Макси́м Іва́нович Лома́цький (11 серпня 1896, місто Бар Могилівського повіту Подільської губернії, нині Вінницької області — травень 1943) — сотник Армії УНР.
Ломацький Максим Іванович | |
---|---|
Народження | 11 серпня 1896 м. Бар, Могилівський повіт Подільська губернія |
Смерть | 1943 туберкульоз |
Країна | УНР |
Приналежність | Армія УНР |
Роки служби | 1918—1920 |
Звання | Сотник |
Життєпис
Народився на Поділлі в родині Івана та Марії Ломацьких. Закінчив початкову школу ім. О. Пушкіна в Барі та 7 класів Барського реального училища (1916). Тоді ж вступив на хімічний відділ Варшавського політехнічного інституту, звідки в жовтні 1916 р. його призвали до російського війська, відправивши до школи прапорщиків. По її закінченні призначили в 468-й піший Наримський полк. На Південно-Західному фронті пробув до січня 1918 року.
Після демобілізації з російського війська зголосився до армії української: у березні 1918 р. вступив до Київської інструкторської школи старшин, яку закінчив у квітні того ж року. Призначений служити в 10-й Проскурівський полк. У «Життєписі» Максим Ломацький писав, що в листопаді 1918 року вступив за власним бажанням в 1 полк Січових Стрільців, де пробув до листопада 1919 року, беручи участь у «боротьбі з москалями за визволення України».
З лав української армії Максим вибув через тиф. Товариші, відступаючи, залишили його у шпиталі. Лікувався він аж до наступу «польсько-українських військ». У травні 1920 року Ломацький знову вступив в армію УНР — до Богданівського куреня 1-ї Запорізької дивізії, в складі якої брав участь «во всіх походах та бійках з москалями, і по відвороті» армій УНР інтернований польською владою в листопаді 1920 року.
8 березня 1922 року Департамент політичної інформації Міністерства внутрішніх справ уряду УНР видав посвідчення сотнику Максиму Ломацькому в тому, що він «за час служби в Українській Армії… і понині нічим компрометуючим себе не заплямував і до союзників Української Народної Республіки відносився лояльно».
Бажаючи продовжити навчання у вищих школах за кордоном, сотник Максим Ломацький 1922 року звільняється зі служби в Українській армії у безтермінову відпустку.
1 квітня 1923 року він просить зарахувати його студентом на агрономічний відділ агрономічно-лісового факультету Української господарської академії. Академію закінчив 4 травня 1928 року: дипломну працю виконав «дуже добре», а «дипломний іспит склав з успіхом дуже добрим». Виїхав у Словаччину, де працював у державній установі. Впроваджував меліоративні проекти, будував дамби. Брав участь у житті української міграції.
Джерела
- Коваль Р. Гриць не боявся смерті // Дяченко П. Г. Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР. — Київ: Стікс, 2010. — С. 341—343.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Maksi m Iva novich Loma ckij 11 serpnya 1896 misto Bar Mogilivskogo povitu Podilskoyi guberniyi nini Vinnickoyi oblasti traven 1943 sotnik Armiyi UNR Lomackij Maksim IvanovichNarodzhennya11 serpnya 1896 1896 08 11 m Bar Mogilivskij povit Podilska guberniyaSmert1943 1943 tuberkulozKrayina UNRPrinalezhnist Armiya UNRRoki sluzhbi1918 1920Zvannya SotnikZhittyepisNarodivsya na Podilli v rodini Ivana ta Mariyi Lomackih Zakinchiv pochatkovu shkolu im O Pushkina v Bari ta 7 klasiv Barskogo realnogo uchilisha 1916 Todi zh vstupiv na himichnij viddil Varshavskogo politehnichnogo institutu zvidki v zhovtni 1916 r jogo prizvali do rosijskogo vijska vidpravivshi do shkoli praporshikiv Po yiyi zakinchenni priznachili v 468 j pishij Narimskij polk Na Pivdenno Zahidnomu fronti probuv do sichnya 1918 roku Pislya demobilizaciyi z rosijskogo vijska zgolosivsya do armiyi ukrayinskoyi u berezni 1918 r vstupiv do Kiyivskoyi instruktorskoyi shkoli starshin yaku zakinchiv u kvitni togo zh roku Priznachenij sluzhiti v 10 j Proskurivskij polk U Zhittyepisi Maksim Lomackij pisav sho v listopadi 1918 roku vstupiv za vlasnim bazhannyam v 1 polk Sichovih Strilciv de probuv do listopada 1919 roku beruchi uchast u borotbi z moskalyami za vizvolennya Ukrayini Z lav ukrayinskoyi armiyi Maksim vibuv cherez tif Tovarishi vidstupayuchi zalishili jogo u shpitali Likuvavsya vin azh do nastupu polsko ukrayinskih vijsk U travni 1920 roku Lomackij znovu vstupiv v armiyu UNR do Bogdanivskogo kurenya 1 yi Zaporizkoyi diviziyi v skladi yakoyi brav uchast vo vsih pohodah ta bijkah z moskalyami i po vidvoroti armij UNR internovanij polskoyu vladoyu v listopadi 1920 roku 8 bereznya 1922 roku Departament politichnoyi informaciyi Ministerstva vnutrishnih sprav uryadu UNR vidav posvidchennya sotniku Maksimu Lomackomu v tomu sho vin za chas sluzhbi v Ukrayinskij Armiyi i ponini nichim komprometuyuchim sebe ne zaplyamuvav i do soyuznikiv Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki vidnosivsya loyalno Bazhayuchi prodovzhiti navchannya u vishih shkolah za kordonom sotnik Maksim Lomackij 1922 roku zvilnyayetsya zi sluzhbi v Ukrayinskij armiyi u bezterminovu vidpustku 1 kvitnya 1923 roku vin prosit zarahuvati jogo studentom na agronomichnij viddil agronomichno lisovogo fakultetu Ukrayinskoyi gospodarskoyi akademiyi Akademiyu zakinchiv 4 travnya 1928 roku diplomnu pracyu vikonav duzhe dobre a diplomnij ispit sklav z uspihom duzhe dobrim Viyihav u Slovachchinu de pracyuvav u derzhavnij ustanovi Vprovadzhuvav meliorativni proekti buduvav dambi Brav uchast u zhitti ukrayinskoyi migraciyi Pomer u travni 1943 roku vid suhot DzherelaKoval R Gric ne boyavsya smerti Dyachenko P G Chorni zaporozhci Spomini komandira 1 go kinnogo polku Chornih zaporozhciv Armiyi UNR Kiyiv Stiks 2010 S 341 343