Курдюмов Георгій Вячеславович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Курдюмов.

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Курдюмов Георгій В'ячеславович
Народився	14 лютого 1902(1902-02-14) Рильськ
Помер	7 липня 1996(1996-07-07) (94 роки) Москва
Поховання	Одинцовський район
Країна	Російська імперія →  СРСР →  Росія
Діяльність	фізик
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого
Галузь	металознавство
Заклад	^d
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Аспіранти, докторанти	^d
Членство	Російська академія наук Академія наук СРСР НАН України
Нагороди

Гео́ргій В'ячесла́вович Курдю́мов (14 (1) лютого 1902, Рильськ — 7 липня 1996, Москва) — металофізик. Академік АН УРСР (1939 рік), АН СРСР (1953, з 1991 — Російської АН), Герой Соціалістичної Праці (1969), 1970 — член академії наук НДР. Брат Олександра Курдюмова.

Життєпис

Народився в місті Рильськ (нині Курської області РФ). 1919 закінчив школу, деякий час працював шкільним інспектором.

1926 закінчив Ленінградський політехнічний інститут. 1926 — аспірант Ленінградського фізико-технічного інституту; 1928 — доцент; 1929 — у науковому відрядженні в Німеччині. В 1930—32 завідував рентгенографічною лабораторією Ленінградського фізико-технічного інституту.

1932 року переїхав до Дніпропетровська, працював завідувачем рентгенографічної лабораторії Дніпропетровського фізико-технічного інституту та в Дніпропетровському університеті.

В роки Другої світової війни разом з інститутом був евакуйований на Урал, працював над створенням спеціальних сортів сталі для артилерії й танків, наприкінці війни інститут переведено до Москви. 1944 року Курдюмов призначений і залишався до 1978 року директором в Москві.

З 1945 до 1951 працював у Києві директором-організатором лабораторії металофізики АН УРСР (Інститут металофізики НАН України), тісне співробітництво було в науковій царині з учнем Гріднєвим В. Н.

В 1962—1973 був директором-засновником Інституту фізики твердого тіла АН СРСР.

Створив теорію мартенситних перетворень, разом з професором Л. Г. Хандросом виявив 1949 року термопружну рівновагу при фазових перетвореннях мартенситного типу, яку передбачив у 1948 р.

Створив власну наукову школу, є автором понад 150 наукових праць з металофізики.

1980 року зареєстровано його відкриття 1948 р. .

Лауреат Державної премії СРСР 1949 р., Державної премії УРСР у галузі науки і техніки — 1984 р. Нагороджений Золотою зіркою Героя Соціалістичної Праці, орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, орденами Трудового Червоного Прапора.

Серед його учнів — Каменецька Діна Семенівна, Немошкаленко Володимир Володимирович, Трефілов Віктор Іванович, Арбузов Мойсей Петрович, .

На вшанування пам'яті Курдюмова його ім'я присвоєно Інституту металофізики НАН України, а Президія НАН України заснувала премію ім. Г.Курдюмова.

Джерела та література

• П. М. Бондарчук. Курдюмов Георгій В'ячеславович [ 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 519. — .
• Ю. М. Коваль. Курдюмов Георгій В'ячеславович [ 20 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — .
• Курдюмов Георгій В'ячеславович [ 13 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• Київська металознавча наукова школа [ 11 грудня 2013 у Wayback Machine.]
• Г. В. Курдюмов. Н. Л. Ослон. ЖТФ, 1939, 9, 1891
• Г. В. Курдюмов. Л. И. Лысак. ЖТФ, 1947, 17, 993.