Ла-Бланкілья

Ла-Бланкілья (ісп. La Blanquilla) — острів на півдні Карибського моря. Є федеральним володінням Венесуели. Площа — 64,53 км². Постійного населення немає.

Ла-Бланкілья
ісп. Isla La Blanquilla люксемб. Isla La Blanquilla
Карта Карта острова
Географія
11°51′12″ пн. ш. 64°35′55″ зх. д. / 11.85333333336077644° пн. ш. 64.59861111113877996° зх. д. / 11.85333333336077644; -64.59861111113877996Координати: 11°51′12″ пн. ш. 64°35′55″ зх. д. / 11.85333333336077644° пн. ш. 64.59861111113877996° зх. д. / 11.85333333336077644; -64.59861111113877996
Місцерозташування	Карибське море
Акваторія	Карибське море
Архіпелаг	Малі Антильські острови
Площа	64,53 км²
Довжина	9,5 км
Ширина	8,5 км
Берегова лінія	55 км
Найвища точка	30 м
Країна
Венесуела
(Адм. одиниця)	Федеральні володіння
Населення	0 осіб
Ла-Бланкілья Ла-Бланкілья (Малі Антильські острови)
Ла-Бланкілья у Вікісховищі

Географія

Острів Ла-Бланкілья є частиною Південних Підвітряних островів групи Малих Антильських островів. Знаходиться у 289 км на північний схід від Каракаса, столиці Венесуели, та у 388 км на схід від Бонайре, за 310 км на захід від Гренади.

Являє собою плоске скелясте плато, висота якого сягає 30 м, довжина — 11,24 км. Максимальна ширина — 9,35 км. Довжина берегової лінії — близько 55 км. Значна частина узбережжя покрита пляжами з дрібним білим піском . Завдяки йому острів отримав свою назву (від ісп. : blanco, «білий»). Острів має вулканічне походження. Сформувався в зоні субдукції літосферних плит (див. Тектоніка плит) близько 65 — 55 млн років тому як підводне плато, на якому поступово накопичувалися органічні опади. Подальша субдукція виштовхала острів над поверхнею моря. У західній частині збереглися гранітні скелі, які мають відношення до періоду початкового виникнення. На сході виявлено коралові тераси, що сформувалися в результаті змін рівня моря не пізніше 8 тис. до н. е.. Клімат тропічний вологий. Незважаючи на часті дощі, пориста поверхня вбирає опади, тому на Ла-Бланкільї немає річок та озер. Серед скель іноді виділяються невеликі гранітні «кишені», де питна вода може зберігатися тривалий час.

Природа

Флора представлена ​​видами, пристосованими до нестачі вологи, в тому числі кактусами . Для фауни характерні як місцеві (ігуани, птиці, комахи), так і інтродукованих людиною види (здичавілі кози, осли). Серед коралових рифів біля острова знаходять рідкісні чорні корали .

Історія

Індіанці тимчасово відвідували острів вже в глибоку давнину. Археологами виявлені залишки їх кераміки, залишені близько 1150 р. до н. е.. Острів у 1498 році відкритий Христофором Колумбом. В XVII–XVIII ст. на ньому зупинялися пірати. У 1874 році на Ла-Бланкільї було засновано невелике голландське поселення, проте його мешканці були вигнані урядом Венесуели . У 1938 році острів офіційно приєднаний до Венесуели. У наші дні острів відвідують вчені, туристи, тут є сезонна база морської воєнізованої охорони.

Посилання

• Ла-Бланкілья факти [ 23 березня 2014 у Wayback Machine.]
• Світлини Ла-Бланкілья [ 23 березня 2014 у Wayback Machine.]