Косик Володимир

|портрет=

Володимир Косик
Народився	26 листопада 1924(1924-11-26) Вацевичі, Дрогобицький повіт, Львівське воєводство, Польська республіка
Помер	12 червня 2017(2017-06-12) (92 роки) Париж, Франція
Поховання	Личаківський цвинтар^[1]
Країна	Франція
Національність	українець
Діяльність	історик
Alma mater	Український вільний університет, Сорбонна
Галузь	історія
Заклад	Національний інститут східних мов і цивілізацій університету Париж-3, Львівський національний університет ім. Івана Франка
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор
Партія	ОУН
Нагороди	Орден Мистецтв та літератури Орден Мистецтв та літератури Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Косик.

Володи́мир Ко́сик (26 листопада 1924, с. Вацевичі, Дрогобицький повіт, Львівське воєводство — 12 червня 2017, Париж, Франція) — український історик, фахівець з історії французько-українських взаємин, історії УНР та історії України періоду Другої світової війни. Псевдонім — Борис Марченко.

Біографія та наукова діяльність

Володимир Косик народився 26 листопада 1924 р. в селі Вацевичі біля Дрогобича в бідній селянській родині. Середню освіту здобув у Дрогобичі. Під час Другої світової війни був учасником підпілля ОУН. Під кінець війни був вивезений на примусові роботи до Східної Німеччини, звідки у вересні 1946 р. перейшов до Західної Німеччини, окупованої англо-американськими та французькими військами.

З 1948 року він жив у Франції. Працював на фабриці, у вільний час займався науковою діяльністю. Навчався в Українському вільному університеті (УВУ) в Мюнхені і за кілька років у Сорбонні та в Інституті історії сучасних міжнародних взаємин.

Володимир Косик був засновником і редактором франкомовного журналу «Європейський Схід» (фр. L’Est européen). Брав активну участь у громадському житті української діаспори Франції. У 1961 році його обрали головою «Об'єднання українців у Франції».

У 1960-1980-их роках читав лекції з історії України в Українському вільному університеті в Мюнхені, а також у Національному інституті східних мов і цивілізацій.

З 1992 року часто відвідував Україну, читав спецкурси з історії України в багатьох університетах України: (Київ, Івано-Франківськ, Тернопіль, Дрогобич). З 2000 року обіймав посаду професора Львівського національного університету ім. Івана Франка, читає лекції з історії України в цьому університеті.

Помер 12 червня 2017 року в Парижі. Похований 27 червня 2017 року на 83-му полі Личаківського цвинтаря у Львові.

Критика

Окремі українські історики, зокрема Андрій Портнов, звинувачували Володимира Косика в обробці архівних джерел при публікації та усуванні з них інформації, що свідчила про антисемітизм серед діячів ОУН — зокрема в монографії «Україна і Німеччина у Другій світовій війні».

Визнання

• Почесний голова громадської організації «Центр досліджень визвольного руху» (Україна).
• Кавалер Ордена мистецтв, письменства і гуманітарних наук (1998) — за публікації французькою мовою про Україну, нагороджений урядом Французької Республіки,
• Золота медаль (2000) — нагороджений Українським вільним університетом,
• Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2005) 
• Офіцер Ордена мистецтв, письменства і гуманітарних наук (2005), Лауреат Міжнародної літературної премії ім. Івана Кошелівця (2000).

Наукові праці

• Симон Петлюра: збірник студійно-наукової конференції в Парижі (травень 1976 року): статті, замітки, матеріали, ред. В. Косик, Український вільний університет. — Париж; Мюнхен, 1980. — 237 с.
• La politique de la France à l'égard de l'Ukraine, Publications de la Sorbonne ; 13. — Paris, 1981.
• Entwicklungsphasen des Konzentrationslagersystems in der UdSSR / Wolodymyr Kosyk. (Aus dem Ukrainischen übers. v. Lidia Kaszurowskyj Kriukow) — München, 1981. — 31 S.
• Das Dritte Reich und die ukrainische Frage: Dokumente 1934—1944 / hrsg., eingel. u. dargest. von Wolodymyr Kosyk. — München: Ukrain. Inst., 1985. — 227 S.
• L' Allemagne national-socialiste et l'Ukraine, Paris: Publ. de l'Est Européen, 1986. — 665 р. .
• L'Empire de Kiev et le Baptême de l'Ukraine, Historia — n°489 , 1987, Paris , 9 c
• Українська Повстанська Армія. (Короткий історичний огляд). — Стрий, 1992. — 34 с.
• Україна й Німеччина в Другій світовій війні. Переклав з французької Роман Осадчук. — Львів: НТШ, 1993. (перше видання опубліковане в США).
• Німецька шкільна політика в Райхскомісаріяті Україна (1941—1944) / Володимир Косик В. // Визвольний шлях. — 1994. — № 3. — С. 351—360.
• Розкол ОУН (1939—1940). — 2-е вид., випр. й доп. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України; Львівський національний університет ім. І. Франка, 1999. — 136 с.
• Симон Петлюра / Перекл. з фр. Я. Кравець. — Львів: НТШ, 2000. — 88 с.
• Україна в Другій світовій війні у документах. Збірник німецьких архівних матеріалів (1944—1945): в 4 томах / Упоряд. В. М. Косика. — Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка; , 2000.
• Українці у Франції. — Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2008.
• Косик В. Правда історії. Роки окупації України 1939—1944 (Збірник статей) — Київ: Українська видавнича спілка, 2008. — 184 с.
• Спецоперації НКВД-КГБ проти ОУН: боротьба Москви проти українського націоналізму 1933—1943. Дослідження методів боротьби. — Львів: Галицька Видавнича Спілка, 2009. — 160 с., іл. .
• Косик В. Боротьба за незалежність України в 1938—1941 роках. Втрати України у Другій світовій війні. Наукове Товариство ім. Т. Шевченка в Європі. — Київ, 2013. — 174 с.
• Косик В. Україна — довга і важка боротьба за існування. — Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2014.

Примітки

1. http://web.archive.org/web/20190505231814/http://tvoemisto.tv/news/vydatnogo_istoryka_volodymyra_kosyka_pohovayut_na_lychkivskomu_tsvyntari_rozklad_86663.html
2. Володимир Косик – дослідник національно-визвольного руху та українського питання у роки Другої світової війни - leopolis.one (укр.). 7 червня 2022. Процитовано 22 червня 2022.
3. . varta.com.ua. Архів оригіналу за 2 липня 2017. Процитовано 29 червня 2017.
4. . Радіо Свобода. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 29 червня 2017.
5. Андрій Портнов. Інтелектуальні пастки добрих намірів [ 14 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Критика — червень 2004
6. Андрій Портнов. Історії для домашнього вжитку. Знову і знову [ 27 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Історична правда — 18.01.2013
7. Про відзначення державними нагородами України громадян Французької Республіки. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 3 червня 2021.

Джерела

• С. В. Кульчицький. Косик Володимир [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 209. — .
• А. В. Кентій. Косик Володимир Миколайович [ 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — .

Посилання

• Стаття В. Косика «Українсько-польське протистояння під час німецької окупації» .pdf [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• Інтерв'ю з В. Косиком у газеті «Дзеркало тижня»^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Рецензія в «Українському історичному журналі» на збірник документів, виданий В. Косиком. [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]