Ластовиця рудогорла Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство

Ластовиця рудогорла

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Ластівкові (Hirundinidae)
Рід:	Orochelidon
Вид:	Ластовиця рудогорла

Біноміальна назва

Orochelidon flavipes
(Chapman, 1922)

Ареал виду

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Pygochelidon flavipes Chapman, 1922
Notiochelidon flavipes (Chapman, 1922)

Посилання

Вікісховище:	Orochelidon flavipes
Віківиди:	Orochelidon flavipes
МСОП:	22712131

Ластови́ця рудогорла (Orochelidon flavipes) — вид горобцеподібних птахів родини ластівкових (Hirundinidae). Мешкає в Андах.

Опис

Довжина птаха становить 12 см, вага 10,6 г. Голова і верхня частина тіла темно-сині, блискучі, крила, хвіст і гузка більш чорні. Підборіддя темне, горло рудувато-охристе, груди білі з коричнюватим відтінком, живіт білий. Нижня сторона крил, боки і стегна чорнувато-коричневі. Хвіст дещо загострений. Райдужки темно-карі, дзьоб чорний, внутрішня частина дзьоба рожева, лапи рожеві. Виду не притаманний статевий диморфізм. У молодих птахів пера на гузці мають бліді краї.

Поширення і екологія

Рудогорлі ластовиці мешкають в Андах у Венесуелі (Кордильєра-де-Мерида), Колумбії, Еквадорі, Перу і Болівії. Вони живуть у вологих гірських і хмарних тропічних лісах та в карликових лісах, на висоті від 2100 до 3400 м над рівнем моря. Зустрічаються зграйками до 10-14 птахів, іноді до 50 птахів. Живляться комахами, яких ловлять в польоті над верхівками дерев. сезон розмноження триває з липня по вересень. Гніздяться в норах.

Примітки

BirdLife International (2016). Orochelidon flavipes: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 13 жовтня 2022
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Swallows. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 13 жовтня 2022.
Turner, Angela K; Rose, Chris (1989). Swallows & Martins: An Identification Guide and Handbook. Boston: Houghton Mifflin. с. 113–114. ISBN .
Ridgely, Robert (2009). Field guide to the songbirds of South America : the passerines. Austin, TX Philadelphia Washington, DC: University of Texas Press in association with the Academy of Natural Sciences of Philadelphia World Land Trust-US. ISBN .

Джерела

Turner, Angela K.; Rose, Chris (1989). A Handbook to the Swallows and Martins of the World. London: Christopher Helm. ISBN .

Посилання

Sheldon, F.H.; Whittingham, L.A.; Moyle, R.G.; Slikas, B.; Winkler, D.W. (2005). Phylogeny of swallows (Aves: Hirundinidae) estimated from nuclear and mitochondrial DNA sequencing. Molecular Phylogenetics and Evolution. 35 (1): 254—270. doi:10.1016/j.ympev.2004.11.008. PMID 15737595.
Stiles, F. Gary (September 2007). Proposal 314: Revise the generic limits of Neotropical swallows. South American Classification Committee of the American Ornithologists' Union. Процитовано 2 January 2017.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Orochelidon flavipes: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 13 жовтня 2022

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Swallows. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 13 жовтня 2022.

[Turner-4] Turner, Angela K; Rose, Chris (1989). Swallows & Martins: An Identification Guide and Handbook. Boston: Houghton Mifflin. с. 113–114. ISBN .

[Ridgely2009-5] Ridgely, Robert (2009). Field guide to the songbirds of South America : the passerines. Austin, TX Philadelphia Washington, DC: University of Texas Press in association with the Academy of Natural Sciences of Philadelphia World Land Trust-US. ISBN .