Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Це зар Льво вич Ку ніков 23 червня 1909 Ростов на Дону 14 лютого 1943 Геленджик радянський офіцер командир десантного за

Куніков Цезар Львович

Куніков Цезар Львович

Це́зар Льво́вич Ку́ніков (23 червня 1909, Ростов-на-Дону — 14 лютого 1943, Геленджик) — радянський офіцер, командир десантного загону, що захопив плацдарм «Мала земля», Герой Радянського Союзу.

Куніков Цезар Львович
рос. Це́зарь Льво́вич Ку́ников
image
Народився23 червня 1909(1909-06-23)
Ростов-на-Дону, Область Війська Донського, Російська імперія
Помер14 лютого 1943(1943-02-14) (33 роки)
Геленджик
ПохованняНоворосійськ
Країнаimage СРСР
Діяльністьофіцер, інженер
УчасникДруга світова війна і німецько-радянська війна
Роки активностіз 1941
Військове званнямайор
Нагороди
image
image image image image

Біографія

Народився у Ростові-на-Дону у єврейській родині. Батько — Лев Мойсейович Куніков, випускник Харківського технологічного інституту, працював механіком у відділеннях фірми «Сіменс-Шукарт» у Харкові, Ростові-на-Дону та на Донбасі; мати — Тетяна Абрамівна Хейфіц (1875—1957), була домогосподаркою. Сестра — театрознавець Олена Львівна Фінкельштейн (1906—1971), дружина театрального педагога Володимира Львовича Фінкельштейна. Їх онука — балерина Олена Ігорівна Кунікова (нар. 1955).

У 1918 році сім'я слідом за відступаючою Червоною армією переїхала з Ростова-на-Дону в Єсентуки, а в 1920 — в Баку. Разом із батьком юний Цезар побував у Персії. У 1924 році батько з сином поїхав відновлювати доменне виробництво до Макіївки. Тут працював учнем лаборанта, лаборантом, слюсарем, токарем на металургійному заводі «Уніон-Югосталь».

Весною 1925 року вступив до комсомолу. Наприкінці 1925 року вся родина Кунікових переїхала до Москви. Тут він працював слюсарем на фабриці «Союз», потім токарем на гальмівному заводі. У 1928 році вступив до Вищого військово-морського училища ім. М. В. Фрунзе в Ленінграді. Після 5 місяців навчання важко захворів і був відрахований з училища. Після одужання проходив строкову військову службу механіком на флоті. 1930 року повернувся до Москви. У 1931 році вступив до Московського вищого технічного училища імені Баумана. З 1932 року — завідувач сектору оборонної промисловості Московського комітету комсомолу. Закінчив Московську промислову академію та Московський машинобудівний інститут ім. Бубнова. Отримавши два дипломи: інженера-організатора машинобудівного виробництва та технолога-механіка, 26-річний Цезар Львович прийшов на Московський завод шліфувальних верстатів. Почавши з нижньої керівної сходинки — майстром токарного відділення, вже у березні 1938 року був призначений головним технологом заводу. З жовтня того ж року — начальник технічного управління Наркомату машинобудування, Наркомату важкого машинобудування, директор ЦНДІ технології машинобудування, відповідальний редактор всесоюзної газети «Машинобудування». Нагороджений медаллю «За трудову відзнаку».

З початком Німецько-радянської війни старший політрук запасу Куніков вступив добровольцем до армії. Добився переведення до ВМФ у вересні 1941 року. Служив командиром 14-го загону водного загородження Азовської флотилії (згодом 13-й загін сторожових катерів). Воював біля Таганрога та Маріуполя. Під час визволення Ростова-на-Дону від німців наприкінці листопада 1941 року разом зі своїм загоном водних загорож за підтримки партизанів підірвав міст біля станції Синявка. Тим самим було відрізано шлях гітлерівців до Таганрогу. Під час цієї операції загоном було знищено велику кількість техніки та живої сили ворога. Як комбат морської піхоти активно брав участь в обороні Темрюка, Керчі. Надалі командував 305-м окремим батальйоном морської піхоти у складі Чорноморської групи військ.

За планом проведення операції «Море», для відволікання сил противника, у ніч з 3 на 4 лютого 1943 року десантний загін моряків-добровольців (275 осіб) під командуванням майора Ц. Л. Кунікова з мінімальними втратами (троє поранених, один убитий) висадився на зайнятому ворогом, добре укріпленому узбережжі в районі Новоросійська, біля сел. Станичка (м. Мисхако «Мала земля»). Швидким ударом десантний загін вибив німців із опорного пункту і міцно закріпився на захопленому плацдармі. На світанку розгорівся запеклий бій. Десантники протягом доби відбили 18 атак супротивника. До кінця дня боєприпаси закінчувалися. Становище здавалося безвихідним. Тоді загін майора Кунікова здійснив раптовий наліт на артилерійську батарею супротивника. Винищуючи гарматний розрахунок і захопивши гармати, вони відкрили з них вогонь по ворожих солдатах. Зважаючи на невдалу висадку основних сил десанту, плацдарм, зайнятий підрозділом Ц. Л. Кунікова, став із відволікаючого основним. Сім днів десантники відбивали запеклі атаки ворога. Утримуючи звільнену територію до підходу основних сил моряки вибивали (зачищали) супротивника з багатоповерхових будівель. Вперше на практиці підрозділів радянської морської піхоти Ц. Л. Куніков провів практичне навчання особового складу техніки висадки на берег у нічний час у зимових умовах, оволодіння холодною зброєю, стрілецьким та артилерійським озброєнням противника.

image
Пам'ятник Кунікову на трасі М-23 Ростов-на-Дону — Таганрог (поворот на село Синявське).
На пам'ятнику висічені такі слова: «Тут у синявських плавнях у роки Великої Вітчизняної війни (жовтень 1941 — червень 1942) боровся загін моряків під командуванням Героя Радянського Союзу Цезаря Кунікова».

У ніч на 12 лютого 1943 року Куніков був смертельно поранений вибухом «випадкової» міни на Малій землі, евакуйований до Геленджика, і там 14 лютого 1943 року помер від ран. Похований у Геленджику на міському цвинтарі, після закінчення війни прах перепохований на площі Героїв у Новоросійську.

Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про присвоєння звання Героя Радянського Союзу начальницькому складу Червоної Армії» від 17 квітня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і виявлені при цьому відвагу і геройство.

Родина

Після війни, вдова Цезаря Кунікова — Наталія Василівна, вийшла заміж за командира Кунікова — командувача Новоросійської ВМБ, віце-адмірала Георгія Микитовича Холостякова. У 1983 році, разом з чоловіком, загинула від рук грабіжників у власній квартирі у Москві (див. [ru]).

У нього залишився син Юрій (1936—2003).

Внучка — Наталія Юріївна Любимова (Кунікова). Перекладач та викладач японської мови. Дружина відомого журналіста Олександра Любимова.

Онук — Юрій Юрійович Куніков.

Нагороди

  • image
    Радянський поштовий конверт, присвячений Кунікову
  • image
    Могила Кунікова на у Новоросійську

Див. також

Джерела

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь. Т. 1. М.: Воениз. — 1987.
  • Л. И. Брежнев, «Малая земля».

Примітки

  1. С. Авербух «Исследователи еврейского героизма» [ 17 лютого 2012 у Wayback Machine.].
  2. Две национальности Цезаря Куникова [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.].
  3. П. Межирицкий «Правда и ложь о Малой земле». Архів оригіналу за 7 липня 2012. Процитовано 22 квітня 2022.
  4. . Архів оригіналу за 2 березня 2010. Процитовано 22 квітня 2022.
  5. Кузнецов В. И. История Донского края. — Ростовское книжное издательство. — Ростовское книжное издательство, 1971. — С. 248.
  6. Надгробный памятник в Новороссийске [ 22 квітня 2022 у Wayback Machine.].
  7. Куников Цезарь (1909—1943) [ 25 грудня 2011 у Wayback Machine.].
  8. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Красной Армии» от 17 апреля 1943 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1943. — № 16 (222). — Число 23 (4). — С. 1. з джерела 25 листопада 2021. Процитовано 22 квітня 2022.
  • Куніков Цезар Львович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  • Книжка П. [ 22 квітня 2022 у Wayback Machine.] Я. [ 22 квітня 2022 у Wayback Machine.] Межирицького [ 22 квітня 2022 у Wayback Machine.] «Товариш майор» на сайті «Військова література» [ 22 квітня 2022 у Wayback Machine.]
  • Проект пам'яті Кунікова [ 2 квітня 2022 у Wayback Machine.]
  • Петро Межирицький. Правда і брехня про Малу землю

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Ce zar Lvo vich Ku nikov 23 chervnya 1909 Rostov na Donu 14 lyutogo 1943 Gelendzhik radyanskij oficer komandir desantnogo zagonu sho zahopiv placdarm Mala zemlya Geroj Radyanskogo Soyuzu Kunikov Cezar Lvovichros Ce zar Lvo vich Ku nikovNarodivsya23 chervnya 1909 1909 06 23 Rostov na Donu Oblast Vijska Donskogo Rosijska imperiyaPomer14 lyutogo 1943 1943 02 14 33 roki GelendzhikPohovannyaNovorosijskKrayina SRSRDiyalnistoficer inzhenerUchasnikDruga svitova vijna i nimecko radyanska vijnaRoki aktivnostiz 1941Vijskove zvannyamajorNagorodi Mediafajli u VikishovishiBiografiyaNarodivsya u Rostovi na Donu u yevrejskij rodini Batko Lev Mojsejovich Kunikov vipusknik Harkivskogo tehnologichnogo institutu pracyuvav mehanikom u viddilennyah firmi Simens Shukart u Harkovi Rostovi na Donu ta na Donbasi mati Tetyana Abramivna Hejfic 1875 1957 bula domogospodarkoyu Sestra teatroznavec Olena Lvivna Finkelshtejn 1906 1971 druzhina teatralnogo pedagoga Volodimira Lvovicha Finkelshtejna Yih onuka balerina Olena Igorivna Kunikova nar 1955 U 1918 roci sim ya slidom za vidstupayuchoyu Chervonoyu armiyeyu pereyihala z Rostova na Donu v Yesentuki a v 1920 v Baku Razom iz batkom yunij Cezar pobuvav u Persiyi U 1924 roci batko z sinom poyihav vidnovlyuvati domenne virobnictvo do Makiyivki Tut pracyuvav uchnem laboranta laborantom slyusarem tokarem na metalurgijnomu zavodi Union Yugostal Vesnoyu 1925 roku vstupiv do komsomolu Naprikinci 1925 roku vsya rodina Kunikovih pereyihala do Moskvi Tut vin pracyuvav slyusarem na fabrici Soyuz potim tokarem na galmivnomu zavodi U 1928 roci vstupiv do Vishogo vijskovo morskogo uchilisha im M V Frunze v Leningradi Pislya 5 misyaciv navchannya vazhko zahvoriv i buv vidrahovanij z uchilisha Pislya oduzhannya prohodiv strokovu vijskovu sluzhbu mehanikom na floti 1930 roku povernuvsya do Moskvi U 1931 roci vstupiv do Moskovskogo vishogo tehnichnogo uchilisha imeni Baumana Z 1932 roku zaviduvach sektoru oboronnoyi promislovosti Moskovskogo komitetu komsomolu Zakinchiv Moskovsku promislovu akademiyu ta Moskovskij mashinobudivnij institut im Bubnova Otrimavshi dva diplomi inzhenera organizatora mashinobudivnogo virobnictva ta tehnologa mehanika 26 richnij Cezar Lvovich prijshov na Moskovskij zavod shlifuvalnih verstativ Pochavshi z nizhnoyi kerivnoyi shodinki majstrom tokarnogo viddilennya vzhe u berezni 1938 roku buv priznachenij golovnim tehnologom zavodu Z zhovtnya togo zh roku nachalnik tehnichnogo upravlinnya Narkomatu mashinobuduvannya Narkomatu vazhkogo mashinobuduvannya direktor CNDI tehnologiyi mashinobuduvannya vidpovidalnij redaktor vsesoyuznoyi gazeti Mashinobuduvannya Nagorodzhenij medallyu Za trudovu vidznaku Z pochatkom Nimecko radyanskoyi vijni starshij politruk zapasu Kunikov vstupiv dobrovolcem do armiyi Dobivsya perevedennya do VMF u veresni 1941 roku Sluzhiv komandirom 14 go zagonu vodnogo zagorodzhennya Azovskoyi flotiliyi zgodom 13 j zagin storozhovih kateriv Voyuvav bilya Taganroga ta Mariupolya Pid chas vizvolennya Rostova na Donu vid nimciv naprikinci listopada 1941 roku razom zi svoyim zagonom vodnih zagorozh za pidtrimki partizaniv pidirvav mist bilya stanciyi Sinyavka Tim samim bulo vidrizano shlyah gitlerivciv do Taganrogu Pid chas ciyeyi operaciyi zagonom bulo znisheno veliku kilkist tehniki ta zhivoyi sili voroga Yak kombat morskoyi pihoti aktivno brav uchast v oboroni Temryuka Kerchi Nadali komanduvav 305 m okremim bataljonom morskoyi pihoti u skladi Chornomorskoyi grupi vijsk Za planom provedennya operaciyi More dlya vidvolikannya sil protivnika u nich z 3 na 4 lyutogo 1943 roku desantnij zagin moryakiv dobrovolciv 275 osib pid komanduvannyam majora C L Kunikova z minimalnimi vtratami troye poranenih odin ubitij visadivsya na zajnyatomu vorogom dobre ukriplenomu uzberezhzhi v rajoni Novorosijska bilya sel Stanichka m Mishako Mala zemlya Shvidkim udarom desantnij zagin vibiv nimciv iz opornogo punktu i micno zakripivsya na zahoplenomu placdarmi Na svitanku rozgorivsya zapeklij bij Desantniki protyagom dobi vidbili 18 atak suprotivnika Do kincya dnya boyepripasi zakinchuvalisya Stanovishe zdavalosya bezvihidnim Todi zagin majora Kunikova zdijsniv raptovij nalit na artilerijsku batareyu suprotivnika Vinishuyuchi garmatnij rozrahunok i zahopivshi garmati voni vidkrili z nih vogon po vorozhih soldatah Zvazhayuchi na nevdalu visadku osnovnih sil desantu placdarm zajnyatij pidrozdilom C L Kunikova stav iz vidvolikayuchogo osnovnim Sim dniv desantniki vidbivali zapekli ataki voroga Utrimuyuchi zvilnenu teritoriyu do pidhodu osnovnih sil moryaki vibivali zachishali suprotivnika z bagatopoverhovih budivel Vpershe na praktici pidrozdiliv radyanskoyi morskoyi pihoti C L Kunikov proviv praktichne navchannya osobovogo skladu tehniki visadki na bereg u nichnij chas u zimovih umovah ovolodinnya holodnoyu zbroyeyu strileckim ta artilerijskim ozbroyennyam protivnika Pam yatnik Kunikovu na trasi M 23 Rostov na Donu Taganrog povorot na selo Sinyavske Na pam yatniku visicheni taki slova Tut u sinyavskih plavnyah u roki Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni zhovten 1941 cherven 1942 borovsya zagin moryakiv pid komanduvannyam Geroya Radyanskogo Soyuzu Cezarya Kunikova U nich na 12 lyutogo 1943 roku Kunikov buv smertelno poranenij vibuhom vipadkovoyi mini na Malij zemli evakujovanij do Gelendzhika i tam 14 lyutogo 1943 roku pomer vid ran Pohovanij u Gelendzhiku na miskomu cvintari pislya zakinchennya vijni prah perepohovanij na ploshi Geroyiv u Novorosijsku Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR Pro prisvoyennya zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu nachalnickomu skladu Chervonoyi Armiyi vid 17 kvitnya 1943 roku za zrazkove vikonannya bojovih zavdan komanduvannya na fronti borotbi z nimeckimi zagarbnikami i viyavleni pri comu vidvagu i gerojstvo RodinaPislya vijni vdova Cezarya Kunikova Nataliya Vasilivna vijshla zamizh za komandira Kunikova komanduvacha Novorosijskoyi VMB vice admirala Georgiya Mikitovicha Holostyakova U 1983 roci razom z cholovikom zaginula vid ruk grabizhnikiv u vlasnij kvartiri u Moskvi div ru U nogo zalishivsya sin Yurij 1936 2003 Vnuchka Nataliya Yuriyivna Lyubimova Kunikova Perekladach ta vikladach yaponskoyi movi Druzhina vidomogo zhurnalista Oleksandra Lyubimova Onuk Yurij Yurijovich Kunikov NagorodiNagorodzhenij ordenom Lenina ta medallyu Za trudovu vidznaku Nagorodzhenij ordenom Oleksandra Nevskogo nakazom ChF 18s vid 07 04 1943 r netochno vkazano prizvishe yak Kunikov Imenem Geroya nazvani vulici v Krasnodari Rostovi na Donu Azovi Gelendzhiku ta Novorosijsku velikij desantnij korabel Chornomorskogo flotu VMF Rosiyi gimnaziya 2 Novorosijska shkola 6 mista Tuapse shkola 8 mista Gelendzhika mala planeta 2280 Kunikov Radyanskij pismennik L Sobolyev buduchi frontovim korespondentom Chervonoyi zirki zustrichavsya z Kunikovim i opisav ce u svoyih narisah Pro Cezarya Lvovicha pismennik Petro Mezhirickij napisav knigu Tovarish major D Fajnshtejn ta A Hirikilis ordinarec Kunikova napisali knigu spogadiv Razom iz Cezarem Major C L Kunikov zgaduyetsya u knizi L I Brezhnyeva Mala zemlya Kunikov nazavzhdi zarahovanij do spiskiv 810 oyi okremoyi ordena Zhukova brigadi morskoyi pihoti Chornomorskogo flotu Pogruddya C L Kunikova vstanovleno v Azovi ta v buhti Kozachij misto Sevastopol Zgaduyetsya v opovidanni Anatoliya Markushi Zemlya Cezarya Memorialna doshka vstanovlena na Moskovskomu galmivnomu zavodi Radyanskij poshtovij konvert prisvyachenij Kunikovu Mogila Kunikova na u NovorosijskuDiv takozhCezar Kunikov korabel DzherelaGeroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar T 1 M Voeniz 1987 L I Brezhnev Malaya zemlya PrimitkiS Averbuh Issledovateli evrejskogo geroizma 17 lyutogo 2012 u Wayback Machine Dve nacionalnosti Cezarya Kunikova 4 bereznya 2016 u Wayback Machine P Mezhirickij Pravda i lozh o Maloj zemle Arhiv originalu za 7 lipnya 2012 Procitovano 22 kvitnya 2022 Arhiv originalu za 2 bereznya 2010 Procitovano 22 kvitnya 2022 Kuznecov V I Istoriya Donskogo kraya Rostovskoe knizhnoe izdatelstvo Rostovskoe knizhnoe izdatelstvo 1971 S 248 Nadgrobnyj pamyatnik v Novorossijske 22 kvitnya 2022 u Wayback Machine Kunikov Cezar 1909 1943 25 grudnya 2011 u Wayback Machine Ukaz Prezidiuma Verhovnogo Soveta SSSR O prisvoenii zvaniya Geroya Sovetskogo Soyuza nachalstvuyushemu sostavu Krasnoj Armii ot 17 aprelya 1943 goda Vedomosti Verhovnogo Soveta Soyuza Sovetskih Socialisticheskih Respublik gazeta 1943 16 222 Chislo 23 4 S 1 z dzherela 25 listopada 2021 Procitovano 22 kvitnya 2022 Kunikov Cezar Lvovich Sajt Geroi strany ros Knizhka P 22 kvitnya 2022 u Wayback Machine Ya 22 kvitnya 2022 u Wayback Machine Mezhirickogo 22 kvitnya 2022 u Wayback Machine Tovarish major na sajti Vijskova literatura 22 kvitnya 2022 u Wayback Machine Proekt pam yati Kunikova 2 kvitnya 2022 u Wayback Machine Petro Mezhirickij Pravda i brehnya pro Malu zemlyu

Дата публікації:
Топ