Липинський Микола Дмитрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Липинський.

Микола Дмитрович Липинський (нар. 9 липня 1968, Черкаси, УРСР) — радянський та український футболіст, нападник та півзахисник.

Микола Липинський
Особисті дані
Повне ім'я	Микола Дмитрович Липинський
Народження	9 квітня 1968(1968-04-09) (56 років)
	Черкаси, УРСР
Зріст	183 см
Вага	73 кг
Громадянство	СРСР  Україна
Позиція	нападник, півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб	завершив кар'єру
Юнацькі клуби
1986	«Дніпро» (Дніпроп.)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1987 «СКА-Хабаровськ» 29 (4) 1988 «Шахтар» (П) 7 (0) 1989 «Гомсільмаш» (Х) 24 (4) 1990 «Дніпро» (Ч) 34 (6) 1991—1992 / «Нафтовик» (Ох) 82 (19) 1993 «Слопод» ? (?) 1994 «Кошиці» 14 (2) 1994—1995 «Карпати» (Л) 14 (4) 1995 «Скала» (С) 16 (5) 1996 «Явір» 20 (5) 1996—1997 «Нафтовик-Укрнафта» 55 (9) 1998 «Торпедо» (З) 2 (0)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Життєпис

Займатися футболом Микола розпочинав у черкаській ДЮСШ при стадіоні «Спартак», де його першим тренером став Олександр Миколайович Блуд. Пізніше продовжив навчання в Харківському спортінтернаті, після закінчення якого став гравцем дублюючого складу дніпропетровського «Дніпра». Відігравши сезон за резервістів, молодий нападник був призваний до армії й направлений на Далекий Схід, де незабаром став виступати за армійську команду майстрів з Хабаровська.

Демобілізувавшись у 1988 році, Липинський повертається в Україну, де стає гравцем друголігової команди «Шахтар» (Павлоград). Кістяк колективу складали досвідчені футболісти й молодому гравцю не часто надавався шанс проявити себе в основному складі. По завершенню сезону Микола залишає гірників, перебравшись у білоруський клуб «Гомсільмаш». В команді з Гомеля Липинський отримує стабільну ігрову практику, але не дивлячись на це, приймає рішення переїхати в рідне місто, отримавши запрошення від одного зі своїх дитячих тренерів — Рудольфа Козенкова, який очолив на той час черкаський «Дніпро». Сезон 1990 року черкащани провели не дуже вдало, команда більшу частину першості перебувала у нижній частині турнірної таблиці і за підсумками чемпіонату фінішувала на 18 місці. Проте сезон для самого Липинського склався непогано, нападник стабільно виходив на поле в основному складі, був лідером атак команди, забивши 6 м'ячів та став її найкращим бомбардиром.

Сезон 1991 року, який став останнім в історії проведень чемпіонатів СРСР, Микола провів у команді «Нафтовик» (Охтирка), в складі якої став переможцем 1 зони другої ліги СРСР та чемпіоном Української РСР. У наступному році «нафтовики» стартували вже в першому незалежному чемпіонаті України. Дебют Липинського та його команди у вищій лізі відбувся 7 березня 1992 року, у виїзному поєдинку проти одеського СКА, в якому «Нафтовик» здобув перемогу з рахунком 1:0. Свій перший м'яч в елітному дивізіоні Микола забив 8 квітня 1992 року, в грі «Нафтовик» - «Волинь» 2:1, принісши перемогу своїй команді на 90 хвилині матчу. В цілому, свій перший сезон в еліті українського футболу, колектив провів невдало, посівши в підгрупі 8 місце й покинувши вищу лігу. Липинський, який стабільно грав в основному складі, забив лише 3 м'ячі, але навіть такий скромний показник дозволив нападнику стати найкращим бомбардиром команди.

Перше коло сезону 1992/93 років нападник провів граючи за «Нафтовик» в першій лізі, де встиг зіграти 17 поєдинків і забити 7 м'ячів. У 1993 році Липинський перебирається в словацький клуб «Слопод», який представляв місто Михайлівці, в складі якого виступали ще два футболісти з України — Михайло Савка й Роман Щур. Через деякий час форвард підписує контракт з іншим словацьким клубом — «Кошиці», в складі якого дебютує в турнірі Кубка володарів кубків УЄФА, де право виступати його новий клуб отримав як чинний володар Кубка Чехословаччини. У єврокубковому турнірі Микола вперше взяв участь в матчі-відповіді проти вільнюського «Жальгіріса», вийшовши на поле в стартовому складі. «Кошиці» за підсумками двох матчів здобули перемогу і вийшли в 1/16 фіналу, де зустрілися з турецьким «Бешикташем». Обігравши суперника на своєму полі 2:1, словацька команда поступилася в повторному матчі 2:0. У матчі-відповіді Микола знову вийшов в стартовому складі, зігравши свій другий матч в єврокубках. У чемпіонаті Словаччини український футболіст провів 14 поєдинків, а його команда фінішувала на 5 місці.

Влітку 1994 року, перебуваючи у відпустці в Україні, Микола отримує пропозицію від керівництва «Карпат» перейти у львівський клуб. Незважаючи на діючий річний контракт з «Кошицями», футболіст приймає пропозицію і вже в серпні, після того як «Карпати» владнали всі формальності з його колишнім клубом, стає повноправним гравцем львівського колективу, очолюваного тренером Мироном Маркевичем. У своїй новій команді, Липинський склав атакувальний дует з іншим нападником, Андрієм Покладком. За львівський клуб Микола дебютував 18 серпня, в поєдинку проти «Вереса», а вже в своєму третьому матчі, в якому «Карпати» приймали луганську «Зорю», відзначився і своїм першим голом, вразивши ворота луганської голкіпера Андрія Нікітіна вже на першій хвилині матчу . Цей м'яч, забитий незабаром після стартового свистка арбітра, став одним з найшвидших голів в історії львівського клубу. Незважаючи на стабільне місце в складі, навесні 1995 року форвард змушений був покинути Львів через конфлікт з одним із функціонерів клубу, який трапився напередодні матчу з дніпропетровським «Дніпром». Решту сезону нападник догравав у першолігової «Скалі» з міста Стрий, ставши одним з її лідерів. Провівши в колективі лише половину сезону, став найкращим бомбардиром команди, відзначившись 5 забитими м'ячами.

Друге коло наступного сезону Микола провів у ще одній команді першої ліги — «Явір», куди його запросив тренер Валерій Душков, який раніше працював з футболістом у «Нафтовику». Після закінчення сезону Липинський повертається в клуб з Охтирки, де відіграв півтора сезони. На початку 1998 року нападник переходить до запорозького «Торпедо», яке боролося за виживання у вищій лізі України. Досвідчений футболіст взяв участь тільки в двох поєдинках стартував другого кола чемпіонату та незабаром завершив ігрову кар'єру.

Досягнення

• Друга ліга чемпіонату СРСР (зона 1)
  • Чемпіон (1): 1991

• Чемпіонат УРСР
  • Чемпіон (1): 1991

Примітки

1. . Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 1 лютого 2018.

Посилання

• Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль гравця на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»