Костржицький Володимир Костянтинович нар 21 01 1935 р у м Києві провідний український фахівець з військової радіолокації

Костржицький Володимир Костянтинович (нар. 21.01.1935 р. у м. Києві) — провідний український фахівець з військової радіолокації, електроніки, високочастотних (ВЧ) та надвисокочастотних (НВЧ) технологій, цифрового зв'язку, ініціатор і організатор розробки і впровадження вітчизняних цифрових систем і засобів телефонного зв'язку, Академік технічний директор виробничого об'єднання «Дніпровський машинобудівний завод» (1984—1999 р.р.). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Почесний Радист СРСР.

Костржицький Володимир Костянтинович

Народився

21 січня 1935 (89 років)
Київ

Громадянство

Україна

Національність

Українець

Діяльність

радіолокація,

Alma mater

Дніпропетровський державний університет

Посада

Технічний директор - перший заступник генерального директора ВО Дніпровський машинобудівний завод

Попередник

Дмітрієв Віктор Борисович,

Наступник

Партія

позапартійний

Конфесія

християнин

Нагороди

1944 р. — закінчив церковно-парафіяльну школу (Бесарабія);
1950 р. — закінчив навчання у семирічній школі (Дніпропетровська область);
1954 р. — закінчив навчання у Дніпропетровському гірничому технікумі;
1954—1957 р.р. — служба в лавах Радянської армії (стрілець-радист літака Іл-28);
1957—1968 р.р. — радіомонтажник, майстер, технолог, начальник відділення, заступник начальника цеху № 1 КБ п/я 192;
1964 р. — Закінчив навчання на фізико-технічному факультеті Дніпропетровського державного університету за спеціальністю: «Системи автоматичного управління безпілотними літаючими апаратами»;
1968 р. — Старший інженер, провідний інженер, начальник сектору лабораторії надпотужних передавачів радіолокаційних станцій для Протиповітряної оборони (РЛС ППО);
1973—1984 р.р. — заступник головного інженера по тематиці радіолокаційних станцій системи протиракетного нападу (РЛС СПРН), ^[ru], протиракетної (ПРО) і протикосмічної оборони ( ПКО). Одночасно — заступник Головного конструктора з виробництва обладнання для РЛС «Даугава» [ 31 липня 2016 у Wayback Machine.], «Атол», РЛС «Волга»;
1984—1996 р.р. — Головний інженер ВО «Дніпровський машинобудівний завод»(ВО ДМЗ), технічний директор — перший заступник Генерального директора ВО ДМЗ;
1996—1999 р.р. — Перший заступник голови Правління відкритого акціонерного товариства «Дніпровський машинобудівний завод» і, за сумісництвом — Перший заступник Голови Правління державної холдингової компанії «Дніпровський машинобудівний завод»(ДАХК ДМЗ);
1989 — започатковує і організовує виконання програми конверсії військових потужностей ВО ДМЗ на основі розробки, виробництва впровадження систем телекомунікації (ініційовано розробку і прийняття Комплексної програми створення єдиної системи зв'язку України"(КП ЄССЗУ) [ 9 серпня 2016 у Wayback Machine.], програм з екології, енергозбереження;
1988—1999 р.р. Перший заступник Головного Конструктора з Науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт зі створення електронної автоматичної телефонної станції з цифровою абонентською мережею (ЕАТС-ЦА) телекомунікаційної системи С-32 [ 16 червня 2016 у Wayback Machine.].

Відзнаки

2000 рік — Державна премія «За комплекс науково-дослідних, проектно-конструкторських та виробничих робіт зі створення та впровадження модернізованої цифрової міської кінцевої ЕАТС-ЦА системи С-32 на телефонних мережах загального користування України» .
Нагороджений орденом Дружби народів, п'ятьма медалями.

Примітки

. Архів оригіналу за 1 грудня 2016. Процитовано 4 червня 2016.
У травні 2001 року Економічна і соціальна рада ООН (ЕКОСОР) надала Міжнародній академії зв'язку спеціальний консультативний статус.
. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 6 червня 2016.
. Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 6 червня 2016.

Джерела

Книга нарисів з історії ВО "Дніпровський машинобудівний завод" (ВО ДМЗ) "Несекретно о совершенно секретном" стор.683;|Книга нарисів з історії ВО «Дніпровський машинобудівний завод» (ВО ДМЗ) «Несекретно о совершенно секретном» стор.683;
Вестник ПВО^{[недоступне посилання з липня 2019]}
[[https://web.archive.org/web/20160809032858/http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/790-93-п/print1465800017353841 Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] Постанова КМУ від 23 вересня 1993 року № 790 «Про Комплексну програму створення єдиної національної системи зв'язку»]]

[1] . Архів оригіналу за 1 грудня 2016. Процитовано 4 червня 2016.

[2] У травні 2001 року Економічна і соціальна рада ООН (ЕКОСОР) надала Міжнародній академії зв'язку спеціальний консультативний статус.

[3] . Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 6 червня 2016.

[4] . Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 6 червня 2016.