Лановенко Петро Климентійович

|Примітки=

Петро Лановенко
Лановенко Петро Климентійович
Народився	21 травня 1905(1905-05-21) м. Тифліс, нині Тбілісі, Грузія
Помер	14 грудня 1982(1982-12-14) (77 років) м. Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	м. Київ
Громадянство	СРСР
Національність	українець
Діяльність	письменник
Alma mater	Уманський сільськогосподарський інститут
Мова творів	українська та російська
Роки активності	1931—1982
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лановенко.

Петро Климентійович Лановенко (8 (21) травня 1905(19050521), Тифліс, нині Тбілісі, Грузія — 14 грудня 1982, Київ, Українська РСР, СРСР) — сільськогосподарський діяч, український письменник, член Спілки письменників України (1974).

Життєпис

Петро Лановенко народився 1905 року в грузинському Тифлісі. Потім переїхав до України, де в 1926 році закінчив Уманський сільськогосподарський інститут (нині Черкаської області). Член ВКП(б).

Працював агрономом, був начальником відділу Міністерства сільського господарства УРСР. З травня 1948 по листопад 1952 року — заступник міністра сільського господарства Української РСР та начальник Головного управління каучуківництва Міністерства сільського господарства УРСР. Потім був на партійній роботі, з листопада 1952 року працював заступником завідувача відділу сільського господарства ЦК КПУ.

Творчість

Петро Лановенко писав літературні твори українською та російською мовами. Основна тематика творів письменника - це життя українського села за радянської доби. Він автор романів «Цвяхи» (Харків; Київ, 1931), «Превосходная должность» (1959), «Невмирущий хліб» (1966; 1981), «У всякого своя доля» (1970), «Меж крутых берегов» (1982), повісті «Первоцвіт» (1974), збірка оповідань «Краса людська» (1961; усі побачили світ у Києві) тощо. Автор також опублікував низку художньо-публіцистичних нарисів, а також статей у періодичній пресі.

Родина

У Петра Лановенка в шлюбі народилися два сини: український правознавець (1927-2002) та український філософ (1945-2008).

Нагороди

• два ордени Трудового Червоного Прапора (23.01.1948, 26.02.1958)
• медалі

Джерела

• Моторний О. Вимогливість до себе // Вітчизна. 1973. № 2;
• Савчук О. Петрові Лановенку – 75 // Літературна Україна. 1980, 23 трав.

Посилання

• В. А. Бурбела. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — С. Лановенко Петро Климентійович. — .