Котинга капуцин Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство Твар

Котинга-капуцин

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Котингові (Cotingidae)
Рід:	*Котинга-капуцин (Perissocephalus)* , 1899
Вид:	Котинга-капуцин

Біноміальна назва

Lipaugus lanioides
(Müller, 1776)

Ареал виду

Синоніми

Corvus tricolor Statius Müller, 1776

Посилання

Вікісховище:	Perissocephalus tricolor
Віківиди:	Perissocephalus tricolor
EOL:	916271
ITIS:	561936
МСОП:	22700943
NCBI:	114336

Котинга-капуцин (Perissocephalus tricolor) — вид горобцеподібних птахів родини котингових (Cotingidae). Мешкає в Південній Америці. Це єдиний представник монотипового роду Котинга-капуцин (Perissocephalus).

Опис

Котинга-капуцин в неволі (Віллар-ле-Домб, Франція)

Котинги-капуцини є одними з найбільших представників родини котингових, їх довжина становить 34,5–40 см, самці важать 320-420 г, самиці 267-367 г. Вони мають переважно світло-рудувато-коричневе забарвлення, нижня частина тіла у них світліша, а махові пера і хвіст чорні. Характерною рисою цих птахів є повністю лиса, синювата голова, яка здається непропорційно малою. Дзьоб відносно великий.

Поширення і екологія

Котинги-капуцини мешкають на крайньому сході Колумбії, на півдні і сході Венесуелі (південь Амасонасу, схід Болівару), в Гаяні, Суринамі і Французькій Гвіані та на півночі Бразильської Амазонії (на північ від Амазонки, від Ріу-Негру на схід до Амапи). Вони живуть в середньому і верхньому ярусах вологих рівнинних і гірських тропічних лісів. Зустрічаються поодинці, на висоті до 1400 м над рівнем моря. Птахів складно побачити в лісі, вони часто непорушно сидять на гілці, повільно повертаючи голову, виглядаючи можливу небезпеку. Лише в пошуках їжі вони активно перелітають з дерево на дерево.

Котинги-капуцини живляться плодами, зокрема з родин лаврових, бурзерових і пальмових. Часто перед їжею птахи видаляють насіння, а самі плоди вони ковтають цілими. Також вони іноді ловлять великих комах і навіть кажанів. птахи лякають здобич, різко перелітаючи через листя, після чого хапають її.

Сезон розмноження у котинг-капуцинів триває з грудня по липень. В цей час самці збираються на токовищах, розміщуються на певній відстані один від одного, розпрямляють своє тіло вертикально, розпушують пір'я і видають гучні крики, які іноді порівнюють з муканням корови або з віддаленим звуком бензопилки. Крики птахів добре чутні на відстані, зазвичай їх можна почути вранці або ввечері, протягом 2-3 годин.

Гніздо котинг-капуцинів має форму пласкої платформи або неглибокої чаші, робиться самицями з гілок і розміщується в густій кроні дерева, на висоті 3-6 м над землею. В кладці 1 яйце кольору хакі, інкубаційний період триває 26-27 днів. Насиджують яйця і доглядають за пташенятами лише самиці. На відміну від дорослих птахів, пташенята живляться переважно комахами, рідше плодами.

Примітки

BirdLife International (2016). Perissocephalus tricolor: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 08 жовтня 2022
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Cotingas, manakins, tityras, becards. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 жовтня 2022.
Ridgely, Robert S.; Tudor, Guy (2009). Field Guide to the Songbirds of South America: Vol. II, The Suboscine Passerines. University of Texas Press. с. 775–776. ISBN .

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Perissocephalus tricolor: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 08 жовтня 2022

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Cotingas, manakins, tityras, becards. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 жовтня 2022.

[Ridgely-4] Ridgely, Robert S.; Tudor, Guy (2009). Field Guide to the Songbirds of South America: Vol. II, The Suboscine Passerines. University of Texas Press. с. 775–776. ISBN .