Лодовіко Карраччі (італ. Lodovico Carracci; 21 квітня 1555, Болонья, Італія — 13 листопада 1619, Болонья, Італія) — італійський живописець, гравер і скульптор, один з найяскравіших представників болонської школи.
Лодовіко Карраччі | |
---|---|
![]() | |
Народився | 21 квітня 1555 або 1555[4][5] Болонья, Папська держава[6] |
Помер | 13 листопада 1619[1][2][…] Болонья, Папська держава |
Країна | ![]() |
Діяльність | художник, майстер офорту, графік, художник-гравер, рисувальник, fresco painter, унаочнювач |
Галузь | малярство |
Вчителі | Просперо Фонтана[7] і Тінторетто |
Відомі учні | d |
Знання мов | італійська[1][8] |
Членство | Академія Святого Луки |
Напрямок | бароко |
Жанр | історичний живопис |
Magnum opus | d, d і d |
Брати, сестри | d[10] |
|
Біографія
Учень Просперо Фонтана, Лодовіко Карраччі у своїх численних поїздках вивчав творчість італійських майстрів. Повернувшись до Болоньї, з високою метою відродження мистецтва він заснував зі своїми двоюрідними братами Агостіно й Аннібале нову школу живопису — «Академію спрямованих на шлях» (Academia degli Incamminati), яка незважаючи на глузування маньєристів старого зразка незабаром стала в Італії центром художньої освіти. Принципами її були: безпосереднє спостереження за природою, вивчення античного мистецтва і наслідування великим майстрам: в малюнку та русі — Мікеланджело, в колориті — Тіціанові, в композиції та вираженні — Рафаелю, в світлотіні та грації — Корреджо.
Хоча художники, що входили до складу цієї академії (такі, як перший асистент Карраччі (Джакомо Каведоне)), яких сам Лодовіко Карраччі називав «еклектиками», відрізнялися своєрідним стилем, їх роботи виявляли одночасно схожість з відомими шедеврами живопису. У ранніх роботах самого Лодовіко Карраччі (наприклад, у фресках у церкві Санкт-Мікеле-ін-Боско) занадто помітно наслідування Корреджо та (Парміджаніно). У більш зрілих своїх творах він демонструє більшу самостійність (наприклад, у «Богородиці у славі» та у фресках з життя св. Бенедикта в монастирі Санкт-Мікеле-ін-Боско). Лодовіко Карраччі є також родоначальником особливого роду картин страдницького пафосу — численних («Ecce Homo») та «Mater Dolorosa», створених болонської школою. В Ермітажі зберігаються «Святе Сімейство», «Несення хреста», «Покладання в гріб» та «Святий Себастьян».
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- SNAC — 2010.
- Discogs — 2000.
- BeWeB
- https://www.museabrugge.be/collection/work/id/2014_GRO0147_III
- Waterhouse E. Italian Baroque Painting — Лондон: Phaidon Press, 1962. — С. 85.
- Posner D. Dizionario Biografico degli Italiani — 1977. — Vol. 20.
- CONOR.Sl
- Nicolaci M. Caravaggio's Rome 1600-1630 (English edition) — Milan: 2012. — Vol. Essays. — P. 261. —
- Зведений список імен діячів мистецтва — 2017.
Джерела
Ця стаття не містить . (березень 2018) |
![]() | Це незавершена стаття про художника. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет