Кінах Анатолій

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Кінах.

Анато́лій Кири́лович Кі́нах (нар. 4 серпня 1954, Братушани, Молдавська РСР) — український політик, бізнесмен, державний діяч, прем'єр-міністр України з 29 травня 2001 по 21 листопада 2002, міністр економіки України (з 21 березня 2007 по 18 грудня 2007).

Анатолій Кирилович Кінах
Анатолій Кирилович Кінах
8-й Прем'єр-міністр України
29 травня 2001 — 21 листопада 2002
Президент	Леонід Данилович Кучма
Попередник	Ющенко Віктор Андрійович
Наступник	Янукович Віктор Федорович
5-й Секретар РНБО України
27 вересня 2005 — 16 травня 2006
Президент	Ющенко Віктор Андрійович
Попередник	Порошенко Петро Олексійович
Наступник	Горбулін Володимир Павлович (в. о.)
18-й міністр економіки України
21 березня 2007 — 18 грудня 2007
Президент	Ющенко Віктор Андрійович
Попередник	Макуха Володимир Олексійович
Наступник	Данилишин Богдан Михайлович
Народився	4 серпня 1954(1954-08-04) (69 років) Братушани, Єдинецький район, Молдавська РСР, СРСР
Відомий як	політик
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	українець
Alma mater	^d
Політична партія	Партія промисловців і підприємців України, ПППУ
У шлюбі з	Марина Володимирівна (1960)
Діти	Дочки: Наталя (1980), Зоя (1984), Софія (2000).
Професія	інженер-суднобудівник
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
kinakh.com.ua
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
1-го скликання
КПРС	15 травня 1990	—	18 червня 1992
3-го скликання
НДП	12 травня 1998	—	4 жовтня 2001
5-го скликання
ПППУ	25 травня 2006	—	5 квітня 2007
6-го скликання
Партія Регіонів	23 листопада 2007	—	12 грудня 2012
7-го скликання
Партія Регіонів	12 грудня 2012	—	27 листопада 2014

Голова Партії промисловців і підприємців України, президент Українського союзу промисловців і підприємців, Голова ради МКПП, Голова Національної тристоронньої соціально-економічної ради.

Життєпис

Закінчив ^[ru]1978 року за спеціальністю інженер-суднобудівник.

1978—1981 — 7-го військового заводу, Таллінн.

1981—1992 — майстер, заступник начальника, начальник виробничо-диспетчерського відділу заводу «Океан», Миколаїв.

1990—1992 — народний депутат України 12(1) скликання від Корабельного виборчого округу № 284 Миколаївської області. Член Комісії з питань економічної реформи і управління народним господарством (червень 1990 — червень 1992). Входив до Народної Ради. На час виборів: Суднобудівний завод «Океан», начальник виробничо-диспетчерського відділу, член КПРС. 1-й тур: на вибори прийшло 76,0 % виборців, за 31,2 %. 2-й тур: на вибори прийшло 66,0 % виборців, за 59,9 %. 4 суперники (основний — В. К. Новожилов, народився 1949 року, Миколаївський МК КПУ, 1-й секретар, 1-й тур — 27,2 %, 2 тур — 33,4 %).

1992—1994 — представник Президента України в Миколаївській області.

1994—1995 — голова Миколаївської обласної ради депутатів.

1995—1996 — віце-прем'єр-міністр України з питань промислової політики.

З 1996 року — президент Української спілки промисловців і підприємців.

Член Політради (1996—2000) і політвиконкому Народно-демократичної партії (1997—2000), заступник голови НДП з питань економічної політики (1998—2000).

З березня 1998 — Народний депутат України 3-го скликання від виборчого округу № 128 Миколаївської області. На вибори прийшло 61,7 % виборців, за 31,6 %, 20 суперників. Член фракції НДП (з травня 1998 року; з травня 1999 року — уповноважений представник). Голова Комітету з питань промислової політики (липень 1998 — лютий 2000), член Комітету з питань промислової політики і підприємництва (лютий — квітень 2000), член Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (з квітня 2000). Склав депутатські повноваження 4 жовтня 2001.

1999 — перший віце-прем'єр-міністр України.

Від 2000 року — голова Партії промисловців і підприємців України.

У 2001—2002 роках — Прем'єр-міністр України.

2002 року обраний народним депутатом України 4-го скликання від блоку «За єдину Україну!», № 2 у списку. На час виборів: Прем'єр-міністр України, член ПППУ. Зняв кандидатуру.

2004 — кандидат на пост президента України. У першому турі посів 6 місце. У другому турі підтримав Віктора Ющенка. Один із лідерів Помаранчевої революції.

4 лютого 2005 року призначений на пост першого віце-прем'єр-міністра України.

Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 по квітень 2007 від Блоку «Наша Україна», № 2 у списку. На час виборів: Секретар Ради національної безпеки і оборони України, член ПППУ. Член фракції Блоку «Наша Україна» (з квітня 2006). Голова Комітету з питань національної безпеки і оборони (з липня 2006).

У 2007 році потрапив у центр скандалу, який став причиною початку в Україні парламентської кризи. Причиною став перехід депутатів із фракції «Наша Україна» в Партію регіонів. Серед так званих тушок був і Анатолій Кінах. Після цього 21 березня 2007 року Анатолія Кінаха призначено міністром економіки України в уряді Януковича. Подальша парламентська криза стала причиною розпуску Віктором Ющенком Верховної Ради України.

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 по грудень 2012 від Партії регіонів, № 53 в списку. На час виборів: Міністр економіки України, безпартійний. Член фракції Партії регіонів (з листопада 2007). Член Комітету з питань національної безпеки і оборони (з грудня 2007), голова підкомітету з питань оборонно-промислового комплексу та військово-технічного співробітництва (з лютого 2008).

10 жовтня 2008 року вступив до Партії регіонів.

Народний депутат України 7-го скликання з грудня 2012 від Партії регіонів, № 59 у списку. На час виборів: народний депутат України, член ПР. Член фракції Партії регіонів (з грудня 2012). Перший заступник голови Комітету з питань національної безпеки і оборони (з грудня 2012).

Один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942—1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду.

16 січня 2014 року голосував за закони, які суперечать Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прямо суперечать зобов'язанням і обов'язкам України як члена ООН, Ради Європи та ОБСЄ.

На парламентських виборах в Україні 2014 року балотується за одномандатним округом № 127 (Миколаївська область), як самовисуванець.

22 серпня 2021 року, Указом Президента України був призначений Головою Національної тристоронньої соціально-економічної ради.

Співпрацює з журналом «Інтелектуальна власність».

Статки

Станом на березень 2015, власник 90 % ТРЦ «Подоляни» (Тернопіль).

Родина

• Дружина: Марина Володимирівна (1960) — журналіст.
  • Дочки: , Зоя (1984), Софія (2000). Дві старші - від іншого шлюбу дружини). Старша Наталія Ковалко (Чаусова) (1980 р.н.) - юристка, кандидатка юридичних наук. Середня дочка Зоя Кінах-Кузьменко (Чаусова) (1984 р.н.) - лінгвістка, вивчає мови. Молодша Софійка (2000 р.н..) - школярка. Дві онучки Маша і Женя і внуки Михайло 2012 р.н. і Веніамін.

Звання

• Військове звання — полковник.
• Державний службовець 1-го рангу (квітень 1994).

Державні нагороди

• Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (18 січня 2007), V ст. (4 серпня 2004)
• Орден «За заслуги» III ст. (23 серпня 2011)
• Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016).
• Почесний професор Чорноморського державного університету імені Петра Могили..

Див. також

• Вибори Президента України 2004

Примітки

1. Постанова Верховної Ради України від 18 червня 1992 року № 2475-XII «Про дострокове припинення повноважень народних депутатів України, призначених Представниками Президента України»
2. Постанова Верховної Ради України від 5 квітня 2007 року № 870-V «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Кінаха А.К.»
3. . Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 6 листопада 2021.
4. Указ Президента України від 23 березня 1992 року № 179/92 «Про призначення Представника Президента України у Миколаївській області»
5. Указ Президента України від 1 лютого 1995 року № 99/95 «Про увільнення з посади Представника Президента України в Миколаївській області»
6. Указ Президента України від 3 липня 1995 року № 512/95 «Про призначення А. Кінаха віце-Прем'єр-міністром України з питань промислової політики»
7. Указ Президента України від 21 вересня 1996 року № 863/96 «Про звільнення А. Кінаха з посади віце-Прем'єр-міністра України»
8. Постанова Верховної Ради України від 20 квітня 2000 року № 1676-III «Про зміни в складі комітетів Верховної Ради України»
9. Постанова Верховної Ради України від 4 жовтня 2001 року № 2727-III «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Кінаха А.К.»
10. Указ Президента України від 2 серпня 1999 року № 933/99 «Про призначення А. Кінаха Першим віце-прем'єр-міністром України»
11. Указ Президента України від 31 грудня 1999 року № 1662/99 «Про звільнення А. Кінаха з посади Першого віце-прем'єр-міністра України»
12. Указ Президента України від 29 травня 2001 року № 347/2001 «Про призначення А. Кінаха Прем'єр-міністром України»
13. Постанова Центральної виборчої комісії від 8 травня 2002 року № 917 «Про заяву Кінаха А.К., обраного народним депутатом України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі»
14. Указ Президента України від 4 лютого 2005 року № 145/2005 «Про призначення А. Кінаха Першим віце-прем'єр-міністром України»
15. Постанова Верховної Ради України від 21 березня 2007 року № 794-V «Про призначення Кінаха А.К. на посаду Міністра економіки України»
16. . Архів оригіналу за 29 жовтня 2014. Процитовано 29 жовтня 2014.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
17. Портал «Велика політика»^{[недоступне посилання з липня 2019]}
18. [. Архів оригіналу за 13 жовтня 2008. Процитовано 13 грудня 2011. «Пискун и Кинах решили заткнуть собой брешь в рядах ПР, пробитую Чорновилом и Богатыревой» «ОБКОМ» 10 Жовтня 2008 (рос.)]
19. Новий соратник Зеленського: звинувачував українців у геноциді та голосував за "диктаторські закони" Януковича. prm.ua (укр.). 5 листопада 2021. Процитовано 20 лютого 2024.
20. [ Леонід КРАВЧУК: «Заява 148 українських депутатів — антигромадський, антинаціональний крок, що може бути прирівняний до національної зради»]
21. . Архів оригіналу за 20 січня 2014. Процитовано 20 січня 2014.
22. . Архів оригіналу за 1 жовтня 2013. Процитовано 24 вересня 2013.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
23. . Архів оригіналу за 20 березня 2015. Процитовано 9 грудня 2015.
24. . Украинская правда (рос.). Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 14 вересня 2021.
25. . Архів оригіналу за 28 листопада 2018. Процитовано 15 вересня 2021.
26. Указ Президента України від 14 квітня 1994 року № 162/94 «Про присвоєння рангів державних службовців»
27. Указ Президента України від 18 січня 2007 року № 21/2007 «Про відзначення державними нагородами України»
28. Указ Президента України від 4 серпня 2004 року № 866/2004 «Про нагородження А. Кінаха орденом князя Ярослава Мудрого»
29. Указ Президента України від 23 серпня 2011 року № 845/2011 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці незалежності України»
30. Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
31. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 вересня 2021. Процитовано 14 вересня 2021.

Джерела та література

• В. В. Головко. Кінах Анатолій Кирилович [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 326. — .
• С. М. Горбань. Кінах Анатолій Кирилович [ 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — .

Література

• Л. В. Губерський. Кінах Анатолій Кирилович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с.
• В. Головко. Кінах Анатолій Кирилович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.330

Посилання

• Сайт Анатолія Кінаха [ 6 лютого 2022 у Wayback Machine.]
• Відкрита Україна [ 27 листопада 2004 у Wayback Machine.]
• Досьє на Анатолія Кінаха [ 18 липня 2008 у Wayback Machine.]
• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» [ 22 липня 2020 у Wayback Machine.]

Попередник:	8-й Прем'єр-міністр України 29 травня 2001 — 21 листопада 2002	Наступник:
Ющенко Віктор Андрійович		Янукович Віктор Федорович

Попередник:	5-й Секретар Ради національної безпеки і оборони України 27 вересня 2005 — 16 травня 2006	Наступник:
Порошенко Петро Олексійович		Горбулін Володимир Павлович (в. о.)

Попередник:	18-й міністр економіки України 21 березня 2007 — 18 грудня 2007	Наступник:
Макуха Володимир Олексійович 4 серпня 2006 — 21 березня 2007		Данилишин Богдан Михайлович 18 грудня 2007