Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Павло́ Пантелі́йович Ко́зир (4 грудня 1913, село Жовте, Катеринославська губернія — 2 серпня 1999, місто Одеса) — український радянський партійний діяч, 1-й секретар Вінницького обкому (1963—1970), 1-й секретар Одеського обкому (1970—1977) КПУ. Член ЦК КПУ в 1956—1981 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1971 роках. Член ЦК КПРС у 1971—1981 роках. Герой Соціалістичної Праці (1973). Депутат Верховної Ради СРСР 5—9-го скликань, депутат Верховної Ради УРСР 4-го скликання.
| Козир Павло Пантелійович | |
 | |
| Народження: | 4 грудня 1913 Жовте, Жовтянська волость, Верхньодніпровський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія |
|---|---|
| Смерть: | 2 серпня 1999 (85 років) Одеса, Україна |
| Країна: |  СРСР,  Україна |
| Освіта: | Вища партійна школа при ЦК КПРС[d] (1952) |
| Партія: | КПРС |
| Нагороди: |           |
Послужний список
Народився у селянській родині в грудні 1913 р. в селі Жовте Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії (тепер —П'ятихатський район Дніпропетровської області).
Після закінчення семирічки в 1931 році був направлений на навчання до Ніжинського технікуму радянського будівництва і права, після закінчення першого курсу якого перевівся до Харківського інституту педпрофосвіти. Але продовжити навчання не вдалося. Козир виїхав до П'ятихаток, де в жовтні 1932 р. почав працювати завідувачем сектору редакції місцевого радіомовлення.
З травня 1933 року по січень 1934 року працював інструктором і керівником П'ятихатської філії «Вукоопспілки», завідувачем парткабінету П'ятихатського районного комітету КП(б)У Дніпропетровської області. Потім, три місяці пропрацювавши літературним співробітником районної газети, отримав посаду відповідального секретаря газети Політичного відділу П'ятихатської МТС Дніпропетровської області.
У лютому 1935 року був призначений відповідальним редактором газети «За радянський азот» азотно-тукового заводу міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
У листопаді 1935 року був призваний на військову службу, служив у 18-му кавалерійському полку НКВС Туркестанського військового округу. З вересня 1937 до квітня 1938 був слухачем Ашхабадської правової школи Наркомату юстиції Туркменської РСР, яку, однак, не закінчив.
У квітні — вересні 1938 — заступник відповідального редактора газети «Комсомолец Туркменистана».
У вересні 1938 — грудні 1939 — завідувач відділу комсомольських органів ЦК ЛКСМ Туркменістану.
Член ВКП(б) з 1939.
У вересні 1939 — серпні 1941 — 1-й секретар Ашхабадського обласного комітету ЛКСМ Туркменістану.
У серпні 1941 — жовтні 1945 — в Червоній армії. З серпні 1941 року служив помічником начальника Політичного відділу з комсомольської роботи 58-го стрілецького корпусу. З травня 1943 — інструктор з організаційно-партійної роботи 58-го стрілецького корпусу на території Ірану.
У листопаді 1945 — грудні 1946 — 2-й секретар Крижопільського районного комітету КП(б)У Вінницької області. У грудні 1946 — грудні 1948 — 1-й секретар Ситківецького районного комітету КП(б)У Вінницької області.
У грудні 1948 — грудні 1950 — 1-й секретар Могилів-Подільського міського комітету КП(б)У Вінницької області. З 1950 року — слухач Ленінських курсів при ЦК ВКП(б).
У 1952 заочно закінчив Вищу партійну школу при ЦК ВКП(б).
У січні 1953 — січні 1954 — відповідальний редактор обласної газети «Вінницька правда».
У січні — листопаді 1954 — секретар Вінницького обласного комітету КПУ. 3 листопада 1954 — 22 серпня 1955 — 2-й секретар Вінницького обласного комітету КПУ.
22 серпня 1955 — січень 1963 — 1-й секретар Вінницького обласного комітету КПУ. У січні 1963 — грудні 1964 — 1-й секретар Вінницького сільського обласного комітету КП України. У грудні 1964 — 7 травня 1970 року — 1-й секретар Вінницького обласного комітету КП України.
6 травня 1970 року — 30 червня 1977 року — 1-й секретар Одеського обласного комітету КП України. Був звільнений з посади нібито за скандал з весіллям родичів, яке відзначалось на прогулянковому кораблі, який, втративши орієнтацію, заплив у турецькі територіальні води.
З 1977 року — на пенсії.
Помер в 1999 році в м. Одеса. Похований на Новоміському (Таїровському) кладовищі.
Нагороди
- Герой Соціалістичної Праці (8.12.1973)
- чотири ордени Леніна (26.02.1958, 13.12.1963, 22.03.1966, 8.12.1973)
- орден Трудового Червоного Прапора (23.01.1948)
- ордени
- медалі
Див. також
Посилання
- Довідник з історії Комуністичної партії і Радянського Союзу 1898—1991 [ 13 Травня 2008 у Wayback Machine.]
- Роман Подкур. Формування та функціонування обласної управлінської мережі[недоступне посилання з липня 2019]
- Формування та функціонування обласної управлінської мережі в середині 1950-х — на початку 1960-х рр. (на матеріалах Вінницького обкому КП України) [ 18 Вересня 2011 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pavlo Panteli jovich Ko zir 4 grudnya 1913 selo Zhovte Katerinoslavska guberniya 2 serpnya 1999 misto Odesa ukrayinskij radyanskij partijnij diyach 1 j sekretar Vinnickogo obkomu 1963 1970 1 j sekretar Odeskogo obkomu 1970 1977 KPU Chlen CK KPU v 1956 1981 rokah Kandidat u chleni CK KPRS u 1961 1971 rokah Chlen CK KPRS u 1971 1981 rokah Geroj Socialistichnoyi Praci 1973 Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 5 9 go sklikan deputat Verhovnoyi Radi URSR 4 go sklikannya Kozir Pavlo Pantelijovich Narodzhennya 4 grudnya 1913 1913 12 04 Zhovte Zhovtyanska volost Verhnodniprovskij povit Katerinoslavska guberniya Rosijska imperiyaSmert 2 serpnya 1999 1999 08 02 85 rokiv Odesa UkrayinaKrayina SRSR UkrayinaOsvita Visha partijna shkola pri CK KPRS d 1952 Partiya KPRS Nagorodi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Kozir Posluzhnij spisokNarodivsya u selyanskij rodini v grudni 1913 r v seli Zhovte Verhnodniprovskogo povitu Katerinoslavskoyi guberniyi teper P yatihatskij rajon Dnipropetrovskoyi oblasti Pislya zakinchennya semirichki v 1931 roci buv napravlenij na navchannya do Nizhinskogo tehnikumu radyanskogo budivnictva i prava pislya zakinchennya pershogo kursu yakogo perevivsya do Harkivskogo institutu pedprofosviti Ale prodovzhiti navchannya ne vdalosya Kozir viyihav do P yatihatok de v zhovtni 1932 r pochav pracyuvati zaviduvachem sektoru redakciyi miscevogo radiomovlennya Z travnya 1933 roku po sichen 1934 roku pracyuvav instruktorom i kerivnikom P yatihatskoyi filiyi Vukoopspilki zaviduvachem partkabinetu P yatihatskogo rajonnogo komitetu KP b U Dnipropetrovskoyi oblasti Potim tri misyaci propracyuvavshi literaturnim spivrobitnikom rajonnoyi gazeti otrimav posadu vidpovidalnogo sekretarya gazeti Politichnogo viddilu P yatihatskoyi MTS Dnipropetrovskoyi oblasti U lyutomu 1935 roku buv priznachenij vidpovidalnim redaktorom gazeti Za radyanskij azot azotno tukovogo zavodu mista Dniprodzerzhinska Dnipropetrovskoyi oblasti U listopadi 1935 roku buv prizvanij na vijskovu sluzhbu sluzhiv u 18 mu kavalerijskomu polku NKVS Turkestanskogo vijskovogo okrugu Z veresnya 1937 do kvitnya 1938 buv sluhachem Ashhabadskoyi pravovoyi shkoli Narkomatu yusticiyi Turkmenskoyi RSR yaku odnak ne zakinchiv U kvitni veresni 1938 zastupnik vidpovidalnogo redaktora gazeti Komsomolec Turkmenistana U veresni 1938 grudni 1939 zaviduvach viddilu komsomolskih organiv CK LKSM Turkmenistanu Chlen VKP b z 1939 U veresni 1939 serpni 1941 1 j sekretar Ashhabadskogo oblasnogo komitetu LKSM Turkmenistanu U serpni 1941 zhovtni 1945 v Chervonij armiyi Z serpni 1941 roku sluzhiv pomichnikom nachalnika Politichnogo viddilu z komsomolskoyi roboti 58 go strileckogo korpusu Z travnya 1943 instruktor z organizacijno partijnoyi roboti 58 go strileckogo korpusu na teritoriyi Iranu U listopadi 1945 grudni 1946 2 j sekretar Krizhopilskogo rajonnogo komitetu KP b U Vinnickoyi oblasti U grudni 1946 grudni 1948 1 j sekretar Sitkiveckogo rajonnogo komitetu KP b U Vinnickoyi oblasti U grudni 1948 grudni 1950 1 j sekretar Mogiliv Podilskogo miskogo komitetu KP b U Vinnickoyi oblasti Z 1950 roku sluhach Leninskih kursiv pri CK VKP b U 1952 zaochno zakinchiv Vishu partijnu shkolu pri CK VKP b U sichni 1953 sichni 1954 vidpovidalnij redaktor oblasnoyi gazeti Vinnicka pravda U sichni listopadi 1954 sekretar Vinnickogo oblasnogo komitetu KPU 3 listopada 1954 22 serpnya 1955 2 j sekretar Vinnickogo oblasnogo komitetu KPU 22 serpnya 1955 sichen 1963 1 j sekretar Vinnickogo oblasnogo komitetu KPU U sichni 1963 grudni 1964 1 j sekretar Vinnickogo silskogo oblasnogo komitetu KP Ukrayini U grudni 1964 7 travnya 1970 roku 1 j sekretar Vinnickogo oblasnogo komitetu KP Ukrayini 6 travnya 1970 roku 30 chervnya 1977 roku 1 j sekretar Odeskogo oblasnogo komitetu KP Ukrayini Buv zvilnenij z posadi nibito za skandal z vesillyam rodichiv yake vidznachalos na progulyankovomu korabli yakij vtrativshi oriyentaciyu zapliv u turecki teritorialni vodi Z 1977 roku na pensiyi Pomer v 1999 roci v m Odesa Pohovanij na Novomiskomu Tayirovskomu kladovishi NagorodiGeroj Socialistichnoyi Praci 8 12 1973 chotiri ordeni Lenina 26 02 1958 13 12 1963 22 03 1966 8 12 1973 orden Trudovogo Chervonogo Prapora 23 01 1948 ordeni medaliDiv takozhKerivniki Vinnickoyi oblastiPosilannyaDovidnik z istoriyi Komunistichnoyi partiyi i Radyanskogo Soyuzu 1898 1991 13 Travnya 2008 u Wayback Machine Roman Podkur Formuvannya ta funkcionuvannya oblasnoyi upravlinskoyi merezhi nedostupne posilannya z lipnya 2019 Formuvannya ta funkcionuvannya oblasnoyi upravlinskoyi merezhi v seredini 1950 h na pochatku 1960 h rr na materialah Vinnickogo obkomu KP Ukrayini 18 Veresnya 2011 u Wayback Machine