Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Костел Святої Трійці — культова споруда, парафіяльний храм (колишній РКЦ) у смт Олесько (нині — Золочівський район, Львівська область). Нині перебуває у користуванні православної громади Олеська.
| Костел Святої Трійці | |
|---|---|
 Костел Святої Трійці в Олеську | |
| 49°57′51″ пн. ш. 24°53′40″ сх. д. / 49.96417° пн. ш. 24.89444° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Сучасний статус | діючий |
| Розташування |  Україна, смт Олесько |
| Початок будівництва | 1431 |
| Кінець будівництва | 1481 |
| Зруйновано | 1806, 1841 |
| Відбудовано | після 1809, 1847 |
| Належність | ПЦУ |
| Стан | потребує реставрації |
| Адреса | 80533, Львівська область, Золочівський район, смт Олесько, вул. Шевченка |
  Костел Святої Трійці (Олесько) (Україна) | |
 Костел Святої Трійці у Вікісховищі | |
Коротка історія
Парафія РКЦ в Олеську (Бродівський деканат) була заснована 1481 року дідичем Пйотром Олеським, сином Яна з Сєнна, до якої увійшли села Янгелівка, Чехи, Чішки, Юськовичі, Кути, Брахівка, Лабач, Ожидів, Підлисся, Ражнів, Розваж, Соколівка, Заболотці, Закомар'я. Того ж року було завершене будівництво костелу, яке було розпочате у 1431 році, як свідчить шематизм духовенства латинського обряду Львівської архидієцезії.
1597 року костел був освячений Луцьким латинським єпископом Бернардом Мацейовським.
Пізніший власник Олеська — руський воєвода Іван Данилович — 8 серпня 1627 року встановив, які доходи отримує латинський костел в Олеську. Визнав приналежність до костелу села Розваж, також ввів однаковий розмір орендної плати та данини, що повинні було сплачувати, як місто в цілому, так і маєтки парафії Олеська. Для власних маєтків: Юськовичів, Ожидова, Кутів, Стовпина, Хватова та половини Чехів призначив по десятині від доходів мешканців цих сіл. Для маєтків Закомар'я та Комарівки, згідно з давньою угодою, встановив плату в розмірі 10 золотих ринських.
У 1625–1627 роках І. Данилович пожертвував 5000 золотих ринських для того, щоби до давнього костелу було прибудовано дві бічних каплиці, які пізніше було освячено на честь Найсвятішої Матінки Божої та Святого Іоанна Богослова. Було обрано пароха храму Божого, який у свою чергу пообіцяв утримувати чотирьох вікаріїв. Один з вікаріїв був зобов'язаний наглядати за міським шпиталем.
Також прохає про допомогу біскупа луцького, в юрисдикції котрого тоді знаходилося Олесько, щоби той вплинув на місцевого пароха, котрий не хотів виконувати обов'язки, покладені на нього та замінити його іншим. А причина в тому, що діючий парох залишав право патронату за собою та своїми безпосередніми нащадками і лише, на випадок зміни віри або зречення неї одного з них, тоді право вибору пароха належало би біскупу луцькому.
11 квітня 1797 року, згідно з папським розпорядженням, Олесько було приєднане до Львівської архидієцезії.
Костел, архітектура котрого не вражала нічим особливим, був оточений двома гарними каплицями. Над капличкою, що знаходилася з правого боку від входу до костелу, стоїть восьмикутна, дуже об'ємна, висотою 22 м вежа, яка використовувалася як дзвіниця. Інша вежа має оборонні бійниці, які, ймовірно, залишились від костельного муру. Перед виходом з костелу на ланцюгу висіло кілька костей мамонта, знайдених в околицях містечка. Всередині костелу знаходиться кілька гарних вівтарів та фамільна гробниця руських князів Даниловичів.
22 вересня 1618 року помер Іванко Данилович — син Івана Даниловича та Софії Жолкевської. Батьки дитини, що перебували у траурній скорботі, сказали перенести надгробок ближче до великого вівтаря. Цей пам'ятник, який являв собою овальний щит з червоного мармуру висотою 2,5 м, шириною 1 м, оздоблений орнаментом, було встановлено біля великого вівтаря навпроти амвона.
Наступного року Іван Данилович в костелі вимурував гробницю для себе та своєї родини, що і зараз знаходиться перед великим вівтарем костелу. І. Данилович помер 1628 року в Львові, а його тіло було пізніше перевезене зі Львова до Олеська та поховане у родинній гробниці в костелі.
1733 чи 1739 року в Олеську з'являються представники ордену Братів Менших Капуцинів. Будують тут свій монастир св. Юзефа та Антоніни та костел Св. Юзефа. Історія співіснування двох святинь в Олеську тісно переплітається між собою.
1806-го під час пожежі обвалилися склепіння, згоріли каплиця, вежа з дзвонами та будинок пароха костелу. Парафіяни згорілого храму, до відбудови своєї святині, перейшли до монастирського костелу, а парох та вікарії оселилися на території монастиря отців Капуцинів. Відновлений після 1809 року. Другий раз горів у 1841 р., після чого в 1847 р. відбудований. В результаті відновлень першої половини ХІХ ст. інтер'єр втратив свій первісний готичний характер, отримав опорні стовпи, які поділяють його на нави.
1927 року костел відреставрований (архітектор Броніслав Віктор). Тоді на західному фасаді основного об'єму споруджений трикутний фронтон, перебудований фронтон над притвором, південна каплиця-вежа набула нового псевдобарокового завершення, а північна каплиця — нового покриття. На покрівлі встановлена нова сигнатурка, реставрована відкрита цегляна кладка на вівтарній частині і на західному фасаді, відреставрований кам'яний фриз, побудована нова кам'яна огорожа.
Від 1945 року і до середини 1980-х років костел був закритий, а його приміщення використовувалося, як склад. Ще раз проводилася реставрація костелу в 1960-х роках, тоді південна оборонна вежа отримала шоломове завершення, яке вона мала до реставрації 1927 р. У 1980-х роках святиню відновлено та передано Львівській картинній галереї під фондосховище, яке там проіснувало до 1993 року. У 1993 році храм було передано громаді Української Автокефальної православної церкви, а 28 березня того ж року храм освятив єпископ Маркіян Трофим'як. Для потреб римо-католицької громади містечка відведено каплицю в Олеському замку.
Опис
Костел зального типу, мурований з цегли, з хрестовою системою кладки, частково тинькований. Складається з квадратного в плані (11,80×12,80 м) чотиристовпового основного об'єму, до якого з обох сторін прилягають сполучені з ним гранчасті каплиці, видовжена, з гранчастою апсидою, вівтарна частина, квадратний у плані притвор та приміщення з північної сторони. Стіни нави та пресбітерію укріплені контрфорсами. Їх, окрім західного фасаду, завершує високий антаблемент з характерним для ренесансної архітектури кам'яним фризом. Метопи фризу заповнені декоративною різьбою. Антаблемент переходить також на південну вежу, але там метопи гладкі. Дах нави вінчає ажурова сигнатурка, північна каплиця накрита ренесансним склепінням зі світловим ліхтарем, а південну, яка має вигляд триярусної вежі, завершує купол-шолом. На рівні другого ярусу вежі збереглись бійниці, третій служив дзвіницею. Обидві каплиці оформлені кутовими пілястрами. В інтер'єрі — чотири стовпи, які несуть систему хрещатих склепінь основного об'єму і ділять його на три нави. Пресбітерій накритий півциркульним склепінням з розпалубками та готичними нервюрами, каплиці, які відкриваються в наву арковими отворами, накриті сферичними склепіннями, притвір з влаштованими на ньому хорами має коробові склепіння. Дверні отвори з притвору в наву та з вівтаря в бічні приміщення оформлені білокам'яними різьбленими ренесансними порталами. В пресвітерії зберігся бароковий дерев'яний головний вівтар кінця XVIII століття (має певні аналогії з головним вівтарем костелу Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в Бучачі), там же знаходиться мармурова епітафія Івана Даниловича 1618 року роботи скульптора Йогана Пфістера. На південному фронтоні дзвіниці зображено два герби: зліва Сас (Даниловичі), справа Любич (Жолкевські). Ймовірно, герби представляють Івана Даниловича та його другу дружину Софію Жолкевську (доньку коронного гетьмана Станіслава).
Галерея
-
![image]()
Загальний вигляд костелу Святої Трійці -
![image]()
Дзвіниця -
![image]()
Дзвіниця (фрагмент) -
![image]()
Зображення гербів Сас та Любич на дзвіниці -
![image]()
Каплиця -
![image]()
Образ Матінки Божої на фронтоні
Примітки
- Petro. Костел Пресвятої Трійці. drymba.com (укр.). Процитовано 16 січня 2023.
- Nowacki D. Kościoł p.w. Św. Józefa i klasztor OO. Kapucinów w Olesku… — S. 79.
- Там само.
- Kuczman K. Kościoł parafialny p.w. Św. Trójcy w Olesku… — S. 73.
Джерела
- Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Львівська область / АН УРСР. Ін-т історії; Голов. редкол.: П. Т. Тронько (голова) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — 980 с.
- Лесик О. Замки та монастирі України. — Львів : Світ, 1993. — 144 с.
- Тимчишин Я., Савка М., Тимошенко П. Подорожі по Львівщині. Краєзнавчо-туристичний нарис. — Львів : Каменяр, 1967. — 384 с.
- Czołowski A., Janusz B. Przeszłość i zabytki województwa Tarnopolskiego. — Tarnopol : nakł. powiat. organiz. narod., 1926. — 200 s.
- Galicya w obrazach. — Lwów : P. Piller, 1840. — 73 s., 48 il. — [№ 1—10].
- Górska A. Kresy przewodnik Skarby kultury. Zabytki. Krajobraz. Tradycja. Informacja turystyczna. — Kraków : wydawnictwo Kluszczyńskego, 2005. — 272 s.
- Kuczman K. Kościoł parafialny p.w. Św. Trójcy w Olesku // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, «Secesja», 1993. — T. 1. — 126 s., 364 il. — S. 65—77. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — . (пол.)
- Nowacki D. Kościoł p.w. Św. Józefa i klasztor OO. Kapucinów w Olesku // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, «Secesja», 1993. — T. 1. — 126 s., 364 il. — S. 79—88. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — . (пол.)
- Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Galicyi, Bukowinie, Spiszu, Orawie i Śląsku Cieszyńskim / Lwów : Książnica Polska, 1919. — 525 s.
- Олесский замок: путеводитель / состав. Е. А. Рипко. — Львов : Каменяр, 1981. — 135 с.
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: (Ил. справ.-каталог) т. 3 / под ред. Н. Л. Жарикова, И. И. Артеменко и др. — К. : Будівельник, 1985. — 339 с.
Посилання
- Пам'ятки архітектури Олеська [ 13 лютого 2020 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Kostel Svyatoyi Trijci Kostel Svyatoyi Trijci kultova sporuda parafiyalnij hram kolishnij RKC u smt Olesko nini Zolochivskij rajon Lvivska oblast Nini perebuvaye u koristuvanni pravoslavnoyi gromadi Oleska Kostel Svyatoyi TrijciKostel Svyatoyi Trijci v Olesku49 57 51 pn sh 24 53 40 sh d 49 96417 pn sh 24 89444 sh d 49 96417 24 89444Tip sporudicerkvaSuchasnij statusdiyuchijRoztashuvannya Ukrayina smt OleskoPochatok budivnictva1431Kinec budivnictva1481Zrujnovano1806 1841Vidbudovanopislya 1809 1847NalezhnistPCUStanpotrebuye restavraciyiAdresa80533 Lvivska oblast Zolochivskij rajon smt Olesko vul ShevchenkaKostel Svyatoyi Trijci Olesko Ukrayina Kostel Svyatoyi Trijci u VikishovishiKorotka istoriyaParafiya RKC v Olesku Brodivskij dekanat bula zasnovana 1481 roku didichem Pjotrom Oleskim sinom Yana z Syenna do yakoyi uvijshli sela Yangelivka Chehi Chishki Yuskovichi Kuti Brahivka Labach Ozhidiv Pidlissya Razhniv Rozvazh Sokolivka Zabolotci Zakomar ya Togo zh roku bulo zavershene budivnictvo kostelu yake bulo rozpochate u 1431 roci yak svidchit shematizm duhovenstva latinskogo obryadu Lvivskoyi arhidiyeceziyi 1597 roku kostel buv osvyachenij Luckim latinskim yepiskopom Bernardom Macejovskim Piznishij vlasnik Oleska ruskij voyevoda Ivan Danilovich 8 serpnya 1627 roku vstanoviv yaki dohodi otrimuye latinskij kostel v Olesku Viznav prinalezhnist do kostelu sela Rozvazh takozh vviv odnakovij rozmir orendnoyi plati ta danini sho povinni bulo splachuvati yak misto v cilomu tak i mayetki parafiyi Oleska Dlya vlasnih mayetkiv Yuskovichiv Ozhidova Kutiv Stovpina Hvatova ta polovini Chehiv priznachiv po desyatini vid dohodiv meshkanciv cih sil Dlya mayetkiv Zakomar ya ta Komarivki zgidno z davnoyu ugodoyu vstanoviv platu v rozmiri 10 zolotih rinskih U 1625 1627 rokah I Danilovich pozhertvuvav 5000 zolotih rinskih dlya togo shobi do davnogo kostelu bulo pribudovano dvi bichnih kaplici yaki piznishe bulo osvyacheno na chest Najsvyatishoyi Matinki Bozhoyi ta Svyatogo Ioanna Bogoslova Bulo obrano paroha hramu Bozhogo yakij u svoyu chergu poobicyav utrimuvati chotiroh vikariyiv Odin z vikariyiv buv zobov yazanij naglyadati za miskim shpitalem Takozh prohaye pro dopomogu biskupa luckogo v yurisdikciyi kotrogo todi znahodilosya Olesko shobi toj vplinuv na miscevogo paroha kotrij ne hotiv vikonuvati obov yazki pokladeni na nogo ta zaminiti jogo inshim A prichina v tomu sho diyuchij paroh zalishav pravo patronatu za soboyu ta svoyimi bezposerednimi nashadkami i lishe na vipadok zmini viri abo zrechennya neyi odnogo z nih todi pravo viboru paroha nalezhalo bi biskupu luckomu 11 kvitnya 1797 roku zgidno z papskim rozporyadzhennyam Olesko bulo priyednane do Lvivskoyi arhidiyeceziyi Kostel arhitektura kotrogo ne vrazhala nichim osoblivim buv otochenij dvoma garnimi kaplicyami Nad kaplichkoyu sho znahodilasya z pravogo boku vid vhodu do kostelu stoyit vosmikutna duzhe ob yemna visotoyu 22 m vezha yaka vikoristovuvalasya yak dzvinicya Insha vezha maye oboronni bijnici yaki jmovirno zalishilis vid kostelnogo muru Pered vihodom z kostelu na lancyugu visilo kilka kostej mamonta znajdenih v okolicyah mistechka Vseredini kostelu znahoditsya kilka garnih vivtariv ta familna grobnicya ruskih knyaziv Danilovichiv 22 veresnya 1618 roku pomer Ivanko Danilovich sin Ivana Danilovicha ta Sofiyi Zholkevskoyi Batki ditini sho perebuvali u traurnij skorboti skazali perenesti nadgrobok blizhche do velikogo vivtarya Cej pam yatnik yakij yavlyav soboyu ovalnij shit z chervonogo marmuru visotoyu 2 5 m shirinoyu 1 m ozdoblenij ornamentom bulo vstanovleno bilya velikogo vivtarya navproti amvona Nastupnogo roku Ivan Danilovich v kosteli vimuruvav grobnicyu dlya sebe ta svoyeyi rodini sho i zaraz znahoditsya pered velikim vivtarem kostelu I Danilovich pomer 1628 roku v Lvovi a jogo tilo bulo piznishe perevezene zi Lvova do Oleska ta pohovane u rodinnij grobnici v kosteli 1733 chi 1739 roku v Olesku z yavlyayutsya predstavniki ordenu Brativ Menshih Kapuciniv Buduyut tut svij monastir sv Yuzefa ta Antonini ta kostel Sv Yuzefa Istoriya spivisnuvannya dvoh svyatin v Olesku tisno pereplitayetsya mizh soboyu 1806 go pid chas pozhezhi obvalilisya sklepinnya zgorili kaplicya vezha z dzvonami ta budinok paroha kostelu Parafiyani zgorilogo hramu do vidbudovi svoyeyi svyatini perejshli do monastirskogo kostelu a paroh ta vikariyi oselilisya na teritoriyi monastirya otciv Kapuciniv Vidnovlenij pislya 1809 roku Drugij raz goriv u 1841 r pislya chogo v 1847 r vidbudovanij V rezultati vidnovlen pershoyi polovini HIH st inter yer vtrativ svij pervisnij gotichnij harakter otrimav oporni stovpi yaki podilyayut jogo na navi 1927 roku kostel vidrestavrovanij arhitektor Bronislav Viktor Todi na zahidnomu fasadi osnovnogo ob yemu sporudzhenij trikutnij fronton perebudovanij fronton nad pritvorom pivdenna kaplicya vezha nabula novogo psevdobarokovogo zavershennya a pivnichna kaplicya novogo pokrittya Na pokrivli vstanovlena nova signaturka restavrovana vidkrita ceglyana kladka na vivtarnij chastini i na zahidnomu fasadi vidrestavrovanij kam yanij friz pobudovana nova kam yana ogorozha Vid 1945 roku i do seredini 1980 h rokiv kostel buv zakritij a jogo primishennya vikoristovuvalosya yak sklad She raz provodilasya restavraciya kostelu v 1960 h rokah todi pivdenna oboronna vezha otrimala sholomove zavershennya yake vona mala do restavraciyi 1927 r U 1980 h rokah svyatinyu vidnovleno ta peredano Lvivskij kartinnij galereyi pid fondoshovishe yake tam proisnuvalo do 1993 roku U 1993 roci hram bulo peredano gromadi Ukrayinskoyi Avtokefalnoyi pravoslavnoyi cerkvi a 28 bereznya togo zh roku hram osvyativ yepiskop Markiyan Trofim yak Dlya potreb rimo katolickoyi gromadi mistechka vidvedeno kaplicyu v Oleskomu zamku OpisKostel zalnogo tipu murovanij z cegli z hrestovoyu sistemoyu kladki chastkovo tinkovanij Skladayetsya z kvadratnogo v plani 11 80 12 80 m chotiristovpovogo osnovnogo ob yemu do yakogo z oboh storin prilyagayut spolucheni z nim granchasti kaplici vidovzhena z granchastoyu apsidoyu vivtarna chastina kvadratnij u plani pritvor ta primishennya z pivnichnoyi storoni Stini navi ta presbiteriyu ukripleni kontrforsami Yih okrim zahidnogo fasadu zavershuye visokij antablement z harakternim dlya renesansnoyi arhitekturi kam yanim frizom Metopi frizu zapovneni dekorativnoyu rizboyu Antablement perehodit takozh na pivdennu vezhu ale tam metopi gladki Dah navi vinchaye azhurova signaturka pivnichna kaplicya nakrita renesansnim sklepinnyam zi svitlovim lihtarem a pivdennu yaka maye viglyad triyarusnoyi vezhi zavershuye kupol sholom Na rivni drugogo yarusu vezhi zbereglis bijnici tretij sluzhiv dzviniceyu Obidvi kaplici oformleni kutovimi pilyastrami V inter yeri chotiri stovpi yaki nesut sistemu hreshatih sklepin osnovnogo ob yemu i dilyat jogo na tri navi Presbiterij nakritij pivcirkulnim sklepinnyam z rozpalubkami ta gotichnimi nervyurami kaplici yaki vidkrivayutsya v navu arkovimi otvorami nakriti sferichnimi sklepinnyami pritvir z vlashtovanimi na nomu horami maye korobovi sklepinnya Dverni otvori z pritvoru v navu ta z vivtarya v bichni primishennya oformleni bilokam yanimi rizblenimi renesansnimi portalami V presviteriyi zberigsya barokovij derev yanij golovnij vivtar kincya XVIII stolittya maye pevni analogiyi z golovnim vivtarem kostelu Vnebovzyattya Presvyatoyi Divi Mariyi v Buchachi tam zhe znahoditsya marmurova epitafiya Ivana Danilovicha 1618 roku roboti skulptora Jogana Pfistera Na pivdennomu frontoni dzvinici zobrazheno dva gerbi zliva Sas Danilovichi sprava Lyubich Zholkevski Jmovirno gerbi predstavlyayut Ivana Danilovicha ta jogo drugu druzhinu Sofiyu Zholkevsku donku koronnogo getmana Stanislava GalereyaZagalnij viglyad kostelu Svyatoyi Trijci Dzvinicya Dzvinicya fragment Zobrazhennya gerbiv Sas ta Lyubich na dzvinici Kaplicya Obraz Matinki Bozhoyi na frontoniPrimitkiPetro Kostel Presvyatoyi Trijci drymba com ukr Procitovano 16 sichnya 2023 Nowacki D Kosciol p w Sw Jozefa i klasztor OO Kapucinow w Olesku S 79 Tam samo Kuczman K Kosciol parafialny p w Sw Trojcy w Olesku S 73 DzherelaIstoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR V 26 t Lvivska oblast AN URSR In t istoriyi Golov redkol P T Tronko golova ta in K Golov red URE AN URSR 1968 980 s Lesik O Zamki ta monastiri Ukrayini Lviv Svit 1993 144 s Timchishin Ya Savka M Timoshenko P Podorozhi po Lvivshini Krayeznavcho turistichnij naris Lviv Kamenyar 1967 384 s Czolowski A Janusz B Przeszlosc i zabytki wojewodztwa Tarnopolskiego Tarnopol nakl powiat organiz narod 1926 200 s Galicya w obrazach Lwow P Piller 1840 73 s 48 il 1 10 Gorska A Kresy przewodnik Skarby kultury Zabytki Krajobraz Tradycja Informacja turystyczna Krakow wydawnictwo Kluszczynskego 2005 272 s Kuczman K Kosciol parafialny p w Sw Trojcy w Olesku Koscioly i klasztory rzymskokatolickie dawnego wojewodztwa ruskiego Praca zbiorowa Krakow Miedzynarodowe Centrum Kultury Secesja 1993 T 1 126 s 364 il S 65 77 Materialy do dziejow sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej Cz I ISBN 83 85739 09 2 pol Nowacki D Kosciol p w Sw Jozefa i klasztor OO Kapucinow w Olesku Koscioly i klasztory rzymskokatolickie dawnego wojewodztwa ruskiego Praca zbiorowa Krakow Miedzynarodowe Centrum Kultury Secesja 1993 T 1 126 s 364 il S 79 88 Materialy do dziejow sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej Cz I ISBN 83 85739 09 2 pol Orlowicz M Ilustrowany przewodnik po Galicyi Bukowinie Spiszu Orawie i Slasku Cieszynskim Lwow Ksiaznica Polska 1919 525 s Olesskij zamok putevoditel sostav E A Ripko Lvov Kamenyar 1981 135 s Pamyatniki gradostroitelstva i arhitektury Ukrainskoj SSR Il sprav katalog t 3 pod red N L Zharikova I I Artemenko i dr K Budivelnik 1985 339 s PosilannyaPam yatki arhitekturi Oleska 13 lyutogo 2020 u Wayback Machine