Кунцева дача

«Кунцева дача» (рос. Кунцевская дача, трансліт. Kuntsevskaya Dacha) була особистою резиденцією Йосипа Сталіна поблизу колишнього міста Кунцево (тоді Москвовська область, яка нині є частиною району Філі Москва), де він прожив останні два десятиліття свого життя і помер 5 березня 1953 року, хоча також провів багато часу у Кремлі, де він мав житлові приміщення поряд зі своїми кабінетами. Дача розташована в лісі неподалік від сучасного Парк Перемоги.

Кунцева дача
Країна	Росія
Адміністративна одиниця	^d Волинське^[d]
Власник	Федеральна служба охорони Російської Федерації
Архітектор	Мержанов Мирон Іванович
Кунцева дача у Вікісховищі

Координати: 55°43′27″ пн. ш. 37°29′07″ сх. д. / 55.72433611002777809° пн. ш. 37.485344440027773771° сх. д. / 55.72433611002777809; 37.485344440027773771

Її також називають «ближньою дачою» (рос. Ближняя дача, трансліт. Blizhnyaya Dacha), збудовано у 1933–34 роках за проектами . У 1943 році до початкової будівлі був надбудований один поверх. Сталін жив у Кунцево під час Другої світової війни. Саме там він приймав таких високих гостей, як Вінстон Черчилль і Мао Цзедун.

Опис

Дача розташована в самому серці густого березового лісу; його оборона включала паркан з подвійним периметром, замасковані 30-міліметрові зенітні гармати та охорону з трьох сотень НКВД (після 1946 р. МДБ) спецназу. .

При вході на дачу був вестибюль з двома гардеробами; ліворуч відкривалися двері в особистий кабінет Сталіна, де він проводив більшу частину дня. Прямо попереду відкривалися двері до великої їдальні, а праворуч був довгий вузький коридор.

У прямокутній їдальні домінував довгий полірований стіл і вкритий рожевими килимами. Його прикрашали зображення Володимир Ленін і письменник Максим Горький. Саме в цій кімнаті Сталін приймав Радянського Політбюро на зустрічі та вечірні вечері, де часто приймалися важливі рішення. «Майже невидимі» двері, розміщені на стіні з одного боку їдальні, вели до спальні Сталіна та до кухні.

З лівого боку дачі був особистий кабінет Сталіна (де він проводив більшу частину дня, коли був у Кунцево) з його великим письмовим столом часів війни, радіоприймачем, подарованим Вінстоном Черчиллем (коли він вперше відвідав Москву в серпні 1942 року) і диван; Сталін вважав за краще спати на цій кушетці, а не в своїй спальні. Ванна була розташована поруч з кабінетом Сталіна.

З правого боку довгий вузький коридор вів спочатку до двох спалень (здебільшого використовуваних для розміщення випадкових гостей), а згодом до великої відкритої веранди. На цій веранді Сталін проводив багато часу; взимку він сидів там у кріслі, незважаючи на сильний холод, у теплій дублянці та хутряній шапці. Любив також читати книжки та репортажі та годувати птахів, перебуваючи на веранді.

Радянський лідер рідко виходив з кабінету, не кажучи вже про відвідування другого поверху (хоча ліфт був встановлений за його наказом). Спочатку на цьому поверсі була його донька Світлана, але вона залишалася там лише кілька днів на рік. У результаті кімнати залишалися темними та порожніми більшу частину часу.

Після смерті Сталіна Інститут Маркса–Енгельса–Леніна–Сталіна створив комісію для організації музею Сталіна в Кунцево. Микита Хрущов від цієї ідеї відмовився, і дача простояла без людей.

Бункер

Майже у всіх публікаціях про «ближню дачу» згадується про бункер-бомбопритулок, розташований під нею. Його наявність опосередковано підтверджується достовірними відомостями про те, що Сталін жив на «ближній» у роки війни, коли місто бомбардувала німецька авіація.

У 2008 році бункер під ближньою дачею був показаний у програмі «Шукачі: сім бункерів Сталіна»; повідомлялося, що бункер знаходиться на глибині 20 метрів, за конструкцією схожий на бункер Сталіна в Самарі, але менше за розмірами. Зустрічаються нічим не підтверджені твердження про станцію Метро-2 під дачею і про автомобільний тунель від Кремля до Кунцева.

Примітки

1. Данченко, Михаила. Наследие Кунцево [Спадщина Кунцево]. Администрация муниципального округа Кунцево (рос.). Процитовано 5 травня 2022.
2. Кунцево. Global Security. Процитовано 5 травня 2022. На території були лимонні та яблуневі дерева, розарій, невеликий ставок і кавуновий грядок, який любив вирощувати Сталін. Був також спортивний майданчик для гри городки
3. Rubentein, Joshua (31 травня 2016). The Last Days of Stalin. Yale University Press).
4. Жорес Медведєв, Рой Медведєв. Невідомий Сталін. . Сторінка 61.
5. Статья «Подземные города [ 2014-01-06 у Wayback Machine.]» в газете «Аргументы и факты», выпуск 21 (1230) від 26 травня 2004 року