Кольороутворювальна компонента

Кольороутворююча компонента — різновид складних органічних сполук, що використовуються в кольоровій фотографії для синтезу барвників під час кольорового проявлення. Кольорові компоненти в більшості випадків знаходяться безпосередньо в зонально-чутливих емульсійних шарах багатошарового хромогенного кольорового фотоматеріалу. Особливості будови та обробки таких фотоматеріалів не допускають дифузії кольороутворювальних компонентів у сусідні шари або в обробні розчини.

У кожен із трьох зонально-чутливих шарів хромогенних багатошарових фотоматеріалів (наприклад, кольорової фотоплівки) при виготовленні додаються компоненти, що утворюють кольори (кольороутворювальні компоненти). Відновлення металевого срібла під час процесу проявлення супроводжується окисненням, продукти якого взаємодіють з кольороутворюючою компонентою, утворюючи нерозчинний у воді барвник. Через те, що в різні шари додаються неоднакові компоненти, в них синтезуються барвники різних кольорів, додаткових до кольору випромінювання, що експонував дану емульсію. Тому негативне зображення за кольором додатково до знятого об'єкта: людська шкіра має зелений відтінок, а зелена рослинність виглядає пурпурною. Під час фотодруку відбувається аналогічне звернення, тому за рахунок цього кольори на позитиві відповідають вихідним.

У перших кольорових фотоматеріалах використовувалися так звані гідрофільні компоненти, що легко розчиняються в фотоемульсії в процесі її виготовлення. Однак, надійно ізолювати проникнення таких компонентів у сусідні шари фотоплівки було практично неможливо, тому ранні плівки страждали на недоліки кольороподілу, що спотворювали кольоропередачу. У другій половині XX століття більшість виробників фотоматеріалів розв'язали проблему за допомогою гідрофобних кольороутворювальних компонентів. Це дещо ускладнило технологію, оскільки зажадало механічного подрібнення нерозчинних в емульсії компонентів, проте різко покращило відтворення кольору.

Пошук відповідних кольороутворювальних компонентів залишався ключовим завданням при вдосконаленні кольорових фотоматеріалів аж до цифрової революції. Крім точності кольороутворюваних барвників і досконалості кольору, від кольороутворювальних компонент залежить також архівна стійкість одержуваного зображення. Найперші кольорові фотокіноплівки та фотопапери були в цьому сенсі настільки недосконалі, що не збереглося майже жодних кольорових фотографій 1940-х років, які за кілька років вицвітали навіть без впливу світла. Нині прийнято розрізняти 4 покоління кольорових фотоматеріалів, останнє з яких має заявлену стійкість у 50 років, майже порівнянну з чорно-білим срібним фотодруком.

Примітки

1. Фотокинотехника, 1981, с. 416.