Колошенко Василь Петрович

Васи́ль Петро́вич Колоше́нко (* 24 травня 1922(19220524) — 17 лютого 2015) — льотчик-випробувач вертольотів, Почесний полярник, Герой Радянського Союзу (1971), почесний працівник Морського флоту СРСР. Учасник експедиції «Північний полюс-5» (1956). Встановив 12 світових рекордів. Разом з письменником створив журнал «Чудеса и приключения». Родом із Стрільників Прилуцького району.

Василь Петрович Колошенко
рос. Василий Петрович Колошенко
Народився	24 травня 1922(1922-05-24) Стрільники, Прилуцький район
Помер	17 лютого 2015(2015-02-17) (92 роки) Женольє, кантон Во, Швейцарія
Поховання	Во
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	льотчик-випробувач, мемуарист, офіцер
Alma mater	Краснодарське вище військове авіаційне училище льотчиків (1942)^[2] і ^d (1944)^[2]
Знання мов	російська
Заклад	Московський вертолітний завод імені М. Л. Міля і ^d
Військове звання	Лейтенант
Нагороди	Медаль «За трудову доблесть» Майстер спорту СРСР міжнародного класу
1962 — 3 рекорди швидкості на Мі-6, — 284,354 км/год по замкненому 100-кілометровому маршруту із вантажем 1000, 2000 та 5000 кг, швидкість 294 км/год по маршруту 500 км, 1964 — 2 рекорди швидкості та дальності на Мі-8, 1965 — рекорд вантажопідйомності на Мі-10К, з вантажем 2000 та 5000 кг на висоту 7151 м, 1967 — льотчики-випробовувачі Колошенко та і бортінженер Сергій Бугаєнко з іншими членами екіпажу вперше підняли у повітря надважкий вертоліт Мі-12. Спроба зависнути через конструктивну похибку закінчилася аварією. у липні 1968 здійснено успішну спробу польоту на Мі-12. 1969 — 8 рекордів вантажопідйомності на В-12. Серед цих досягнень — абсолютний рекорд вантажопідйомності — вантаж в 40,2 тони був піднятий на висоту 2250 метр. Першим у світі виконав політ з корабля на розвідку льодів () — через проведені Колошенком роботи Міль посварився з Туполєвим — з огляду на великі морози і замерзання злітної смуги не було можливості доставити для будованого Ан-144 крила, котрі виготовлялися у Воронежі. Колошенко діставив вертольотом крила у Москву, і на летовищі отримав за виконану роботу на нього накричали, що два авіаконструктори посварилися. В 1970-х роках представляв радянські вертольоти на міжнародних виставках, працював у Австрії, Індії, Індонезії, Іраці, Франції, Швейцарії. В Швейцарії виконував унікальні по майстерності пілотування монтажні роботи — встановлював опори канатної дороги у Швейцарських Альпах, та дерев'яного купола Бернської астрофізичної лабораторії. Брав участь в гасінні лісових пожеж у Франції, за що йому присвоєне почесне звання «Почесний пожежний Парижа». Проживав в Москві, з 2011 року — у містечку Женольє, кантон Во. Помер 17 лютого 2015 року, похований в Женольє. Вийшли друком його спогади — «Ангел-охоронець», 4 томи, 2000—2007, «Вертольоти — життя та доля», 2007. Про нього знято документальний фільм «Вертольоти — життя та доля», автор сценарію — Селютін Михайло Михайлович. Цікавинки В історії авіації Індії Колошенку присвячено кілька сторінок — кілька місяців виконував складні польоти в Гімалаях. На власному досвіді вивчив кількох індійських льотчиків, завдяки цьому уряд Індії закупив в СРСР велику партію вертольотів. Під час одного з польотів знепритомнів, перед цим передавши керування індійському пілоту — летіти довелося на висоті 7000 метрів при обмалі кисню в кисневих масках. Груднем 1959 року Колошенко отримав завдання доставити з Казані в Калінінград вертоліт Мі-4 на борт дизель-електрохода «Лена». Через погоду вимушено приземлилися у Смоленську, керівник аеропорту під приводом туманів заборонив продовження перельоту. Після з'ясування стосунків військовий начальник позбавив Колошенка зв'язку із Москвою та поставив вартового біля вертольота. Колошенко з напарником перехитрили охорону та на низькій висоті подалися на Калінінград. Дизель-електроход відплив вчасно, Колошенку ледве вдалося уникнути суду, дискваліфікації та звільнення із Полярної авіації. Відзнаки та нагороди Герой Радянського Союзу; Орден Леніна; Орден Червоної Зірки; Орден Вітчизняної війни; Медаль «За трудову доблесть»; Заслужений льотчик-випробувач СРСР — 1972; Майстер спорту СРСР міжнародного класу — 1971; «Почесний пожежний Парижа». Примітки Атларов В. И., Васин И. Ф., Балакин Ю. А. Колошенко Василий Петрович (р. 1922) // XX век. Гражданская авиация России в лицах : энциклопедия // Воздушный транспорт / под ред. И. Ф. Васин, И. Е. Машкивский — Москва: 2000. — С. 196. — 560 с. — d:Track:Q649d:Track:Q20668499d:Track:Q63344248d:Track:Q96694938d:Track:Q109370752 Герои страны — 2000. d:Track:Q3892199 www.warheroes.ru [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.) Джерела Калібаба Д. Відомі діячі культури, науки, політики Чернігівщини. Людина, якій належить небо [ 24 червня 2012 у Wayback Machine.](рос.) (рос.) (рос.) Василю Колошенку — 92 роки [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.) (рос.) Світ вертольота [ 23 липня 2015 у Wayback Machine.](рос.)