Лихі люди

Лихі люди (друга назва – Товариші) – повість українського письменника Панаса Мирного, написана у 1875 році. Вперше під назвою «Лихі люди» надрукована у 1877 році у Женеві, без зазначення відомостей про автора. В подальшому цей твір після значних редагувань та під назвою «Товариші» був підготований автором для публікації у збірці «Збираниця з рідного поля». Але через цензуру, що на той час панувала в Російській імперії, повість опублікована не була. Про це П. Мирний висловився у своїй переписці з М. Коцюбинським: «Ви, певне, знаєте, що «Лихі люди» перше всього надруковані в Женеві. Я їх перехристив в «Товариші» і подав був до нашої цензури, а там як прочитали, то трохи ґвалту не наробили, що як, мов, можна такий твір подавати до цензури?».

Лихі люди (Товариші)
Жанр	повість
Автор	Панас Мирний
Мова	українська
Написано	1875
Опубліковано	1877

На теренах України повість була надрукована під назвою «Товариші» Полтавською спілкою споживчих товариств у 1918 році.

Тема, ідея твору

Тема та ідея твору – боротьба тогочасної інтелігенції проти несправедливого суспільного ладу Російської імперії.

Проблематика твору

Основною проблемою повісті є конфлікт прогресивної людини із пануючим суспільним ладом та протиріччя між представниками інтелігенції, одні з яких намагаються боротися проти існуючої несправедливості, інші – є представниками або пристосуванцями системи.

Основні діючі особи

Петро Телепень - письменник, прихильник прогресивних ідей;

Тимофій Жук - товарищ П. Телепня, народник;

Шестірний - колишній однокласник П. Телепня, Т. Жука й Г. Попенка, в подальшому - помічник прокурора;

Григорий Попенко - колишній однокласник П. Телепня, Т. Жука й Шестірного, в подальшому - тюремний священик.

Сюжет

Дія повісті розгортається у другій половині XIX століття. Письменник Петро Телепень заарештований та знаходиться у в’язниці. Перебуваючи в одиночній камері він у снах згадує своє життя.

Згадує початкову школу,  гімназію та  своїх однокласників: Жука, який від шкільної лави прагнув справедливості;  Шестірного, котрий завжди намагався вислужитися перед начальством та Попенка –  очікувача доходної парафії та багатої попівни-дружини. Сам Телепень, ще будучи студентом Київського університету, вирішує присвятити себе письменству. Згодом Жук, якому вже була знайома тяжка праця, визнає його талант. І Жука і Телепня завжди хвилювала важка доля народу.  Саме це відображав у своїх рукописах Телепень, через що і був заарештований.

Закритий у тюремній камері, під впливом арешту та роздумів про несправедливість життя, він постійно перебуває у пригніченому стані. Напруження додає допит, який проводив його колишній товариш Шестірний, на той час помічник прокурора. Тож коли до Телепня приходить на побачення мати, в нього трапляється нервовий зрив. Повернувшись до камери, він чує, як у тюрмі лунає пісня, і впізнає голос свого товариша, Жука. Остаточно втративши розум, Телепень покінчує життя самогубством. Попенко - тюремний священик, глузує зі смерті П. Телепня, шкодуючи, що не отримав гроші з його похорону.

Сприйняття

Як зазначено у науковій статті, опублікованій у «Віснику Запорізького державного університету», «повість «Лихі люди»…вважається одним з перших зразків власне психологічної прози в нашій літературі».

На думку українського літературознавця Сергія Єфремова, повістю «Лихі люди» «розпочинає Мирний низку творів, у яких головним мотивом поставлено активне шукання правди, разом із протестом, бунтом проти того соціального укладу, що правді не тільки не сприяє, а навпаки скрізь саджає кривду на покуті й помагає їй верховодити в житті» .

Примітки

1. Гончарук, Микола. Проблема основного тексту прозових творів Панаса Мирного 1870-х років (PDF). dspace.nbuv.gov.ua.
2. Панас Мирний. 2. З-поміж нащадків Епікурея. www.ukrinform.ua (укр.). 2 травня 2021. Процитовано 6 листопада 2023.
3. Шупта-В’язовська, Оксана. Психологізм повісті Панаса Мирного «Лихі люди» в контексті художнього часу та простору (PDF). web.znu.edu.ua. Вісник Запорізького державного університету.
4. Єфремов, Сергій. Історія українського письменства (PDF). sites.utoronto.ca. Електронна бібліотека української літератури. Процитовано 06.11.2023.