Копальні Кабесон-де-ла-Саль

Копальні Кабесон-де-ла-Саль – сукупність гірничодобувних майданчиків на півночі Іспанії за чотири десятки кілометрів на південний захід від Сантандеру, що здійснювали продукування кам’яної солі.

Кабесон-де-ла-Саль

Місце розташування шахти Тресон

Перші згадки про видобуток солі в Кабесоні відносяться до середини IX століття, хоча не виключено, що така діяльність відбувалась ще з більш давніх часів. Передумови для цього створила наявність соляного діапіру, вершина якого залягає на незначній глибині і контактує з водоносними горизонтами, що зумовлювало наявність солонуватих джерел. З плином часу почали споруджувати колодязі глибиною 10 – 15 метрів, які досягали водоносних горизонтів та давали можливість збільшити продуктивність промислів. Вода випаровувалась природнім шляхом або за допомогою вогню, при цьому останній метод потребував великої кількості дрів.

У другій половині XVI століття промисли в Кабесоні стали королівською монополією. Роботи все так же виконували місцеві мешканці, проте вже в обмін на зарплату від урядового адміністратора. Сіль забезпечувала потреби оточуючого регіону, а також вивозилась черех порти Хіхон та Сантандер до американських колоній та деяких африканських країн (наприклад, Камеруну).

Принципово новий етап розвитку промислів почався в другій половині XIX століття та був пов’язаний з появою соляних шахт (втім, це не означало припинення відкачування ресурсу з колодязів), а також з лібералізацією гірничої справи. Відомо про існування шахти Лас-Туерас, що була приватизована в 1871-му та діяла ще кілька років, допоки в 1877-му її не затопило. На заміну ввели в дію шахту Тресано (Tresano), крім того, вже в 1882 – 1883 роках з’явились шахти Рамон, Фортуна та Провізіон (Provisión). Також відомо про існування в районі шахти Лас-Навас. Глибина підземних робіт була доволі невеликою, так, відомо, що шахта Тресано мала глибину 86 метрів, а Рамон була завглибшки 70 метрів.

З 1915-го щонайменше шахта Тресано належала бельгійській компанії Solvay, що в 1908-му ввела в дію у розташованій за півтора десятки кілометрів на схід Торрелавезі свій хімічний комплекс, що потребував хлориду натрію для продукуваня кальцинованої соди та діяльності електролізного виробництва.

В 1920-х – 1930-х роках соляний промисел в Кабесон-де-ла-Саль зустрівся з серйозними ускалденнями через зависокі витрати, що запустило процес зупинки шахт, з яких у підсумку залишилась тільки Тресано. В 1949-му її відремонтували та електрифікували, що співпало з приходом в компанію Salinas del Norte, яка здійснювала експлуатацію, нового інвестора. В 1955-му шахта виробила 1600 тонн солі. Втім, у підсумку і шахту Тресано закрили в 1979 (за іншими даними – 1982) році.

Також можливо відзначити, що Solvay в якийсь момент змогла повністю забезпечити свої потреби за рахунок соляної копальні Поланко, де організували масштабне викачування соляної ропи з глибоких пластів (на початку XXI століття цей майданчик міг продукувати біля 1,5 млн тонн солі на рік).

Примітки

1. Moreno, Pedro J. García. Las salinas de Cabezón de la Sal. Cabezón de la Sal (ісп.). Процитовано 1 вересня 2024.
2. Cabezón de la Sal. Diario16plus (ісп.). 2 березня 2018. Процитовано 1 вересня 2024.
3. Minas de Cabezón de la Sal. www.mancomunidadsajanansa.com. Процитовано 1 вересня 2024.
4. Malacate, Publicado por. Pozo Tresano, Cabezón de la Sal, Cantabria. Процитовано 1 вересня 2024.
5. Moreno, Pedro J. García. Las salinas de Cabezón de la Sal. Cabezón de la Sal (ісп.). Процитовано 1 вересня 2024.