Лему рія або Му міфічний затонулий континент в Індійському океані Назва пов язана з приматами лемурами які живуть на ост

Лему́рія або Му — міфічний затонулий континент в Індійському океані. Назва пов'язана з приматами лемурами, які живуть на острові Мадагаскар, що в низці наукових гіпотез та езотеричних і паранаукових вчень вважається залишком континенту.

Виникнення уявлень про Лемурію

Гіпотезу про існування Лемурії вперше висунув в 1864 році британський зоолог з огляду на те, що більшість тварин Мадагаскару, зокрема лемури, є ендеміками. При цьому зоолог зауважив подібності між тваринним світом Мадагаскару та Індії та припустив, що між ними існував зниклий контенент. Також думки щодо існування в минулому суші між Африкою та Індією впродовж 1840-80-х років висловлювали французький геолог , британські геологи , Альфред Воллес.

У 1868 році німецький натураліст і філософ Ернст Геккель опублікував гіпотезу щодо зниклого континенту в Індійському океані, котрий був місцем виникнення людини і з нього предки сучасних людей мігрували до Африки та Азії.

Лемурія в езотериці та паранауці

Лемурія як колишній південний континент (червоний) з книги Вільяма Скотт-Еліота «Втрачена Лемурія».

Олена Блаватська в «Таємній доктрині» запропонувала свою версію походження Лемурії. Вона припустила, що цей континент існував 34 млн років тому, а жителі Лемурії були третьою «кореневою» расою людства. Ця раса являла собою мавпоподібних несвідомих істот, які безвідповідально спарювалися з тваринами, що призвело до виникнення людиноподібних мавп. Блаватська вказувала, що Лемурія (Му), задовго до Атлантиди затонула внаслідок геологічних процесів. Австралія, Нова Зеландія, Цейлон, Мадагаскар та Атлантида були залишками Лемурії.

Філософ-містик Рудольф Штайнер вважав Лемурію зниклим континентом, який існував на місці Індійського океану. Він описував лемурійців як початково безстатевих істот, які близько 16,5 млн років тому перейшли до статевого розмноження й практикували жорсткий відбір до свого суспільства. На думку Штайнера, деякі лемурійці деградували і їхніми нащадками є сучасні мавпи.

Теософ, послідовник Блаватської ^[ru] вважав Лемурію зниклим материком, який простягався через усю Землю, а найбільша його частина займала сучасний Індійський океан. Він стверджував, що Лемурію населяла «коренева» раса людства, котра перебувала на третьому з семи етапів еволюційного розвитку, де матерія була менш груба. Расі був притаманний високий зріст, жовтувата безволоса шкіра і третє око на потилиці, що в сучасних людей перетворилося на гіпофіз. Лемурія затонула внаслідок вулканічної активності, але частина лемурійців переселилася з неї на інші континенти, зокрема на Атлантиду.

Сучасні уявлення

За сучасними уявленнями єдиний континент, який об'єднував Австралію, Африку, Антарктиду, Південну Америку, півострів Індостан і острів Мадагаскар, справді існував в кінці палеозою і отримав назву Гондвана. Її зникнення, точніше, розколювання, пояснюють континентальним дрейфом. Починаючи з мезозою величезний континент став розпадатися на окремі частини, деякі з яких знаходилися в нинішньому Індійському океані.

Див. також

Примітки

. lhldigital.lindahall.org. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 7 лютого 2019.
Bressan, David. . Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 7 лютого 2019.
Haeckel, Ernst Heinrich Philipp August (1889). Natürliche schöpfungsgeschichte : Gemeinverständliche wissenschaftliche vorträge über die entwickelungslehre im allgemeinen und diejenige von Darwin, Goethe und Lamarck im besonderen. Berlin : George Reimer.
. www.theosociety.org. Архів оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 7 лютого 2019.
Штайнер, Рудольф (1992). Из летописи мира (російською) . Калуга: Духовное познание. с. 176. ISBN .
Scott-Elliot, W. (1904). The Lost Lemuria. London: The Theosophical Publishing House.

[1] . lhldigital.lindahall.org. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 7 лютого 2019.

[2] Bressan, David. . Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 7 лютого 2019.

[3] Haeckel, Ernst Heinrich Philipp August (1889). Natürliche schöpfungsgeschichte : Gemeinverständliche wissenschaftliche vorträge über die entwickelungslehre im allgemeinen und diejenige von Darwin, Goethe und Lamarck im besonderen. Berlin : George Reimer.

[4] . www.theosociety.org. Архів оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 7 лютого 2019.

[5] Штайнер, Рудольф (1992). Из летописи мира (російською) . Калуга: Духовное познание. с. 176. ISBN .

[6] Scott-Elliot, W. (1904). The Lost Lemuria. London: The Theosophical Publishing House.