине
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» Нагрудний знак «За відзнаку в службі» (МВС України)
Луговський Юрій Анатолійович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Луговський.

Біографія

Народився 5 червня 1994 року у місті Червонограді Львівської області. Змалку прислуговував у храмі. Закінчив Червоноградську загальноосвітню школу № 9. У Червоноградському професійному гірничо-будівельному ліцеї здобув спеціальність столяра, працював за фахом.

Перебував у лавах УНСО з літа 2012 року — у Львівському осередку, де не пропускав жодного військового вишколу. Після створення відокремленого Червоноградського осередку перейшов до нього, де навчав молодих побратимів. Завжди проявляв активну проукраїнську позицію, був активним учасником Революції Гідності в складі загонів УНСО. З початком російської збройної агресії проти України у 2014 році пішов добровольцем до батальйону спецпризначення НГУ «Донбас», був стрільцем 3-го відділення 2-го взводу 1-ї роти, мав позивний «Пром». Пройшов бої за Іловайськ.

У лютому 2015 року перейшов в «Азов». Сержант, снайпер, заступник командира розвідвзводу 1-го батальйону особливого призначення Окремого загону спецпризначення «Азов» 18-го полку оперативного призначення, в/ч 3057 Східного ОТО НГУ. Захищав Широкине і Маріуполь. Ефективно працював на «нулі» по кілька місяців поспіль. В одному з боїв за Широкине у квітні 2015 року куля «Баррета» знищила бойовика-окупанта прямо під час зйомок пропагандистського сюжету російського телеканалу.

Загинув 9 березня 2018 року о 2:15 поблизу села Водяне у Приазов'ї від кулі ворожого снайпера, під час дуелі снайперських пар.

10 березня з бійцем попрощався особовий склад полку «Азов» у гарнізоні в селі Урзуф. Під час звернення до присутніх командир полку зазначив, що 14 березня «Баррет» повинен був отримати іменну вогнепальну зброю до Дня добровольця.

Похований на Алеї Героїв Червоноградського цвинтаря в селі Бендюга.

Залишились мати Наталія Луговська — психолог у реабілітаційному центрі бійців АТО в м. Соснівка, волонтер, — та сестра.

	Яким він був? «Натуральним», справжнім. Зі своїм світосприйняттям, — в один голос промовляють побратими. На перший погляд, Баррет був замкнутим, мовчазним. Він не любив про себе чи про родину говорити. На початку до людей з обережністю та деякою недовірою ставився. Проте насправді був веселим, комунікабельним. Під час бою ніколи не панікував. Часто був замислений. Дуже не любив дурнів, з ними він повністю обмежував спілкування. Ігнорував їх. З обережністю ставився і до дилетантів. Хороший солдат із духом справжнього воїна. Рідко було таке, аби тривалий час Баррет перебував на базі. Інколи мав і вільний час, який проводив із користю для себе: читав, займався фізичними вправами, слухав музику. До речі, любив українську музику. Позивний мав ще з батальйону «Донбас». Певний час ходив з однойменною гвинтівкою. Завжди залишався при власній думці. Якось у Водяному прийшла велика посилка воякам. Вони думали, що там щось смачне. Відкрили – а там повний ящик книжок. Баррет там бував у цих вояк часто. Побачивши такий «підгон», він спитав, чи можна взяти собі щось із того. На що командир дав згоду. Тоді Баррет вибрав собі одну з книг. Це була «Історія європейської цивілізації. Близький Схід» та містила близько 1000 сторінок. Весь час вдосконалювався. А як солдат був одним із досвідчених та незамінних.
— Зі спогадів побратимів.

Нагороди та звання

Указом Президента України № 189/2018 від 27 червня 2018 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

За особистий внесок у захисті суверенітету і територіальної цілісності України нагороджений:

• відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній операції»;
• відзнакою МВС України — нагрудним знаком «За відзнаку в службі»;
• медаллю МВСУ «Захиснику Маріуполя»;
• медаллю МВСУ «Захисникам України»;
• орденом «За оборону країни».

19 квітня 2018 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Червонограда» (посмертно).

Родина

Мати Юрія - психолог полку "Азов" Наталія Луговська. Загинула 5 травня 2022 року під час боїв на металургійному комбінаті "Азовсталь".

Примітки

1. . Архів оригіналу за 3 квітня 2018. Процитовано 3 квітня 2018.
2. . Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 3 квітня 2018.
3. . Архів оригіналу за 22 вересня 2018. Процитовано 15 вересня 2018.
4. . Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 15 вересня 2018.
5. . Архів оригіналу за 13 серпня 2018. Процитовано 15 вересня 2018.
6. . Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 15 вересня 2018.
7. У пам'ять про азовця Баррета. Легендарного снайпера згадують побратими
8. Указ Президента України від 27 червня 2018 року № 189/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
9. . Укрінформ (укр.). 5 травня 2022. Архів оригіналу за 6 травня 2022. Процитовано 6 травня 2022.
10. Куцька, Олеся Миколаївна (16 вересня 2014). Особливості пропагандистської діяльності українських фронтів під час бойових дій червоної армії на території Європи наприкінці Другої Світової Війни. ScienceRise. Т. 0, № 2 (2). с. 28. doi:10.15587/2313-8416.2014.27253. ISSN 2313-8416. Процитовано 18 травня 2022.

Джерела

• Луговський Юрій Анатолійович («Баррет») [ 15 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
• Нацгвардієць Юрій Луговський загинув в зоні АТО від кулі ворожого снайпера (ФОТО) [ 10 березня 2018 у Wayback Machine.] // Сайт МВС України, 9 березня 2018.
• Знищив п'ятьох найманців: Стало відомо про подвиг загиблого снайпера з «Азова»(рос.) // «Inforesist», 9 березня 2018.
• Снайпер АЗОВу, про якого говорила кремлівська пропаганда [ 15 вересня 2018 у Wayback Machine.] // На сайті Червоноградської міської ради.
• Юрій Бутусов. Україна прощається з одним з найкращих фронтових снайперів Юрієм Луговським [ 7 липня 2018 у Wayback Machine.](рос.) // «Главком», 12 березня 2018.
• Ян Осока. Загиблі Герої березня 2018-го [ 24 липня 2018 у Wayback Machine.] // «Цензор.нет», 1 квітня 2018.

Посилання

• Прощання з Юрієм Луговським (Фотоальбом) // Громадське. Червоноград.
• Червоноград попрощався з Юрієм Луговським [ 5 травня 2022 у Wayback Machine.], який загинув на Донбасі від рук снайпера - Голос Сокальщини
• Під час оборони України загинула червоноградка Наталія Луговська [ 5 травня 2022 у Wayback Machine.] - військова, мати азовця Юрія "Баррета" Луговського // Голос Сокальщини
• У Маріуполі загинула психолог полку "Азов", сина якої убив ворожий снайпер під Водяним [ 18 травня 2022 у Wayback Machine.] - Під час боїв українських захисників з російськими окупантами на території металургійного комбінату "Азовсталь" у Маріуполі загинула психолог полку "Азов" Наталія Луговська.