Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Лисича штольня у Вальбжиху — пам'ятка історії гірництва, зокрема видобування вугілля, у Польщі.
| Технологічні характеристики | |
|---|---|
| Запаси | |
Історичний нарис
Кам'яне вугілля, яке сьогодні символізує гірничу справу й виступає її своєрідною «візитною карткою», до XVIII ст. не мало широкого використання та розповсюдження. Проте ще до нашої ери під час підземного будівництва та при розробці металічних руд гірники зустрічали вугільні пласти, знали про енергетичні властивості вугілля. У IV ст. до н. е. Аристотель у книзі «Метеорологія» говорить про «гірничі камені» та порівнює кам'яне й деревне вугілля. Його учень Теофраст у трактаті «Про каміння» характеризує якості корисних копалин, у тому числі — вугілля. Але, оскільки давня Європа була багата на деревину, розробляти вугільні поклади тривалий час не було доцільним.
Перші письмові згадки про розробку покладів кам'яного вугілля поблизу Льєжа (Бельгія) з'являються в XII ст. У XIV–XV ст. в Німеччині та Англії його застосовують у кузнях. Але справжня «епоха вугілля» розпочинається з двох винаходів: способу виплавки чавуну на кам'яновугільному коксі (лорд Додлей або Абрахам Дербі І достеменно не відомо) та створення парового двигуна (Д.Папен, Т. Севері, Дж. Уатт). Символічно, що перший у світі паровий двигун (1698 р.) було зроблено для вугільної шахти (водовідливна машина) й названо «Друг шахтаря», а згодом вугілля стає головною енергетичною сировиною пароплавів, залізничного транспорту, виробничих машин; забезпечує т.з. «промислову революцію».
Зрослий попит на кам'яне вугілля в другій половині XVIII ст. привів до бурхливого розвитку будівництва й реконструкції шахт. Видатною пам'яткою гірництва тих часів стала «Лисича штольня» в Вальбжиху (Нижня Сілезія), яка багато в чому започаткувала розвиток вуглевидобувних технологій у регіоні. Слід відзначити, що кустарна розробка вугільних покладів велася у Білому Камені (зараз район Вальбжиху) починаючи з 1561 р. У 1742 р. тут була збудована шахта, яка мала 3 стволи й близько 30 штреків. У 1770 р. шахта отримала назву «Фуш» і ввійшла до однойменного гірничого об'єднання. Наприкінці 80-х років XVIII ст. виникла необхідність спорудження протяглої нижньої штольні, яка б мала вирішити проблеми шахтного водовідливу й вентиляції. Вхід у штольню планувався з Лисичого Пагорба, що й визначило її пізнішу назву.
Проект штольні розробляв директор гірничої адміністрації у Вроцлаві Фрідріх фон Реден. Значний вплив на проект справило його професійне відрядження до Англії, де він ознайомився з технічним застосуванням шахтного водного транспорту. Після повернення Реден запропонував об'єднанню «Фуш» будівництво «навігаційної штольні», яка забезпечувала б водне транспортуваннявугілля спеціальними човнами. Це давало можливість за рахунок ліквідації «вузьких місць» шахтного транспорту збільшити видобуток у 2-3 рази. Пропонувалося також спорудження каналу до порту на Одері з безпосереднім транспортуванням вугілля човнами.
Будову виробки розпочато в 1791 р., а вже в 1794 р., коли довжина штольні досягла 830 м, розпочав роботу водний транспорт. Під час урочистого відкриття виробку освітлювали близько сотні гірничих світильників, розміщених на кріпленні. Оркестр, шляхетна публіка й керівництво копальні на човнах пропливли всю відстань, причому в зворотному напрямку першим ішов човен з вугіллям, який радісними оплесками зустріли на виході робітники копальні та їх сім'ї.
З 1794 р. «Лисича штольня» відкрита також для відвідання туристами. Серед них були не тільки численні студенти, інженери та науковці, але й генерали наполеонівської армії, російські імператори, німецькі кайзери, міністри багатьох урядів, князі та можновладці Європи. Великою була зацікавленість гірництвом усіх верств населення.
Водне транспортування тривало до 1854 р. і було замінене на кінний транспорт, що зумовлено зміною загальної системи транспортування у зв'язку з проведенням нових стволів з паровим підйомом. Остаточно «Лисича штольня» втратила транспортну функцію в 1867 р.
Рішенням Воєводської служби охорони пам'яток у Вроцлаві (1961 р.) «Лисича штольня» була вписана до реєстру пам'яток культури, оскільки є оригінальною (і єдиною, що збереглася) сплавною штольнею в Європейському вугільному гірництві. З метою збереження максимальної кількості технічних пам'яток у 1993 році у Вальбжиху на ліквідованому гірничому підприємстві «Юлія», до якого належала й «Лисича штольня» відкрито Музей промисловості й техніки. У 1995 році досліджено й визначено технічний стан, оцінені необхідні роботи для відновлення туристичної траси. Тільки 540 м виробки збереглося у відносно доброму стані, решта була непрохідною. У 2000 р. розпочато прохідницькі роботи і технічне забезпечення штольні, довжина якої становить зараз 1302 м. Нині закінчуються роботи для технічного забезпечення туристичного руху.
Будівництво й експлуатація штольні
Незважаючи на велику європейську славу «Лисичої штольні», технічна документація, яка стосувалася її будівництва, не збереглася, хоча залишилися історичні описи відвідувачів та гірничих інженерів.
Відомо, що в 1803 р. довжина виробки сягала 1088 м, а в 1821 р., коли було розкрито останній вугільний пласт, — 1593 м. Максимальна довжина виробки становила 2100 м (1850 р.). Ширина перерізу коливалась від 1,55 м до 2,7 м (у місці, де мали розминутися човни сягала 3,8 м), а висота — від 2,3 до 2,9 м.
Штольня перетинала 52 вугільні пласти, з яких розроблялися лише 12 потужністю 0,9-2,9 м. Нахил пластів щодо горизонталі становив 20-28о. Виробка перетинала також шари пісковиків, глинистих та піщанистих сланців різної потужності. Першу ділянку штольні проходили ручним способом за допомогою зубил та молотків. Потім застосовували вибухові роботи, причому витрати пороху складали в середньому 3,6 кг на 1 лінійний метр виробки.
У міцних породах виробку не кріпили, у нестійких — споруджували тимчасові дерев'яні рами, які демонтували по мірі зведення мурованого кріплення. Останнє являє собою вертикальні стіни висотою 1,8 м з цегли, пісковику чи вапняку, товщина яких — близько 0,5 м, і склепіння товщиною 0,25-0,5 м. По довжині штольні (станом на 1810 р.) муроване кріплення займало 46 % виробки, дерев'яне — 17 %, а 37 % знаходилося у незакріпленому стані. У ХХ ст. для підсилення кріплення й утримання найнебезпечніших ділянок використовували дерев'яні та сталеві рамні конструкції.
На початку будівництва штольні прохідницькі роботи велися цілодобово у три робочі зміни по вісім годин. Зафіксована продуктивність зведення мурованого кріплення: 2 муляри за 12 годин споруджували кладку на одному лінійному метрі виробки. Вентиляція на першому етапі здійснювалася шляхом примусового нагнітання повітря до вибою. Коли довжина штольні досягла 250 м, з поверхні була пройдена свердловина, яка забезпечила природну депресію повітря. Наступну вентиляційну свердловину пройшли через 115 м, далі — через 120 м, а потім — кожні 70 м.
На виході штольні було споруджено басейн площею 650 м², де могли розташуватися 50 човнів. Їх довжина становила від 7 до 9,9 м, ширина — від 1 до 1,4 м, а висота — від 0,5 до 0,8 м. Рівень води в штольні підтримувався в межах 1-1,2 м. Човен з перегородками вміщував 2,5-2,7 т вугілля. Один цикл навантаження й транспортування вугілля до портового басейну тривав близько трьох годин. За добу через штольню транспортували (в різні роки) від 20 до 103 т вугілля.
Література
- Гайко Г., Білецький В., Мікось Т., Хмура Я. Гірництво й підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії). — Донецьк: УКЦентр, Донецьке відділення НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», 2009. — 296 с.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lisicha shtolnya u Valbzhihu pam yatka istoriyi girnictva zokrema vidobuvannya vugillya u Polshi Lisicha shtolnyaTehnologichni harakteristikiZapasiLisicha shtolnyaIstorichnij narisKam yane vugillya yake sogodni simvolizuye girnichu spravu j vistupaye yiyi svoyeridnoyu vizitnoyu kartkoyu do XVIII st ne malo shirokogo vikoristannya ta rozpovsyudzhennya Prote she do nashoyi eri pid chas pidzemnogo budivnictva ta pri rozrobci metalichnih rud girniki zustrichali vugilni plasti znali pro energetichni vlastivosti vugillya U IV st do n e Aristotel u knizi Meteorologiya govorit pro girnichi kameni ta porivnyuye kam yane j derevne vugillya Jogo uchen Teofrast u traktati Pro kaminnya harakterizuye yakosti korisnih kopalin u tomu chisli vugillya Ale oskilki davnya Yevropa bula bagata na derevinu rozroblyati vugilni pokladi trivalij chas ne bulo docilnim Pershi pismovi zgadki pro rozrobku pokladiv kam yanogo vugillya poblizu Lyezha Belgiya z yavlyayutsya v XII st U XIV XV st v Nimechchini ta Angliyi jogo zastosovuyut u kuznyah Ale spravzhnya epoha vugillya rozpochinayetsya z dvoh vinahodiv sposobu viplavki chavunu na kam yanovugilnomu koksi lord Dodlej abo Abraham Derbi I dostemenno ne vidomo ta stvorennya parovogo dviguna D Papen T Severi Dzh Uatt Simvolichno sho pershij u sviti parovij dvigun 1698 r bulo zrobleno dlya vugilnoyi shahti vodovidlivna mashina j nazvano Drug shahtarya a zgodom vugillya staye golovnoyu energetichnoyu sirovinoyu paroplaviv zaliznichnogo transportu virobnichih mashin zabezpechuye t z promislovu revolyuciyu Zroslij popit na kam yane vugillya v drugij polovini XVIII st priviv do burhlivogo rozvitku budivnictva j rekonstrukciyi shaht Vidatnoyu pam yatkoyu girnictva tih chasiv stala Lisicha shtolnya v Valbzhihu Nizhnya Sileziya yaka bagato v chomu zapochatkuvala rozvitok vuglevidobuvnih tehnologij u regioni Slid vidznachiti sho kustarna rozrobka vugilnih pokladiv velasya u Bilomu Kameni zaraz rajon Valbzhihu pochinayuchi z 1561 r U 1742 r tut bula zbudovana shahta yaka mala 3 stvoli j blizko 30 shtrekiv U 1770 r shahta otrimala nazvu Fush i vvijshla do odnojmennogo girnichogo ob yednannya Naprikinci 80 h rokiv XVIII st vinikla neobhidnist sporudzhennya protyagloyi nizhnoyi shtolni yaka b mala virishiti problemi shahtnogo vodovidlivu j ventilyaciyi Vhid u shtolnyu planuvavsya z Lisichogo Pagorba sho j viznachilo yiyi piznishu nazvu Proekt shtolni rozroblyav direktor girnichoyi administraciyi u Vroclavi Fridrih fon Reden Znachnij vpliv na proekt spravilo jogo profesijne vidryadzhennya do Angliyi de vin oznajomivsya z tehnichnim zastosuvannyam shahtnogo vodnogo transportu Pislya povernennya Reden zaproponuvav ob yednannyu Fush budivnictvo navigacijnoyi shtolni yaka zabezpechuvala b vodne transportuvannyavugillya specialnimi chovnami Ce davalo mozhlivist za rahunok likvidaciyi vuzkih misc shahtnogo transportu zbilshiti vidobutok u 2 3 razi Proponuvalosya takozh sporudzhennya kanalu do portu na Oderi z bezposerednim transportuvannyam vugillya chovnami Budovu virobki rozpochato v 1791 r a vzhe v 1794 r koli dovzhina shtolni dosyagla 830 m rozpochav robotu vodnij transport Pid chas urochistogo vidkrittya virobku osvitlyuvali blizko sotni girnichih svitilnikiv rozmishenih na kriplenni Orkestr shlyahetna publika j kerivnictvo kopalni na chovnah proplivli vsyu vidstan prichomu v zvorotnomu napryamku pershim ishov choven z vugillyam yakij radisnimi opleskami zustrili na vihodi robitniki kopalni ta yih sim yi Z 1794 r Lisicha shtolnya vidkrita takozh dlya vidvidannya turistami Sered nih buli ne tilki chislenni studenti inzheneri ta naukovci ale j generali napoleonivskoyi armiyi rosijski imperatori nimecki kajzeri ministri bagatoh uryadiv knyazi ta mozhnovladci Yevropi Velikoyu bula zacikavlenist girnictvom usih verstv naselennya Vodne transportuvannya trivalo do 1854 r i bulo zaminene na kinnij transport sho zumovleno zminoyu zagalnoyi sistemi transportuvannya u zv yazku z provedennyam novih stvoliv z parovim pidjomom Ostatochno Lisicha shtolnya vtratila transportnu funkciyu v 1867 r Rishennyam Voyevodskoyi sluzhbi ohoroni pam yatok u Vroclavi 1961 r Lisicha shtolnya bula vpisana do reyestru pam yatok kulturi oskilki ye originalnoyu i yedinoyu sho zbereglasya splavnoyu shtolneyu v Yevropejskomu vugilnomu girnictvi Z metoyu zberezhennya maksimalnoyi kilkosti tehnichnih pam yatok u 1993 roci u Valbzhihu na likvidovanomu girnichomu pidpriyemstvi Yuliya do yakogo nalezhala j Lisicha shtolnya vidkrito Muzej promislovosti j tehniki U 1995 roci doslidzheno j viznacheno tehnichnij stan ocineni neobhidni roboti dlya vidnovlennya turistichnoyi trasi Tilki 540 m virobki zbereglosya u vidnosno dobromu stani reshta bula neprohidnoyu U 2000 r rozpochato prohidnicki roboti i tehnichne zabezpechennya shtolni dovzhina yakoyi stanovit zaraz 1302 m Nini zakinchuyutsya roboti dlya tehnichnogo zabezpechennya turistichnogo ruhu Budivnictvo j ekspluataciya shtolniNezvazhayuchi na veliku yevropejsku slavu Lisichoyi shtolni tehnichna dokumentaciya yaka stosuvalasya yiyi budivnictva ne zbereglasya hocha zalishilisya istorichni opisi vidviduvachiv ta girnichih inzheneriv Vidomo sho v 1803 r dovzhina virobki syagala 1088 m a v 1821 r koli bulo rozkrito ostannij vugilnij plast 1593 m Maksimalna dovzhina virobki stanovila 2100 m 1850 r Shirina pererizu kolivalas vid 1 55 m do 2 7 m u misci de mali rozminutisya chovni syagala 3 8 m a visota vid 2 3 do 2 9 m Shtolnya peretinala 52 vugilni plasti z yakih rozroblyalisya lishe 12 potuzhnistyu 0 9 2 9 m Nahil plastiv shodo gorizontali stanoviv 20 28o Virobka peretinala takozh shari piskovikiv glinistih ta pishanistih slanciv riznoyi potuzhnosti Pershu dilyanku shtolni prohodili ruchnim sposobom za dopomogoyu zubil ta molotkiv Potim zastosovuvali vibuhovi roboti prichomu vitrati porohu skladali v serednomu 3 6 kg na 1 linijnij metr virobki U micnih porodah virobku ne kripili u nestijkih sporudzhuvali timchasovi derev yani rami yaki demontuvali po miri zvedennya murovanogo kriplennya Ostannye yavlyaye soboyu vertikalni stini visotoyu 1 8 m z cegli piskoviku chi vapnyaku tovshina yakih blizko 0 5 m i sklepinnya tovshinoyu 0 25 0 5 m Po dovzhini shtolni stanom na 1810 r murovane kriplennya zajmalo 46 virobki derev yane 17 a 37 znahodilosya u nezakriplenomu stani U HH st dlya pidsilennya kriplennya j utrimannya najnebezpechnishih dilyanok vikoristovuvali derev yani ta stalevi ramni konstrukciyi Na pochatku budivnictva shtolni prohidnicki roboti velisya cilodobovo u tri robochi zmini po visim godin Zafiksovana produktivnist zvedennya murovanogo kriplennya 2 mulyari za 12 godin sporudzhuvali kladku na odnomu linijnomu metri virobki Ventilyaciya na pershomu etapi zdijsnyuvalasya shlyahom primusovogo nagnitannya povitrya do viboyu Koli dovzhina shtolni dosyagla 250 m z poverhni bula projdena sverdlovina yaka zabezpechila prirodnu depresiyu povitrya Nastupnu ventilyacijnu sverdlovinu projshli cherez 115 m dali cherez 120 m a potim kozhni 70 m Na vihodi shtolni bulo sporudzheno basejn plosheyu 650 m de mogli roztashuvatisya 50 chovniv Yih dovzhina stanovila vid 7 do 9 9 m shirina vid 1 do 1 4 m a visota vid 0 5 do 0 8 m Riven vodi v shtolni pidtrimuvavsya v mezhah 1 1 2 m Choven z peregorodkami vmishuvav 2 5 2 7 t vugillya Odin cikl navantazhennya j transportuvannya vugillya do portovogo basejnu trivav blizko troh godin Za dobu cherez shtolnyu transportuvali v rizni roki vid 20 do 103 t vugillya LiteraturaGajko G Bileckij V Mikos T Hmura Ya Girnictvo j pidzemni sporudi v Ukrayini ta Polshi narisi z istoriyi Doneck UKCentr Donecke viddilennya NTSh Redakciya girnichoyi enciklopediyi 2009 296 s