Комітет визволення України

«Комітет визволення України» (КВУ) — підпільна організація, яку у квітні 1929 року ліквідували органи ДПУ. Справою «КВУ» розпочалось винищення української інтелігенції наприкінці 1920-х років під виглядом боротьби з «петлюрівщиною» і «націоналістичною контрреволюцією». Наступним став процес Спілки визволення України.

Діяльність КВУ

Восени 1928 року студенти Київського кооперативного інституту і таємно обговорювали питання щодо шляхів визволення українського народу від національного й соціального гноблення. Їх підтримав діяч українського кооперативного руху Микола Левитський.

Єдиною акцією, яку встиг провести КВУ, було поширення «Заклику до всіх пригнічених Московщиною людей України». Зокрема у ній закликалось розпочати «будувати власне життя»:

«Час прийшов піклуватися про свободу рідного краю. Хай живе самостійна Україна!»

Летючки виготовив ідеолог організації Василь Бондаренко. З КВУ в різний спосіб взаємодіяло понад 30 осіб.

Обвинувачені у справі КВУ

Учасник КВУ Іщенко Василь (сидить ліворуч)

Про діяльність КВУ одразу донесли в каральні органи. 2 квітня 1929 року київський окружний відділ ДПУ провів арешти учасників підпілля.

У справі проходили:

• (1907—1929), ідеолог КВУ, громадський і політичний діяч,
• (1903—1929), один із керівників КВУ, громадський і політичний діяч, активний борець проти комуністичної влади,
• Іщенко Василь (1883—1942), український скульптор, мистецтвознавець,
• Левитський Микола (1859—1936), громадський діяч і кооператор,
• Б. Бондаренко,
• Т. Дем'янчук,
• М. Ніколаєв,
• Леонтович Марія,
• Павлушкова Наталія, племінниця академіка Сергія Єфремова і сестра Миколи Павлушкова.

У 1929 роках радянські каральні органи у рамках боротьби з КВУ розпочали терор проти української інтелігенції по всій країні. ДПУ викрило філії КВУ в Уманській та Білоцерківській округах. На Полтавщині у справі «Полтавського комітету визволення України» було заарештовано понад 100 осіб на чолі з дирек­тором гімназії професором Приймою. 1930 року відбувся процес над 45 відомими представниками української творчої інтелігенції, членами Спілки визволення України.

Вирок

У червні 1929 року на засіданні Колегії ОДПУ двадцятидвохрічного Василя Бондаренка і двадцятишестирічного Михайла Брацлавського засудили до розстрілу. Решта учасників, окрім Наталії Павлушкової, отримала різні терміни ув'язнення. Наприклад, Василя Іщенка відправили до Соловецьких таборів терміном на п'ять років.

Примітки

1. Комітет визволення України, 2011, с. 106.
2. Шлях на Соловки, 1997, с. 58.
3. Бондаренко Василь Архипович, 2003, с. 336.
4. Брацлавський Михайло Степанович, 2003, с. 373.
5. Левитський Микола Васильович, 2009, с. 82-83.
6. Опір молоді політиці правлячого режиму в УСРР, 2001, с. 155.
7. Боротьба з українським націоналізмом, 2002, с. 259.
8. . Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 26 березня 2020.

Джерела

• Комітет визволення України // Реабілітовані історією. Київська область. — К. : «Основа», 2011. — Т. 3. — С. 106.
• Білокінь С.І. Бондаренко Василь Архипович // Енциклопедія історії України. — К. : «Наукова думка», 2003. — Т. 1. — С. 336.
• Білокінь С.І. Брацлавський Михайло Степанович // Енциклопедія історії України. — К. : «Наукова думка», 2003. — Т. 1. — С. 373.
• Білокінь С.І. Левитський Микола Васильович // Енциклопедія історії України. — К. : «Наукова думка», 2009. — Т. 6. — С. 82-83.
• Прилуцький Віктор. Опір молоді політиці правлячого режиму в УСРР в період утвердження тоталітарного ладу (1928 - 1936 рр.) // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвідомчий збірник наукових праць. — Інститут історії України НАН України. — К. : "Наукова думка", 2001. — Т. 5. — С. 155.
• Пристайко В.І., Пшенніков О.М., Шаповал Ю.І. Шлях на Соловки // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — К., 1997. — Т. 1-2. — С. 58.
• Сахно А. Дело о КВУ // Киевские новости. — 1995. — № 46.
• В.В. Ченцов, Д. В. Архієрейський. Боротьба з українським націоналізмом // Політичний терор і тероризм в Україні. XIX—XX ст. Історичні нариси. — К. : "Наукова думка", 2002. — С. 259.