Лозицький Володимир Сергійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем .

Володимир Сергійович Лозицький (1 лютого 1948, с. Макіївка, Носівський район, Чернігівська область — 6 грудня 2019, м. Київ) — український історик, архівіст, кандидат історичних наук, професор, заслужений працівник культури України. Член Виконкому та Європейського бюро (ІСА/EUR) Міжнародної ради архівістів.

Лозицький Володимир Сергійович
Народився	1 лютого 1948(1948-02-01) с. Макіївка
Помер	6 грудня 2019(2019-12-06) (71 рік) Київ
Країна	Україна
Національність	українець
Alma mater	Київський державний університет імені Тараса Шевченка
Галузь	архівознавство, історія
Заклад	Центральний державний архів громадських об'єднань України
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	кандидат історичних наук
Відомий завдяки:	наукові праці з історії та архівознавства України
Нагороди	Заслужений працівник культури України

Життєпис

1978 року закінчив історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

У 1978—1991 роках працював в Інституті історії партії при ЦК Компартії України на різних посадах — оператор, старший науковий співробітник, заступник директора.

У 1984 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Мобілізуюча роль партійно-радянської преси України в роки Великої Вітчизняної війни (1941—1945)».

У березні 1991 року призначений заступником начальника Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України, водночас з 1998 року працював завідувачем кафедри архівознавства, професором Київського національного університету культури і мистецтв.

У 2000—2013 роках директор Центрального державного архіву громадських об'єднань України.

Член редколегій журналів «Архіви України» та «З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ», міжвідомчого збірника наукових праць «Архівознавство. Археографія. Джерелознавство», «Вісника САУ», історико-меморіального серіалу «Подвиг на віки: Книга Пам'яті України: Місто-герой Київ», багатотомного видання «Літопис УПА», щорічника «Україна дипломатична» та інших видань.

Громадська діяльність

Протягом 2001–2004 років — голова правління Спілки архівістів України.

На XIII Міжнародному конгресі архівів, що проходила 1996 року у Пекіні, обирався членом Виконкому Міжнародної ради архівів та заступником голови Європейського бюро архівів (1996–2000 рр.). Успішно провів переговори в Канаді й Швейцарії щодо повернення в Україну архівних фондів: «Державний центр УНР в екзилі» та «Надзвичайна дипломатична місія УНР в Берні» (1918—1926 рр.).

Публікації

Автор і упорядник понад 100 праць з історії України й архівознавства, зокрема:

Монографії:

• «Історія міжнародного архівного співробітництва (1898–1998 рр.)» (К., 1999);
• «Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918–1991 рр.)» (К., 2005);
• «Війна без пощади і милосердя: Партизанський рух в тилу вермахту в Україні. 1941–1944 рр.» (К., 2005);
• «Бунтівник. Життя і смерть Миколи Хвильового» (К., 2009);
• «Радянські партизани 1941–1944: світло й тіні» (К., 2010);
• «Радянський рух Опору на окупованій території України» (К., 2010).

Науково-довідкові видання:

• науково-довідкового видання «Україна партизанська. 1941–1945 рр. Партизанські формування та органи керівництва ними» (К., 2001).

Збірки документів:

• «Голод 1932–1933 років в Україні: очима істориків, мовою документів» (К., 1990);
• «Від Полісся до Карпат. Карпатський рейд Сумського партизанського з'єднання під командуванням С. А. Ковпака (червень-вересень 1943 р.): очима учасників, мовою документів» (К., 2005);
• «Винниченко й українська соціал-демократія (1900–1919)» (К., 2008);
• «Голодомор 1932–1933 років в Україні: злочин влади — трагедія народу» (К., 2008);
• «Українська політична еміграція 1919–1945» (К., 2008);
• «Провісники свободи, державності і демократії. До 20-ї річниці створення Народного Руху України» (К., 2009);
• «Історія державної служби в Україні. Том 5, книга 1: 1914–1991» (К., 2009);
• «Партизанская война на Украине: Дневники командиров партизанских отрядов и соединений, 1941–1944» (М., 2010);
• багатотомне видання «Літопис УПА» та ін.

Відзнаки

Має нагороди:

• медаль «В пам'ять 1500-річчя Києва» (1982),
• орден «За заслуги» III ступеня (2007),
• відзнаку Народного Руху України «За заслуги перед українським народом» II ступеня (2009);
• трудову відзнаку «Знак пошани» (2010);
• численні подяки за наукову та громадську діяльність.

Лауреат премії Національної академії наук України (2005) за найкраще історичне дослідження подій Великої Вітчизняної війни 1941–1945 в Україні.

Посилання

• З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ» № 1 (20) [ 1 травня 2015 у Wayback Machine.]
• Про відзначення працівників архівних установ України [ 6 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Лозицький Володимир Сергійович
• Про Координаційну раду з підготовки заходів у зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні [ 7 листопада 2017 у Wayback Machine.]