Конопленко-Запорожець Павло

Конопленко-Запорожець Павло (07 (19) грудня 1890 , м. Єлисавеград, Херсонська губернія — 24 червня 1982, м. Вінніпег, Канада) — український письменник, кобзар, військовий діяч. Відомий також під прізвищами Коноплянко, Конопенко, Коноплянка.

Конопленко-Запорожець Павло Степанович
Зображення
Основна інформація
Дата народження	7 грудня 1890(1890-12-07)
Місце народження	Єлисавеград
Дата смерті	24 червня 1982(1982-06-24) (91 рік)
Місце смерті	м. Вінніпег, Канада
Професії	музикант
Інструменти	Бандура
Псевдоніми	Помста - Лютий
Нагороди	Шевченківська медаль

Ладкова кобза П. Конопленка-Запорожця — Канада

З біографії

Народився 7 (за новим стилем 19) грудня 1890 року у м. Єлисаветград Херсонської губернії. Його батьки селянин посаду Нова Прага Степан Павлович Коноплянка та його дружина Єфросинія Олексіївна, обидва православні. У 1902 отримав 150-річну кобзу від Данила Богдановича Потапенка і навчився грати на ній. Навчався на юридичному факультеті Київського університету, грав на різних музичних інструментах і отримав золоту медаль на музичному фестивалі.

Служив у царській армії, брав участь у визвольній боротьбі. Начальник штабу загону отамана Якова Гальчевського (Орла) під псевдонімом Помста-Лютий. Після поразки перебував у таборі для інтернованих (Каліш). Емігрував після Другої світової війни до Канади, мешкав у Саскачевані, потім переїхав до Вінніпега, виступав і пропагував кобзарське мистецтво. У 1980 р. був нагороджений Шевченківською медаллю від Конґресу Українців Канади..

Помер 24 червня 1982 р.

Ладкова акомпануюча кобза П. Конопленка-Запорожця

Стрій акомпануючої кобзи П. Конопленка-Запорожця був наступним. Вісім струн на грифі — B1, D2, G2, B2, D3, G3, B3, D4 — і 4 приструнків — C4, Eb4-E4, G4, C4 Зазначається також, що приструнки використовуються «у вийняткових композиціях акомпаньяментом, а також і при закінченні твору».

Докладніше: Кобза Павла Конопленка-Запорожця

Творчість

Книги

• Конопленко П. Кобза – найстаріший інструмент українського народу. – Одеса, 1911.
• Конопленко-Запорожець П. Кобза і бандура / П. Конопленко-Запорожець. — Вінніпеґ, Канада. — 1963. — 167с.
• Конопленко-Запорожець П. Кобзар Павло Конопленко-Запорожець у 60-ліття тріюмфу кобзи – Вінніпеґ, 1970.

Авдіозаписи

• Konoplenko-Zaporozez, P. The Kobza: Songs and Tunes played on the Kobza and sung in Ukrainian Folkway Records, 1961, New York, USA[2] [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]

Література

• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
• Біографічний довідник до iстoрiï украïнців Канади д-ра Михайла Марунчака (Вінніпеґ: Украïнська Вільна Академія Наук, 1986.)(Біографія на стор. 326—327).
• Український щоденник «Свобода» ч. 161 за 26 серпня 1982 року, розміщене повідомлення про смерть П.Конопленка — Запорожця.
• Я. Гальчевський «Проти червонних окупантів» (Т. 1. — Краків, 1941; Т. 2. — Краків-Львів, 1942, перевидана видавництвом «Медобори-2006» у 2011 році)

Інтернет-ресурси

• Дутчак В. Г. Традиція та експеримент у виконавській практиці бандуристів українського зарубіжжя [ 15 січня 2022 у Wayback Machine.]
• Ладкова кобза П. Конопленка-Запорожця — Канада^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Примітки

1. Державний архів Кіровоградської області, ф. 349, оп. 1, спр. 32.
2. Recipients: Shevchenko Medal Award. Процитовано 2 March 2015.
3. В. Дутчак. Піонер кобзарського мистецтва в Канаді (кобзарська творчість Павла Конопленка—Запорожця / Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. Вип. 5. Івано-Франківськ. — Плай, 2003. С.105|[1] [ 18 червня 2020 у Wayback Machine.]