Леонов Валентин Іванович

Валентин Іванович Леонов (1 вересня 1905 — 15 березня 1942) — український розвідник. Капітан. Начальник Першого управління (розвідувального) НКВС Української РСР (1941—1942). Голова особливої трійки, брав участь у великому терорі, розстрілах і катуванні невинних осіб. Організував підрив запоріжської ГЕС у 1941 році за результатами чого загинуло близько 100 тис людей. У 1942 році змінив прізвище, служив у розвідником, отримав у 1949 році звання підполковника. Далі його діяльність знаходиться у державній таємниці.

Леонов Валентин Іванович
Народився	1 (14) вересня 1905 або 17 вересня 1905(1905-09-17)^[1] Москва, Російська імперія
Помер	15 березня 1942(1942-03-15)^[1] (36 років)
Нагороди
Орден Червоного Прапора (1942) Тричі нагороджувався бойовою зброєю (1930, 1932, 1932) Колегією ДПУ Української СРР та Центральним виконкомом Української СРР До 2016 року одна з вулиць м. Запоріжжя носила назву вулиця Леонова, на честь внеску Валентина Івановича в організацію оборони міста від нацистських загарбників у 1941 р. У 2016 році вулиця Леонова була перейменована на бульвар Парковий, з урахуванням історичної назви вулиці. Примітки Петров Н. В. Кто руководил органами госбезопасности: 1941—1954 — Мемориал, 2010. — d:Track:Q2061139d:Track:Q851563d:Track:Q28027554 з особистої справи Леонова . Архів оригіналу за 26 вересня 2017. Процитовано 27 вересня 2017. . Архів оригіналу за 27 вересня 2017. Процитовано 27 вересня 2017. Архів оригіналу за 27 вересня 2017. Процитовано 27 вересня 2017. Посилання Українська зовнішня розвідка: від А до Я [ 18 лютого 2018 у Wayback Machine.] Скрипник О. Розвідники, народжені в Україні. — К.: Ярославів Вал, 2011. — С. 410—414. Керівники Української зовнішньої розвідки. В. Хоменко, О. Скрипник, І. Шиденко, І. Білоконь, В. Романюк