Куриленко Дмитро Олександрович

Дмитро́ Олекса́ндрович Куриленко (12 березня 1992, смт Ріпки, Чернігівська область — 28 квітня 2014, село Кутузовка, Добропільський район, Донецька область) — український військовослужбовець, десантник, солдат Збройних сил України. Загинув під час російсько-української війни.

Куриленко Дмитро Олександрович
Солдат
Загальна інформація
Народження	12 березня 1992(1992-03-12) Ріпки, Чернігівська область
Смерть	28 квітня 2014(2014-04-28) (22 роки) Кутузовка, Донецька область (підрив на міні, помер від поранень)
Alma Mater	Ніжинський агротехнічний інститут
Військова служба
Роки служби	2012—2013, 2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Десантні війська
Формування	95 ОАеМБр
Війни / битви	Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Куриленко.

Життєпис

Дмитро Куриленко народився у райцентрі Ріпки на Чернігівщині. Був єдиною дитиною у матері. Вона працює листоношею, виростила сина сама. 2008 року закінчив Ріпкинську ЗОШ I—III ступенів. У шкільні роки займався спортом, брав участь у художній самодіяльності, захоплювався риболовлею. І ще тоді хотів стати військовим. 2011 року закінчив Замглайське аграрне професійно-технічне училище за спеціальністю «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва», а 2013 — Ніжинський агротехнічний інститут за спеціальністю «технік-електрик».

Строкову службу проходив в десантних військах у 2012—2013 роках, 95-та окрема аеромобільна бригада, в/ч А0281, Житомир. 13 лютого 2014 року вступив на військову службу за контрактом у цій же бригаді, водій-електрик відділення інженерної техніки інженерно-позиційного взводу інженерно-саперної роти.

Із появою на Донбасі російських озброєних груп підрозділи 95-ї бригади були перекинуті на Донеччину, й розташувались у базовому таборі в селі Кутузовка Добропільського району. 28 квітня 2014 року о 9:50, під час щоденного огляду інженерних загороджень по периметру території, солдат Дмитро Куриленко і молодший сержант Максим Римбалюк підірвались на міні. Максим дістав поранення ніг, а Дмитра осколками поранило в шию та голову. Після надання першої допомоги на місці їх відправили гелікоптером до військово-медичного клінічного центру у Харків. Дорогою, близько 12-ї години, від отриманих осколкових поранень Дмитро помер.

1 травня воїна-захисника поховали на кладовищі смт Ріпки. Вдома лишилися мама Світлана Михайлівна Куриленко та наречена Ганя.

Нагороди

19 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Вшанування пам'яті

В червні 2014 року на будівлі школи № 2, де навчався Дмитро, відкрито пам'ятну дошку на його честь.

Ім'ям Дмитра Куриленка названа одна з вулиць смт Ріпки.

Джерела

• Указ Президента України № 599/2014 «Про відзначення державними нагородами України» [ 5 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України.
• Куриленко Дмитро Олександрович [ 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті загиблих.
• Герої не вмирають! Куриленко Дмитро Олександрович [ 3 січня 2017 у Wayback Machine.] // Офіційний сайт Чернігівської ОДА.
• Контрактник Дмитро Куриленко підірвався на міні [ 8 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» № 19 (1461), Gorod.cn.ua, 8 травня 2014.
• Загиблий Дима Куриленко: «Ми захищаємо вас поки ви спите» [ 13 січня 2017 у Wayback Machine.](рос.) // Gorod.cn.ua, 10 травня 2014.
• На Чернігівщині відкрили пам'ятну дошку на честь загиблого військовослужбовця Збройних Сил України солдата Дмитра Куриленка [ 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // Офіційний вебсайт Міністерства оборони України, 17 червня 2014.
• Перший із скорбного списку [ 12 січня 2017 у Wayback Machine.] // Михайло Жирохов, «Чeline», 11 січня 2017.