Про однойменний фільм див Кров людська не водиця Кров людська не водиця роман українського письменника Михайла Стельмаха

Про однойменний фільм див. Кров людська — не водиця.

«Кров людська — не водиця» — роман українського письменника Михайла Стельмаха, написаний у 1956—1957 роках. Твір створювався на честь 40-річчя Жовтневої революції та описує події 2-го півріччя 1920-х років в Україні. У 2-му томі зібрання 1982 року роман налічував 256 сторінок та був поділений на 38 розділів.

«Кров людська — не водиця»
Обкладинка до видання 1978 року
Автор	Михайло Стельмах
Країна	СРСР
Сторінок	256
Кров людська — не водиця у Вікіцитатах

Сюжетно передує роману «Велика рідня», що містить 4 частини і був написаний ще в 1949-51 роках, але тоді це був пролог (що став далі твором «Кров людська — не водиця») і 2 частини.

Твір вивчали в 10-му класі середньої школи.

Видавався українською, російською, вірменською, естонською, казахською, латишською, литовською, молдавською, таджицькою, татарською, узбецькою мовами.Також перекладений багатьма мовами за межами СРСР.

У 1960 році був екранізований у СРСР режисером Миколою Макаренком під однойменною назвою.

Є в варіанті п'єси, були постановки в СРСР і за межами.

Центром подій є село Дяківці, де родився автор, але в творі він дає йому назву Новобугівка.

Критика

«Тільки зараз ми починаємо розуміти глибокий гуманістичний смисл роману Михайла Стельмаха,…, закладений …десятиліттями вперед, лише тепер ми відчули далекозорість і силу справжнього таланту, ще так і не розкритого до кінця.»

У романі, що виріс з прологу «Великої рідні», відбиваються болючі пошуки селянином свого місця в житті після революції, його хитання і манівці, боязнь нового і засліпленість у роки громадянської війни. За силою гуманізму, щиросердним вболіванням за долю української нації — це один із кращих романів тодішньої літератури.

За жанром це доцентровий роман, тобто він сконденсовує й ущільнює людські дії і долі в короткий відтинок часу, ставлячи їх перед проблемою вибору, коли найповніше відчувається відповідальність за майбутнє.

Цей вибір, немов фокус, вбирає всі суперечності доби й зумовлює всі пружини сюжету.^[]

Персонажі з репліками

Андрійко — сліпий співак-музикант
Антанас
Бараболя Денис Іванович — агент отаманської контррозвідки
Богданиха — мати Василя Підіпригори
Бондар Іван Тимофійович
Бондар Марія
Варчук Сафрон Андрійович
Василенко Клим — син Кузьми
Василенко Кузьма
Василинка
Васют
Веремій Стратон Потапович
Галя — дружина Данила Підіпригори
Герус — крамар, співкамерник Данила Підіпригори
Головань Євсей
Горицвіт Дмитро Тимофійович
Горицвіт Тимофій — голова земельної комісії
Гуркало Ярема Іванович
Данько Яків
Даньчиха
Денисенко Настя
Донелайтіс
Завірюха Уляна — далека родичка Мірошниченка Свирида по молочній матері^[]
Замриборщ Олекса
Заятчук Данило
Іванишин Кирило — немолодий коваль
Ільїн
Карпець Василь Денисович
Киринюк Йосип
Клименко
Круп'як Омелян
Кульницький
Куца Федора — вдова, запекла самогонщиця
Кушнір Степан — фронтовик, друг Василя Підіпригори
Левко
Марченко Григорій Михайлович — вчитель
Мар'яна — знахарка, наймичка Стратона Веремія
Мірошниченко Свирид Яковлевич
Настечка
Нечуйвітер Григорій Петрович
Никодим — дід Січкаря Івана
Ольга Вікторівна (Василева)
Палилюлька
Петлюра Симон
Петрик — син Данила Підіпригори
Пирогов Сергій — начальник особливого відділу
Підіпригора Данило Петрович
Підіпригора Мирон Петрович
Підіпригора Олександр Петрович
Підіпригора Юрій Олександрович — син одного з братів
Побережний Семен
Погиба Кіндрат — підполковник
Руденко Іван Панасович
Савченко Павло
Сергієнко Полікарп
Синиця Марко Григорович
Січкар Іван
Созоненко Митрофан Вакулович — лавушник, крамар
Таганець — секретар сільради
Троян Павло — наймит Січкаря Ів.
Фесюк Гнат — син Супруна
Фесюк Супрун
Фіалковський
Шаповал Юля
Югина — дочка Бондарів

Видання

В т.2:Твори в 7-и томах—К.:видавництво худож. літер-ри «Дніпро», 1982 р.,592 с.,150 тис.екз.: с.5-260.

Кров людська — не водиця.—К., Дніпро, 1992 р., 384 с., ф.<А5, 15 тис.пр., передм. Гуцало «Співець долі народної» 5—36 с., іл. Негода В. М., суперобкладинка.

Примітки

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Кров людська — не водиця (роман)

Непорожній, Олександр; Семенчук, Іван (1981). Українська радянська література (Українською) . Київ: Радянська школа. с. 328.
Непорожній Олександр Степанович, Семенчук Іван Романович.:Українська радянська література.—Київ, Радянська школа, 1981, видання друге, змінене й доповнене, 328 с., 580 тис.пр.,— на 266 с., ост.абз.
https://website-designer-2149.business.site. Гуманістична спрямованість народу Михайла Стельмаха „Кров людська – не водиця”. Українська література (укр.). Процитовано 8 грудня 2020.
. studopedia.com.ua. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 8 грудня 2020.

[1] Непорожній, Олександр; Семенчук, Іван (1981). Українська радянська література (Українською) . Київ: Радянська школа. с. 328.

[2] Непорожній Олександр Степанович, Семенчук Іван Романович.:Українська радянська література.—Київ, Радянська школа, 1981, видання друге, змінене й доповнене, 328 с., 580 тис.пр.,— на 266 с., ост.абз.

[3] ttps://website-designer-2149.business.site. Гуманістична спрямованість народу Михайла Стельмаха „Кров людська – не водиця”. Українська література (укр.). Процитовано 8 грудня 2020.

[4] . studopedia.com.ua. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 8 грудня 2020.