Лашкаво прошимо фр Bienvenue chez les Ch tis дослівно Ласкаво просимо до Штів французький комедійний фільм знятий у 2008

«Лашкаво прошимо» (фр. Bienvenue chez les Ch’tis), дослівно «Ласкаво просимо до Штів» — французький комедійний фільм, знятий у 2008 році режисером Дені Буном за власним сценарієм. В Україні фільм вийшов у прокат 20 січня 2011 року.

Лашкаво прошимо
Bienvenue chez les Ch’tis

Жанр	комедія
Режисер	Дені Бун
Продюсер	Клод Беррі
Сценарист	Дені Бун
У головних ролях	Дені Бун Кад Мерад
Оператор	^d
Композитор	Філіпп Ромбі
Кінокомпанія	Pathé Distribution
Дистриб'ютор	Вольґа Україна (Україна)
Тривалість	106 хв.
Мова	французька і пікардійська мова
Країна	Франція
Рік	2008
Дата виходу	27 січня 2011 (Україна)
Кошторис	11 000 000 € (приблизно 15 300 000 $)
Касові збори	245 143 223 $
IMDb	ID 1064932
Лашкаво прошимо у Вікісховищі

Уже в перші дні після виходу на екрани кінотеатрів, фільм показував рекордні касові збори. Він зайняв топові позиції у рейтингах на 793 сайтах. У Франції фільм зібрав 194 млн. $, а загалом у світі касові збори склали 245 млн. $.

Сюжет

Філіпп Абрамс, начальник поштового відділення (фр. La Poste) в Салон-де-Провансі, департаменту Буш-дю-Рон на півдні Франції. Його дружину звати Жулі і вона має депресивний характер, що робить життя головного героя нестерпним. Філіпп чинить усе можливе, аби отримати посаду у відділенні на березі Середземного моря і цим самим зробити свою жінку щасливою. Оскільки людям з інвалідністю надається перевага, тобто першочергове переведення, то Абрамс вирішує вдати, що має інвалідність. Проте керівництво дізнається всю правду і як покарання переводить його на два роки до Берга, містечка поблизу Дюнкерка на півночі Франції. Північна Франція, і зокрема О-де-Франс, вважається холодною і дощовою місциною, яка заселена простими штівами, що розмовляють незрозумілою мовою. Першу ніч на новому місці Філіпп проводить у будинку Антуана, одного зі своїх співробітників і майбутнього найкращого друга. Спочатку він недолюблює Антуана через його грубість та підозру у гомосексуальності, після того як помічає його фотографії в жіночому одязі, які були зроблені заради забави під час карнавалу.

На свій подив, Філіпп виявляє, що потрапив у чудове тепле місце, населене гостинними людьми і співробітниками. Незабаром він починає звикати до всього: як і всі місцеві жителі, їсть смердючий сир Марой, заводить розмову практично з кожним місцевим (через доставку пошти одержувачам і приймання їх запрошень випити чогось міцного), проводить час на пляжі, грає на дзвонах у дзвіниці з Антуаном, п'є пиво як місцевий, відвідує футбольний матч Лансу і таке інше. Філіпп намагається розповісти своїй дружині, яка залишилася на півдні з їхнім маленьким сином, про щасливий поворот подій, але вона не вірить йому. Це спонукає його говорити їй лише те, у що вона хоче вірити, а саме — жахливе життя на півночі.

Усе йде добре, аж поки Жулі не вирішує приєднатися жити разом зі своїм чоловіком на півночі, аби полегшити його страждання. У зв'язку з цим Філіпп змушений зізнатися своїм новим друзям і колегам, що він описав їх своїй дружині варварами і простаками. Спершу вони ображаються, але згодом вирішують допомогти йому і тому, по приїзді Жулі, починають вести себе перед нею так, як про це брехав їй Філіпп, аби вона не запідозрила обману зі сторони свого чоловіка і якомога швидше поїхала назад на південь. Крім того, вони відвозять її у старе шахтарське передмістя Берга, вдаючи, що це — головне місто. Незважаючи на жахливі вихідні, дружина Філіппа вирішує переїхати жити до Берга, щоб залишитися з чоловіком і надавати йому свою підтримку.

Коли Жулі вже була готова повернутися на південь, вона виявляє, що її обдурили, після того як місцевий байкер говорить їй, що справжнє місто Берг розташоване за кілька кілометрів звідси. Повернувшись до поштового відділення і справжнього помешкання у Бергу, Філіпп знаходить там свою дружину і розповідає їй усю правду про щастя і дружбу, які насправді місто подарувало йому. Розчарована спочатку Жулі, після усвідомлення її чоловіка щасливим, вирішує переїхати на північ, щоб бути з ним.

Між тим, Антуан і Аннабель були закоханою парою і зустрічалися до цього близько року, але розійшлися через пасивність Антуана по відношенню до своєї дівчини на противагу матері. Незважаючи на розрив стосунків, Антуан все ще відчуває кохання до Аннабель, яка тепер має нового хлопця. Дізнавшись про це, Антуан починає вживати алкоголь у робочий час і вести безладний спосіб життя. Коли Філіпп закликає його стати рішучим і наполегливим, Антуан, нарешті, зізнається матері, що любить Аннабель і планує переїхати жити на нове місце разом з нею. Несподівано для нього мати радіє цьому, і виявляється, що всі ці роки вона чекала, коли Антуан зможе постояти за себе і своє щастя. У результаті, він робить коханій дівчині пропозицію руки і серця на дзвіниці, граючи при цьому пісню Стіві Вандера «I Just Called to Say I Love You». Аннабель погоджується, і вони одружуються.

Три роки потому Філіпп отримує листа з переведенням на нове місце роботи на південь. Приймаючи пропозицію, він і його сім'я переїжджають. Під час прощання зі своїми друзями Філіпп не стримує сліз, підтверджуючи тим самим теорію Антуана щодо прислів'я штів («Коли хтось приїжджає на північ, він плаче два рази: у перший день і в останній»).

У ролях

У ролях		Персонаж
Кад Мерад		Філіпп Абрамс
Дені Бун		Антуан Байоль
		Жулі Абрамс
		Рафаель Абрамс
		Аннабель Деконнінк
		Фабріс Канолі
		Ян Вандерноут
		мати Антуана Байоля
Мішель Галабрю		Двоюрідний дідусь Жулі Абрамс
Стефан Фрейсс		Жан
		жандарм з автодороги А7
Жером Коммандер		інспектор Лебік
		Тоні
		мосьє Вассер
		офіціант з пивної
		Момо
		стара жінка, що співає колискову
		колишній колега Філіппа

Вплив та адаптації

Під впливом фільму Дені Буна в Італії зняли фільм «Ласкаво просимо на Південь». Також надійшла пропозиція із Голівуду зняти американську версію. Поки що (2014 рік) зйомки відкладено через незадоволеність Дені Буна сценарієм американської версії.

Критика

На ресурсі Rotten Tomatoes, що узагальнює критичні відгуки, з 7 рецензій 71 % позитивні. На кінопорталі IMDb рейтинг фільму 7,0 на підставі 17 тис. голосів.

Нагороди та номінації

Нагороди та номінації
Нагорода	Категорія	Номінант	Результат
Сезар (2009)	Найкращий сенарій	Дені Бун, ,	Номінація
Європейський кіноприз (2008)	Найкращий фільм	«Лашкаво прошимо»	Номінація
(2010)	Найкращий європейський фільм	«Лашкаво прошимо»	Номінація
Гойя (2010)	Найкращий європейський фільм	«Лашкаво прошимо»	Номінація

Примітки

Лашкаво прошимо (2008) kinobaza.com.ua
Лашкава прошимо (2008) moviestape.net
- Life УП, 28.01.2011
Distributeurs et acheteurs internationaux
Bienvenue chez les Ch'tis: Box-Office. Retrieved 30 July 2008.
Box Office Mojo
Завітайте, порегочемо! (англійською) . Процитовано 29 січня 2013.
Ratings at IMDB

Посилання

«Лашкаво прошимо» на сайті IMDb (англ.) (03.11.2018)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лашкаво прошимо

[1] Лашкаво прошимо (2008) kinobaza.com.ua

[2] Лашкава прошимо (2008) moviestape.net

[3] - Life УП, 28.01.2011

[4] Distributeurs et acheteurs internationaux

[5] Bienvenue chez les Ch'tis: Box-Office. Retrieved 30 July 2008.

[6] Box Office Mojo

[RottenTomatoes-7] Завітайте, порегочемо! (англійською) . Процитовано 29 січня 2013.

[8] Ratings at IMDB