Клаус Гассельманн

Клаус Гассельманн (25 жовтня 1931(1931-10-25), Гамбург) — провідний німецький океанограф і автор моделей клімату. Ймовірно, він найвідоміший завдяки розробці моделі Гассельмана мінливості клімату, де система з довгою пам'яттю (океан) інтегрує стохастичне форсування, перетворюючи тим самим сигнал білого шуму в червоний шум, таким чином пояснення (без особливих припущень) всюдисущих червоношумових сигналів, що спостерігаються в кліматі.

Клаус Гассельман
нім. Klaus Hasselmann^[1]
Народився	25 жовтня 1931(1931-10-25)^[2] (92 роки) Гамбург, Веймарська республіка, Німецький Райх^[1]
Країна	Німеччина
Діяльність	фізик, метеоролог, викладач університету, океанолог, кліматолог
Alma mater	Геттінгенський університет^[3] Гамбурзький університет^[4] Товариство імені Макса Планка^[4]
Галузь	^d, Моделі загальної циркуляції, зміна клімату^[5], симуляція^[5] і екологічні фактори^[5]
Заклад	Гамбурзький університет Товариство імені Макса Планка ^d ^d
Посада	заступник голови^[6]
Науковий ступінь	докторський ступінь^[1]
Науковий керівник	^d^[3]
Аспіранти, докторанти	^d
Членство	Європейська академія^[7]^[4] Шведська королівська академія наук^[4] ^d^[4] ^d^[4] Американський геофізичний союз^[4] ^d^[4] Товариство прикладної математики і механіки^[4] ^d^[6]
Батько	^d
Нагороди	^d (1990) BBVA Foundation Frontiers of Knowledge Awards (2009) ^d (1964) ^d (1971) ^d (2002)
Особ. сторінка	mpimet.mpg.de/en/staff/externalmembers/klaus-hasselmann
Клаус Гассельманн у Вікісховищі

Професійні дослідження та дослідження клімату

1955, Гамбургський університет, фізико-математичний, диплом. Теза: Ізотропна турбулентність.

1957, Університет Геттінгена та Інститут динаміки рідини Макса Планка, доктор фізичних наук.

1964—1975, Гамбургський університет, здобув посаду професора з теоретичної геофізики та керуючий директор Інституту геофізики Гамбургського університету.

З лютого 1975 по листопад 1999 р. Хассельманн був директором-засновником Інституту метеорології імені Макса Планка, Гамбург. У період з січня 1988 р. по листопад 1999 р. був науковим керівником Німецького кліматичного обчислювального центру (DKRZ, нім. Deutsches Klimarechenzentrum), Гамбург. В даний час він є заступником голови Європейського кліматичного форуму. Європейський кліматичний форум був заснований у вересні 2001 р. проф. Карло Йегерем та проф. Клаусом Гассельманном.

Гассельманн опублікував статті про динаміку клімату, стохастичні процеси, океанічні хвилі, дистанційне зондування та дослідження комплексної оцінки.

Його репутація в океанографії була заснована насамперед на наборах статей про нелінійні взаємодії в океанічних хвилях. У них він адаптував формалізм діаграми Фейнмана до класичних полів випадкових хвиль. Пізніше він виявив, що фізики плазми застосовують подібні методи до плазмових хвиль, і що він заново відкрив деякі результати Рудольфа Пайєрлса, що пояснюють дифузію тепла в твердих тілах нелінійними фононними взаємодіями. Це змусило його переглянути огляд фізики плазми, відродивши раніше цікавий інтерес до квантової теорії поля.

«Це справді відкрило очі, усвідомивши, наскільки ми спеціалізуємось у своїх галузях, і що нам потрібно знати набагато більше про те, що відбувається в інших сферах. Завдяки цьому досвіду я зацікавився фізикою частинок і квантовою теорією поля. Таким чином, я увійшов в квантову теорію поля через задні двері, через роботу з реальними хвильовими полями, а не з частинками.»

Визнання

• 1963: премія Карла Крістіансена
• 1964: ^[en]
• 1970: премія з фізики Геттінгенської академії наук
• 1971: ^[en] Американського метеорологічного товариства
• 1981: премія Белфотоп-Євросенс, Товариство дистанційного зондування
• 1990: премія Меморіальної лекції Робертсона, Національна академія наук США
• 1990: спонсорська ^[en] спільно з його робочою групою
• 1993: премія «Білий ведмідь» Нансена, Берген, Норвегія
• 1994: премія з океанографії, спонсорована Товариством підводних технологій, Портленд, Велика Британія
• 1996: міжнародна премія за заслуги в океанології
• 1996: премія Italgas за дослідження та інновації
• 1997: меморіальна медаль Саймонса Королівського метеорологічного товариства
• 1998: ^[en]
• 2009: премія Фонду BBVA за межі знань у галузі кліматичних змін
• 1997: меморіальна медаль Саймонса Королівського метеорологічного товариства;
• 1999: премія Карла Кюпфмюллера Технічного університету Дармштадта
• 2000: Почесний доктор Університету Східної Англії
• 2002: медаль Вільгельма Б'єркнеса Європейського геофізичного товариства.
• 2005: Почесна медаль Іспанського університету Алькала
• 2007: Премія за досягнення, Міжнародний самміт зі статистичної кліматології, Пекін
• 2021: Нобелівська премія з фізики спільно з Сюкуро Манабе і Джорджо Паризі «за новаторський внесок в наше розуміння складних фізичних систем».

Членство у наукових товариствах

• іноземний член Шведської королівської академії наук.
• почесний член ^[en]
• член Європейської академії наук та образотворчих мистецтв
• почесний член ^[en]
• член Американського геофізичного союзу
• член ^[de]
• член товариства прикладної математики і механіки
• член Європейської Академії (1988)

Доповіді про моделювання та політику зміни клімату

• М. Вельп, К. Гассельманн, К. Йегер, Зміна клімату та шляхи до сталості: роль наукових діалогів із зацікавленими сторонами ^{[недоступне посилання з 01.12.2017]}, The Environment
• Міжнародна спеціальна група з виявлення та атрибуції, виявлення та приписування зовнішніх впливів на кліматичну систему: огляд останніх досягнень, Journal of Climate, 18, 1291—1314, 2005
• М. Вебер, В. Барт, К. Хассельманн, багатоакторна модель динамічної оцінки (MADIAM) індукованих технологічних змін та стійкого економічного зростання [ 24 Травня 2007 у Wayback Machine.], Екологічна економіка, 54, 306—327, 2005
• К. Гассельманн, М. Латіф, Г. Хусс, К. Азар, О. Еденгофер, К. К. Йегер, О. М. Йоганнессен, К. Кемферт, М. Вельп, А. Вокаун, Виклик довгострокових змін клімату [ 10 Лютого 2009 у Wayback Machine.], Наука, 302, 1923—1925, 2003
• Тамара С. Ледлі, Ерік Т. Сандквіст, Стівен Е. Шварц, Дороті К. Холл, Джек Д. Фелоузс, і Тимоті Л. Кіллін Зміна клімату та парникові гази [ 9 травня 2008 у Wayback Machine.], EOS Vol. 80, No 39, 28 вересня 1999 р., С. 453. (У цьому оглядовому документі цитується декілька статей, підготовлених Гассельманом.)
• К. Гассельманн, Зміна клімату: лінійні та нелінійні підписи, Nature, 398, 755—756, 1999
• К. Гассельманн, Дослідження кліматичних змін після Кіото, Nature, 390, 225—226, 1997
• К. Гассельманн, Чи спостерігаємо ми глобальне потепління? [ 23 Червня 2008 у Wayback Machine.], Наука, 276, 914—915, 1997

Повний список літератури наведено в «Interview mit Klaus Hasselmann», 59, 2006. або

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #105309052 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
3. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
4. https://mpimet.mpg.de/en/staff/externalmembers/klaus-hasselmann
5. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
6. https://globalclimateforum.org/portfolio-item/hasselmann/
7. https://www.ae-info.org/ae/User/Hasselmann_Klaus
8. Hasselmann K. (1976), «Stochastic climate models, Part 1: Theory», Tellus, 28: 473—485.
9. Arnold L. (2001), «Hasselmann's program revisited: The analysis of stochasticity in deterministic climate models», Stochastic Climate Models (editors—P. Imkeller, J.-S. von Storch) 141—157 (Birkhäuser). Citeseer [ 18 Квітня 2014 у Wayback Machine.]
10. Hasselmann, K.: «Feynman diagrams and interaction rules of wave-wave scattering processes», Reviews of Geophysics, Vol. 4, No. 1, pp. 1 — 32, 1966.
11. . Архів оригіналу за 16 Січня 2021. Процитовано 5 жовтня 2021.
12. . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 7 Жовтня 2021. Процитовано 7 жовтня 2021.
13. . Архів оригіналу за 8 Жовтня 2021. Процитовано 24 Жовтня 2021. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |abruf= (можливо, |access-date=?) (); Проігноровано невідомий параметр |hrsg= (можливо, |publisher=?) (); Проігноровано невідомий параметр |sprache= (можливо, |language=?) (); Проігноровано невідомий параметр |titel= (можливо, |title=?) (); Проігноровано невідомий параметр |titelerg= (можливо, |contribution=?) ()Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
14. . Архів оригіналу за 16 Січня 2021. Процитовано 24 Жовтня 2021. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |abruf= (можливо, |access-date=?) (); Проігноровано невідомий параметр |hrsg= (можливо, |publisher=?) (); Проігноровано невідомий параметр |sprache= (можливо, |language=?) (); Проігноровано невідомий параметр |titel= (можливо, |title=?) ()Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
15. . Архів оригіналу за 5 Жовтня 2021. Процитовано 24 Жовтня 2021. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |abruf= (можливо, |access-date=?) (); Проігноровано невідомий параметр |hrsg= (можливо, |publisher=?) (); Проігноровано невідомий параметр |sprache= (можливо, |language=?) (); Проігноровано невідомий параметр |titel= (можливо, |title=?) ()Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

Посилання

• Європейський кліматичний форум [ 8 Червня 2013 у Wayback Machine.]
• Німецький високопродуктивний обчислювальний центр для дослідження клімату та системи Землі [ 3 Жовтня 2006 у Wayback Machine.]
• Клаус Гассельманн(англ.) у проєкті «Математична генеалогія».