В іншому мовному розділі є повніша стаття Кушнарёв Евгений Петрович рос Ви можете допомогти розширивши поточну статтю за

Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня	Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня	Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Кавалер ордена Почесного легіону

Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира I ступеня (РПЦ)

Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира II ступеня (РПЦ)

Орден преподобного Нестора Літописця І ступеня

Кушнарьов Євген Петрович на сайті Верховної Ради

Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

У 1968 року вступив до Харківського інженерно-будівного інституту, який закінчив 1973 року, здобув кваліфікацію інженера-механіка.

З 1973: інженер-конструктор, механік, начальник ремонтно-механічного цеху, заступник начальника конструкторського відділу Харківського заводу залізобетонних конструкцій № 1.

З червня 1981 до квітня 1990 перебував на партійній роботі. У цей період працював інструктором, заступником завідувача відділу пропаганди та агітації Орджонікідзевського райкому партії Харкова, інструктором, заступником завідувача оргвідділу (з 1987), завідувачем відділу адмінорганів, завідувачем оргвідділу Харківського міськкому КПУ.

У 1989 став одним з ініціаторів створення Демократичної платформи КПРС та КПУ, співголова Харківського міського партклубу.

Березень 1990 — квітень 1994 — Народний депутат України 12 (1) скликання, Салтівський виборчий округ № 376, Харківської області. Брав безпосередню участь у розробці Конституції України, найважливіших законодавчих актів, проводив велику роботу з консолідації Верховної Ради України, зміцненню міжнародних зв'язків України.

Квітень 1990 — квітень 1998: голова Харківської міськради, з 1991: голова Харківського міськвиконкому. Був фундатором становлення і розвитку місцевого самоврядування в Україні, обирався президентом Асоціації міст України у 1994—1997 рр. Академік Академії муніципального управління.

У 1994 заснував Харківський Фонд підтримки молодих обдарувань.

У 1995 очолив Народно-демократичне об'єднання «Нова Україна», а в 1996 став одним із засновників Народно-демократичної партії (заступником, а згодом першим заступником голови партії).

Грудень 1996 — листопад 1998 — Глава Адміністрації Президента України. Перебуваючи на цій посаді, був головою Комісії з державних нагород України (з лютого 1997), головою наглядової ради Президентського оркестру (з червня до листопада 1998), заступником голови Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи, членом Ради національної безпеки і оборони України (з серпня 1997).

З березня 1997 по лютий 1999 — голова Національної ради з питань молодіжної політики.

Листопад 1998 — жовтень 2000 — перший заступник голови Народно-демократичної партії. На президентських виборах 1999 — координатор блоку політичних партій «Наш вибір — Леонід Кучма!».

У жовтні 2000 повертається до Харкова, де до грудня 2004 очолює Харківську облдержадміністрацію.

На президентських виборах 2004 активно підтримував Віктора Януковича, зокрема брав участь у Сєвєродонецькому з'їзді депутатів всіх рівнів, що пізніше дало привід для звинувачення учасників сєвєродонецького з'їзду у сепаратистських закликах.

У березні 2006 обраний народним депутатом України 5 скликання від Партії регіонів, № 11 в списку, а також керівник передвиборчого штабу Партії Регіонів. Невдовзі став заступником голови фракції ПРУ в Верховній Раді.

Смерть

16 січня 2007 під час повернення з полювання зазнав вогнепального поранення черевної порожнини, яке стало для Кушнарьова смертельним. Помер 17 січня 2007 в районній лікарні м. Ізюм Харківської області. За непідтвердженими даними, смертельне поранення Кушнарьову завдав один з його друзів — заступник директора харківського заводу . За однією із версій до вбивства Кушнарьова міг бути причетний Віктор Янукович.

Увічнення пам'яті

17 січня 2008 у Харкові відкрита меморіальна дошка до річниці загибелі Євгена Петровича на будинку міськвиконкому. Пам'ятник Є. Кушнарьову 25 жовтня встановили на його могилі в Харкові. В результаті конкурсу, оголошеного родиною Євгена Петровича, був обраний ескіз скульптора Олександра Рідного. Відповідно до ескізу, Є. Кушнарьов буде зображений у повний зріст. В основу монумента покладена його фотографія, що розміщена на обкладинці книги «Сто кроків Харківською землею», — на ній він іде через поле, закинувши за спину піджак. За фігурою Є. Кушнарьова буде гранітна стела.

Харківський телеканал створив до дня народження Є. П. Кушнарьова в 2010 фільм про його життя під назвою «Євгеній Кушнарьов: післямова».

Нагороди

Орден князя Ярослава Мудрого V (листопад 1998), IV (листопад 2002), III ст. (серпень 2004).
Орден Почесного легіону (1997, Франція).
Почесний громадянин Харківської області (2007)

Творчість

«Вибори та вили» (2007, посмертне видання) (рос.)
«Кінь рудий. Нотатки контрреволюціонера» [ 20 березня 2009 у Wayback Machine.] (2005) (рос.)
«Сто кроків Харківською землею» (2004)

Наукові видання

Стратегія соціально-економічного розвитку Харківської області на період до 2011 року (повний виклад): Монографія. / Під ред. Кушнарьова Є. П. Х., 2004.
Рівень і якість життя населення: Монографія. / Під ред. Кушнарьова Є. П. Х., 2004.

Цікаві факти

Євген Кушнарьов став найвеличнішим харків'янином за дослідженням компанії «Research & Branding Group» по замовленню газети «Сегодня». За Кушнарьова проголосували 11 % опитаних мешканців Харкова у 2008 році.

Примітки

(рос.). МедиаПорт. 18 грудня 2004. Архів оригіналу за 19 грудня 2014. Процитовано 4 січня 2013.
(рос.). Медиа-группа «Объектив». 8 грудня 2004. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 4 січня 2013.
. Медиа-группа «Объектив». 27 січня 2005. Архів оригіналу за 20 липня 2014. Процитовано 4 січня 2013.
Цитата по публікації «Камо грядещи?» [ 19 листопада 2005 у Wayback Machine.]
Див. також публікацію «Кушнарев усвоил главный урок „оранжевой“ революции» [ 29 вересня 2007 у Wayback Machine.]
За інформацією інтернет-видання «купол» [ 12 березня 2007 у Wayback Machine.]
Цензор.НЕТ. . Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 26 січня 2020.
Памятник Е. Кушнареву 25 октября установят на его могиле в Харькове^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Харківський телеканал «Р1» створив фільм про життя Є. Кушнарьова [ 16 березня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
Указ Президента України від 18 листопада 1998 року № 1277/98 «Про нагородження відзнакою Президента України "Орден князя Ярослава Мудрого"»
Указ Президента України від 13 листопада 2002 року № 1017/2002 «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
Указ Президента України від 19 серпня 2004 року № 932/2004 «Про нагородження Є. Кушнарьова орденом князя Ярослава Мудрого»
Кушнарьов Євген Петрович // Почесні члени Харківського університету. Біографічний довідник (укр.) / кол. авт. ; гол. ред. В. С. Бакіров, відпов. секретар І. К. Журавльова ; заст. гол. ред. С. І. Посохов ; ред. І. О. Гірка, І. І. Залюбовський, В. І. Кадєєв, В. В. Александров[uk], Ю. В. Холін[uk]. — Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2015. — С. 161—162. — 356 с. — .
. WEB-проєкт Харківської обласної універсальної наукової бібліотеки. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 07.09.2021. (укр.)
. Архів оригіналу за 9 березня 2012. Процитовано 14 липня 2008.
. Архів оригіналу за 17 липня 2008. Процитовано 14 липня 2008.

Джерела

Є. Кушнарьов на «Відритій Україні» [ 22 січня 2005 у Wayback Machine.]
Олексій Редченко. Чи знайде Затулін нового «друга»? [ 19 липня 2013 у Wayback Machine.]

Попередник:	Міський голова 1990—1998	Наступник:
Соколовський Степан Миколайович, голова міського виконавчого комітету ради народних депутатів (1986—1990)	Міський голова 1990—1998	Пилипчук Михайло Дмитрович (1998—2002)

Попередник:	Харківської обласної ради 8 грудня 2004 — 27 січня 2005	Наступник:
Колєснік Олексій Миколайович (6 квітня 2002 — 8 грудня 2004)	Харківської обласної ради 8 грудня 2004 — 27 січня 2005	Шаповалов Олег Володимирович (15 лютого 2005 — 28 квітня 2006)

Попередник:	Голова Харківської обласної державної адміністрації 2000–2004	Наступник:
Дьомін Олег Олексійович (1996–2000)		Масельський Степан Іванович (2004–2005)

[1] (рос.). МедиаПорт. 18 грудня 2004. Архів оригіналу за 19 грудня 2014. Процитовано 4 січня 2013.

[Степан-2] (рос.). Медиа-группа «Объектив». 8 грудня 2004. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 4 січня 2013.

[27января-3] . Медиа-группа «Объектив». 27 січня 2005. Архів оригіналу за 20 липня 2014. Процитовано 4 січня 2013.

[4] Цитата по публікації «Камо грядещи?» [ 19 листопада 2005 у Wayback Machine.]

[5] Див. також публікацію «Кушнарев усвоил главный урок „оранжевой“ революции» [ 29 вересня 2007 у Wayback Machine.]

[6] За інформацією інтернет-видання «купол» [ 12 березня 2007 у Wayback Machine.]

[7] Цензор.НЕТ. . Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 26 січня 2020.

[8] Памятник Е. Кушнареву 25 октября установят на его могиле в Харькове^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[9] Харківський телеканал «Р1» створив фільм про життя Є. Кушнарьова [ 16 березня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)

[10] Указ Президента України від 18 листопада 1998 року № 1277/98 «Про нагородження відзнакою Президента України "Орден князя Ярослава Мудрого"»

[11] Указ Президента України від 13 листопада 2002 року № 1017/2002 «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»

[12] Указ Президента України від 19 серпня 2004 року № 932/2004 «Про нагородження Є. Кушнарьова орденом князя Ярослава Мудрого»

[13] Кушнарьов Євген Петрович // Почесні члени Харківського університету. Біографічний довідник (укр.) / кол. авт. ; гол. ред. В. С. Бакіров, відпов. секретар І. К. Журавльова ; заст. гол. ред. С. І. Посохов ; ред. І. О. Гірка, І. І. Залюбовський, В. І. Кадєєв, В. В. Александров[uk], Ю. В. Холін[uk]. — Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2015. — С. 161—162. — 356 с. — .

[14] . WEB-проєкт Харківської обласної універсальної наукової бібліотеки. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 07.09.2021. (укр.)

[15] . Архів оригіналу за 9 березня 2012. Процитовано 14 липня 2008.

[16] . Архів оригіналу за 17 липня 2008. Процитовано 14 липня 2008.