Немає перевірених версій цієї сторінки ймовірно її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту Культу ра Юаньшань

Немає цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Культу́ра Юаньшань (кит. 圓山文化, піньїнь Yuánshān) — доісторична археологічна культура пізнього неоліту на Тайвані. Вивчення культури Юаньшань має довгу історію, яка тісно пов'язана з розвитком археології на Тайвані з перших днів японської окупації. Оскільки культура Сюньтанпу середнього неоліту на півночі Тайваню не була відомою вченим до 1990-х років, науковці вважали, що культура Юаньшань з'явилася після культури Дабенькен в неоліті. Завдяки дослідженням і розкопкам, розпочатим з 1990-х років, було підтверджено, що культурний шар зазвичай з'являється вище культурного шару на півночі Тайваню. Ідентифікація культури Сюньтанпу дозволяє переосмислити ранню концепцію про те, що «культура Юаньшань виникла після культури Дабенькен», і додатково підтверджує, що культура Юаньшань є культурою пізнього неоліту, яка поширилась на півночі Тайваню після культури Сюньтанпу. Час її існування датується протягом 1300—300 рр. до н. е., а поява — не раніше 2000 р. до н. е.

Культура Юаньшань
Територія поширення культури Юаньшань
Розташування	Тайбей, північ Тайваню
Доба	Неоліт Тайваню
Час існування	XIII — III століття до н. е.
Типова пам’ятка
Найбільші пам’ятки	(1) (龜子山, Guīzǐshān) (2) (芝山岩, Zhīshānyán) (3) (圓山, Yuánshān) (4) (土地公山, Tǔdìgōngshān) (5) (大坌坑, Dàbènkēng) (6) (大園尖山遺址, Dàyuán Jiānshān) Інші пам'ятки регіону: (7) (萬里加投 Wànlǐjiātóu) (8) (莊簇, Zhuāngcù) (9) (水隊圍, Shuǐduìwéi) (10) (大智, Dàzhì) (11) (遠山子, Yuǎnshānzǐ) (12) (古圍山 Gǔwéishān) (13) (十三行, Shísānxíng)
Примітки
Попередня культура	Культура Сюньтанпу
Наступна культура	Культура Чжиуюань

Залишки на пам'ятках

Залишки культури Юаньшань в основному поширені на території Тайбея та на північному узбережжі острова, а деякі знаходяться на північно-західному узбережжі Тайваня. Відомими пам'ятками є , , , , , . Загалом від культури Юаньшань залишилося багато решток. Щодо пам'яток, то на них збереглися гори черепашок, поховання з випрямленими кінцівками людей без похоронних знарядь, ями для попелу та група отворів під стовпи на фундаменті з пісковику, які можливо є залишками колишніх будівель. У поховальних ямах знайшли зуби. Тіла в поховані зазвичай без голови.

Кераміка була знайдена двох типів, одна походить із магматичних порід, а інша з осадових порід. Форма обох типів кераміки майже однакова, вона проста з піска. Типи горщиків — маленькі з двома або трьома горловинами, кільцевими ніжками та подвійні вертикальні. Також зустрічаються миски, тазики, гончарні кільця, ніжки, ручки у формі голови тварин тощо. Кам'яні знаряддя: бовані або шліфовані сокири та кирки, шліфовані лопати, сокири з плечами, сегментовані та несегментовані тесла, тесла з квадратними кутами, шліфовані нефритові долота, наконечники стріл, шліфовані та дірчасті стріли, ніж у формі черевика, точильний камінь. Є також нефритові каблучки, трубчасті намистини тощо. Крім того, науковці знайшли багато кістяних знарядь, такі як тесла, гарпуни з оленячих рогів, підвіски-сітки з кістки, кістяні списи, підвіски із зубів тварин, прикраси із зубів людини, шліфовані кістяні трубочки.

На сміттєвих купах знаходять великих молюсків, кістки оленів, овець, свиней, собак, риб'ячі кістки тощо. У культурному шарі пам'ятки Юаньшань були знайдені залишки карбонізованого японського рису. Крім того, бронзові сокири були знайдені на пам'ятці Тудіґуншань, а двостулкові бронзові наконечники стріл були знайдені на пам'ятці Дабенькен. Такі ж стріли, в яких наконечники з бронзи використовувалися в Китаї за династій Шан і Чжоу.

Рукотворний камінь, знайдений на пам'ятці Юаньшань (VIII — IX ст. до н. е.)

Примітки

Чан Кван-чіх (1969). Фенпітоу, Дабенькен та передісторія Тайваню. Нью-Гейвен: відділ антропології, Єльський університет.
Хуан Шицян; Лю Їчан; Ян Фенпін (1999). План археологічних розвідок і досліджень пам’ятки Юаньшань Тайбейського дитячого тематичного парку (Замовлено Муніципальним дитячим освітнім центром Тайбею та реалізовано Департаментом антропології Національного університету Тайваню).
Го Суцю (2001). Бронзовий посуд пізнього неоліту на Тайвані. Археологія Південно-Східної Азії. 21: 37—46.
Го Суцю (2002). Аналіз Культури Чжиуюань. Література та філософія. 1: 273—332.

[a-1] Чан Кван-чіх (1969). Фенпітоу, Дабенькен та передісторія Тайваню. Нью-Гейвен: відділ антропології, Єльський університет.

[b-2] Хуан Шицян; Лю Їчан; Ян Фенпін (1999). План археологічних розвідок і досліджень пам’ятки Юаньшань Тайбейського дитячого тематичного парку (Замовлено Муніципальним дитячим освітнім центром Тайбею та реалізовано Департаментом антропології Національного університету Тайваню).

[c-3] Го Суцю (2001). Бронзовий посуд пізнього неоліту на Тайвані. Археологія Південно-Східної Азії. 21: 37—46.

[d-4] Го Суцю (2002). Аналіз Культури Чжиуюань. Література та філософія. 1: 273—332.