Кормич Людмила Іванівна

Людмила Іванівна Кормич — українська науковиця, історикиня, політологиня та громадська діячка, доктор історичних наук (1991), професор (1992), академік УАПН, завідувачка кафедри політичних теорій Національного університету «Одеська юридична академія», Заслужений діяч науки і техніки України.

Кормич Людмила Іванівна
Народилася	25 липня 1952(1952-07-25) (71 рік) с. Луг Закарпатська область
Місце проживання	м. Одеса, Україна
Країна	Україна
Діяльність	науковиця
Alma mater	Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Галузь	політичні науки, державотворення
Заклад	Національний університет «Одеська юридична академія»
Вчене звання	професор, академік УАПН
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Нагороди	Орден княгині Ольги ІІ ступеня Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Особ. сторінка	Google Scholar

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кормич.

Життєпис

Народилася 25 липня 1952 р. у селі Луг Закарпатської області у родині вчительки та офіцера.

Батько — І. Д. Ілюшин, учасник Другої світової війни, нагороджений орденами і медалями. Закінчив Ленінградське вище військово-інженерне училище, потім Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка. Після звільнення в запас працював викладачем історії.

Мати — О. І. Ілюшина (Леонтович), учасниця Другої Світової війни, закінчила Черкаський педагогічний інститут. Працювала викладачем української і російської словесності, була на профспілковій роботі. Відмінник народної освіти, нагороджена медалями. Майже всі родичі, діди і прадіди включно, вчителювали: в роду історики, філологи, математики, біологи, географи.

Людмила Іванівна закінчила на відмінно черкаську середню школу у 1969 р. Протягом року працювала оператором машинно-лічильного бюро, зацікавившись електронно-обчислювальною технікою. Але за рік технічні уподобання поступилися гуманітарному ухилу і вона вступила на історичний факультет Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова у 1970 р.

У 1975 р. закінчила університет з дипломом з відзнакою за спеціальністю «історія». За рекомендацією Вченої ради продовжила навчання в аспірантурі університету, захистивши у 1978 р. на Спеціалізованій вченій раді Одеського державного університету кандидатську дисертацію.

У 1990 р. захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук.

У 1991–1997 рр. працювала в Одеському державному університеті на посаді професора, з 1992 р. — завідувача кафедри, з 1996 р. — директора коледжу.

Вчене звання професора присвоєно в 1992 р.

Другу вищу освіту за спеціальністю «правознавство» здобула 1998 р. в Харківському національному університеті внутрішніх справ МВС України.

З 1996 р. — академік УАННП (з 2004 — УАН).

З 2003 р. — академік УАПН.

З 1997 р. — головний редактор збірника наукових праць .

З 1997 р. — завідувач кафедри соціальних теорій (із серпня 2016 — кафедри політичних теорій) Національного університету «Одеська юридична академія».

Наукова робота

Професор Л. І. Кормич спеціалізується на проблемах теорії та історії політичної науки, проблемах державотворення, та гендерної рівності.

Автор понад 250 наукових робіт, зокрема 25 індивідуальних і колективних монографій та підручників, рекомендованих МОН України.

Під керівництвом професора Л. І. Кормич захищено 35 дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора і кандидата юридичних і політичних наук. Очолювана нею наукова школа отримала визнання в нашій країні та за кордоном.

Громадська робота

У 1996 р. стала співзасновником, а з 2000 р. є головою Громадської організації "Південно-український центр гендерних проблем", яка займається проведенням соціологічних досліджень, видавничою діяльністю у сфері паритетної демократії та гендерної рівності.

Співголова Громадської організації "Асоціація жіночих організацій Одеської області", веде активну громадську діяльність щодо захисту прав жінок, формування гендерно-орієнтованої державної політики.

Член Ради Спілки Жінок України.

Нагороди

Орден княгині Ольги ІІІ ступеня (1998)

Заслужений діяч науки і техніки України (2003)

Орден княгині Ольги ІІ ступеня (2012)

Примітки

1. Кормич Людмила Іванівна [ 27 січня 2018 у Wayback Machine.] // Професори Одеського (Новоросійського) університету: біогр. словник / ОНУ ім. І. І. Мечникова, Наукова б-ка ; відп. ред. В. А. Сминтина ; заст. відп. ред. М. О. Подрезова ; авт. вступ. ст. В. М. Хмарський ; упоряд. та бібліогр. ред.: В. П. Пружина, В. В. Самодурова . — 2-ге вид., доп . — Одеса: Астропринт, 2005 . — Т.3 : К — П . — 2005 . — С. 110—113.
2. . app.onua.edu.ua. Архів оригіналу за 6 липня 2020. Процитовано 8 серпня 2020.
3. . Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 26 січня 2018.
4. . Енциклопедія сучасної України (ukr) . Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. 27 січня 2018. Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 27 січня 2018.
5. Kormych, Liudmyla (2020). . Lex Portus (uk-ua) . № 3. doi:10.26886/2524-101x.3.2020.2. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 8 серпня 2020.
6. . Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 26 січня 2018.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
7. . Офіційний вебсайт (ukr) . 27 січня 2018. Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 27 січня 2018.
8. Південно-український центр гендерних проблем. Процитовано 08.07.2020.
9. . Народна думка (ru-RU) . 13 березня 2017. Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 8 серпня 2020. {{}}: |first= з пропущеним |last= ()
10. . Законодавство України (укр.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2017. Процитовано 26 січня 2018.
11. Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій. Законодавство України (укр.). Процитовано 26 січня 2018.
12. Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій Одеської області. Законодавство України (укр.). Процитовано 26 січня 2018.

Джерела

1. Кормич Людмила Іванівна // Професори Одеського (Новоросійського) університету: біогр. словник / ОНУ ім. І. І. Мечникова, Наукова б-ка ; відп. ред. В. А. Сминтина ; заст. відп. ред. М. О. Подрезова ; авт. вступ. ст. В. М. Хмарський ; упоряд. та бібліогр. ред.: В. П. Пружина, В. В. Самодурова . — 2-ге вид., доп . — Одеса: Астропринт, 2005 . — Т.3 : К — П . — 2005. — С. 110—113.
2. . Енциклопедія сучасної України (ukr) . Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. 27 січня 2018. Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 27 січня 2018.
3. . Офіційний вебсайт (ukr) . 27 січня 2018. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 08.07.2020.