Лексикон таємних знань книга прози українського письменника Тараса Прохаська опублікована у видавництві Кальварія Львів

«Лексикон таємних знань» — книга прози українського письменника Тараса Прохаська, опублікована у видавництві Кальварія (Львів) у 2004 році.

«Лексикон таємних знань»

Автор	Тарас Прохасько
Країна	Україна
Мова	українська
Жанр	повісті
Видавництво	«Кальварія» (Львів)
Видано	2004

Структура

Книга має передмову, взяту з першої книжки Прохаська «Інші дні Анни» й написану Іздриком, а також ґрунтовну післямову (с. 139—148).

До книги «Лексикон таємних знань» увійшли повісті й оповідання:

«Спалене літо»
«Essai de deconstruction (Спроба деконструкції)»
«Довкола озера»
«Некрополь»
«Від чуття при сутності»
«Увібрати місто»
«Лексикон таємних знань»

Передмова Юрія Іздрика

Іздрик описує стиль прози Прохаська та виділяє:

«Поєднання абсолютної свободи і непереборної приреченості, простоти і переускладненості, задоволення і відрази»;
Щільність, концентрованість, насиченість текстів;
Приреченість або детермінованість героїв, визначена найменшими дрібницями: «запах трав, шурхіт старих знимків, зміна тіней, малюнок тріщин, ритм загорання й згасання сиґаретного вогника, смак води чи шрифт газетного повідомлення <…> Герой потрібний лише для того, аби фіксувати стан довколишніх речей».
Позаморальнасть: герої вкинуті в світ, де безліч можливостей вказує на безваріантність, де власна воля безсила, де волі немає;
Досвід як об’єкт класифікації: не буває досвіду забагато, досвіду зайвого, хибного;
Естетика минучості, тліну; містичність;
Загострення погляду;
Імпресіоністичність фонетики;
Поєднання сповільненостві та несподіваності.
Описовість реалізується як дуже короткими, так і довгими реченнями, останні розбудовуються і перетворюються на потік свідомості;
Висока точність спостереження притаманна самоті, всі герої Прохаська самотні;
Герої Прохаська шукають досвіду через зосередження на кожній речі, події, намагаються визволитися з пам’яті, з автоматизму життя;
Зосередження та увага як передумова творчості;
«Відчуття присутності» є метою спостереження;
Містика як спроба переступити предметний світ: «дійсність, в якій досі жили, не є остаточним, абсолютним кшталтом дійсності»;
Представлений світ – проєкція внутрішніх обсесій чи сновидінь;
Попри сенсуальність Прохасько виводить читача поза досвід, поза світ органів чуття;
Прохасько створює враження стилістичної недбалості, щоб відтворити дикцію звичайної усної розповіді, або простоти, притаманної мовчазним роздумам;
Прохасько намагається витворити прозу, позбавлену традиційних українських образів і топосів, шукає універсальніших засобів рефлексії;
Майже у всіх оповіданнях розповідь ведеться від третьої особи, голос та дикція наратора не міняються, наратор всезнаючий, як у традиційній реалістичній прозі;
«Автору йдеться не так про саму дійсність, як про те, якими способами людина її сприймає і відтворює або вербалізує», також: як людська свідомість перетворює дійсність, як пристосовує її до власних потреб?»

Відзнаки

Два оповідання: «Некрополь» та «Від чуття при сутності» були включені у список 30 найкращих оповідань незалежної України (2021).

Цитати з Лексикону таємних знань

2004 видавництво Кальварія
2011, видавництво Фоліо
2023, видавництво Старого Лева

Посилання

Ярослав Карпець: Буття мови у “Лексиконі таємних знань” Тараса Прохаська